Розділ 16

Втомлені, але задоволені результатами розвідки вони незабаром дісталися до Сховища. Ніхто не став сперечатися, коли Дрейк запропонував відпочити та відкласти обговорення справ на ранок. Навіть Кай, зазвичай невтомний, лише мовчки кивнув і подався до себе. Вранці після сніданку команда зібралася у кімнаті для нарад. На столі перед ними лежала мапа, знайдена на заводі, а поряд — документи, які ще треба було вивчити.

— Гаразд, — почав Дрейк, — давайте розберемося, що це все означає.

Кай розгорнув мапу, показуючи її всім.

— Тут відзначено три точки. Перша — завод, на якому ми були. Друга — ще одне місце на північний захід від нас, і третя — судячи з координат, це та сама установка, про яку говорив Грем.

— Що там? — спитала Калі, схилившись над мапою.

— Думаю, це великі дослідницькі комплекси, — відповів Кай. — Можливо, вони пов’язані між собою. Завод міг бути чимось на кшталт перевалочної бази.

— Якщо це так, то наступні точки можуть бути ще небезпечнішими, — зауважила Сільвія, насупившись.

Аарон кивнув.

— Нам треба підготуватись краще. Той мутант на заводі був лише попередженням. Якщо ми зустрінемо щось більше, у нас має бути і план, і ресурси.

— Як щодо документів? — запитав Еван, вказуючи на теку.

Дрейк підняв папери і почав читати вголос.

— Тут згадуються експерименти із біологічними агентами. Все пов’язано із проектом під назвою «Морфос». Вони намагалися модифікувати людей та тварин для виживання в екстремальних умовах.

Калі насупилась.

— Але щось явно пішло не так.

— Так, — сухо відповів Кай. — Ці експерименти явно перетворилися на жах.

— Ми не можемо туди йти без належної підготовки, — продовжив Дрейк. — Нам потрібна потужніша зброя, медикаменти і, можливо, допомога.

Аарон замислився.

— У нас є контакти у кількох поселеннях. Ми можемо попросити у них підтримки. Люди в Сан-Кроу вже трохи встали на ноги. Я поговорю з ними про додаткову допомогу.

— А я займуся зброєю, — додав Кай. — Ми маємо дещо на складі, але треба перевірити, чи все в робочому стані.

Калі встала і обвела всіх поглядом.

— А я займуся тим, що зберу більше інформації про цю установку. Може, Грем знає ще щось, чи хтось із мешканців Сховища стикався зі схожими чутками.

— Тоді вирішено, — сказав Дрейк. — Ми готуємось. Через три дні вирушаємо до наступної точки.

Наступного дня в Сховищі сталася надзвичайна подія. До лабораторії доктора Мейсона принесли пораненого мандрівника, який натрапив на мутантів всього за кілька кілометрів від Сховища. Чоловік був наляканий і повторював лише одне слово: «Вони йдуть».

— Хто «вони»? — намагався з’ясувати Мейсон, але мандрівник тільки марив і незабаром знепритомнів.

Доктор зібрав Дрейка, Калі, Аарона та Кая у своїй лабораторії.

— Схоже, мутанти починають залишати свої зони. Вони стають мобільнішими, — сказав він, показуючи на мапу. — Якщо вони вирушать сюди, Сховище буде в небезпеці.

— Ми маємо прискоритися, — сказав Дрейк.

— Безперечно, — кивнув Аарон. — Але що, коли їх більше, ніж ми думаємо?

— Ми не маємо вибору, — твердо сказала Калі. — Не можна зволікати. Ми повинні дістатися до цієї установки та з’ясувати, як зупинити їх.

— Якщо це взагалі можливо, — пробурмотів Кай, але, побачивши рішучість в очах друзів, додав: — Ну що ж, тоді почнемо.

Друзі розуміли, що їхня місія є неймовірно важливою. На кону було виживання не тільки їх групи, а й усього регіону. Потрібно було ґрунтовно підготуватися та знову висуватися в дорогу.