Розділ 4

Бабуся Калі, Марта, виявилася досить енергійною жінкою. Незважаючи на вік, в її очах сяяли життєлюбність і впертість, а її рухи були швидкі та впевнені, як у людини, яка звикла до праці та самостійності. Вона зустріла їх із теплотою. Марта шалено зраділа поверненню внучки. Її будинок виявився таким, яким його описувала Калі — простим, але затишним.

— От і з'явилася, пропаже, — з награним бурчанням промовила вона, обіймаючи Калі. — А я вже думала, що тебе з'їли мутанти.

— Бабусю, я ж попереджала, що не зможу тебе часто відвідувати, — виправдовуючись, відповіла Калі, випускаючи її з обіймів. — Але ж я тут!

— Тут, і не одна, — зауважила Марта, уважно роздивляючись Дрейка. — Хто це в нас такий?

— Це Дрейк, — з легкою усмішкою відповіла Калі. — Ми разом працюємо, і… ну він тепер мій хлопець.

Марта примружилася, окидаючи Дрейка черговим оцінюючим поглядом.

— Гаразд, проходь, герою. Калі поганих людей не терпить, тож я тобі довірюся. Поки що, — додала вона із хитрою усмішкою.

На столі швидко з'явилися чашки з гарячим чаєм, шматки вчорашнього пирога, а біля каміна весело тріщали дрова, зігріваючи Калі та Дрейка після довгої дороги. Марта розповідала, як їй жилося з того часу, як Калі пішла.

— Все так само, як і завжди, — почала вона, зітхаючи. — Вода в нас тут не дуже, доводиться ходити до спільної свердловини. Їжа начебто є, але ціни такі, що без городу не вижити. Ось нещодавно невеличкий врожай зібрала. А звірина зовсім страх втратила, до самих воріт підбирається. Доводиться відстрілювати.

— Чому я не здивована? — вставила Калі, посміхаючись. — Ти ж ніколи без діла не сидиш.

— А хто за мене все зробить? — заперечила Марта. — На відміну від тебе, у мене вистачає пригод вдома — то дах протікає, то курка втече. А ти все по своїх Пустках вештаєшся. Весь час пропадаєш, ніби вдома тобі нудно!

— Ну, бабусю, ти ж знаєш, я довго на одному місці не витримую, — сказала Калі, підморгнувши Дрейку. — Одноманітність — не для мене.

Марта закотила очі, але в глибині душі вона була задоволена, що онука прийшла в гості та ще й з таким надійним супутником.

— Гаразд, Калі, я знаю тебе, як облуплену. А ти, Дрейку, — звернулася вона до нього, — стеж за нею уважно. І змусь її приїжджати до мене частіше.

Калі усміхнулася, а Дрейк серйозно кивнув:

— Зроблю все можливе, бабусю Марто.

Марта сьорбнула чаю і відкинулася на спинку стільця.

— Знаєте, хто мені тут не дає засумувати? Сусідка моя, Емма. Допомагає мені, коли тебе, Калі, немає, та так, що іноді не знаю, сміятися чи плакати.

— Що сталося цього разу? — запитала Калі, вже передчуваючи цікаву історію.

— Нещодавно ми з нею курей вигнати з городу намагалися. Я двері погано зачинила, а ці нахаби вирішили, що капуста їм краща за зерно. Емма, як тільки це побачила, схопила стару мітлу і в бій кинулася! Та з такою запопадливістю, що сама спіткнулася, у курник слідом за курми влетіла і замкнулася там.

— Як це — замкнулася? — здивувався Дрейк.

— А ось так! Двері у мене на засуві зовні. Вона забігла, вітер грюкнув дверима, а засув заклинило. Ось і довелося їй хвилин п'ятнадцять сидіти в оточенні курей, поки я розбиралася, як її витягти.

Калі пирснула від сміху:

— І що вона не намагалася вибратися сама?

— Намагалася ще й як! Спочатку курей лаяла, двері смикала, а потім почала вмовляти мене швидше ламати ті двері сокирою. А кури тим часом довкола неї крутилися й ледь на голову не лізли. Коли я Емму нарешті звільнила, вона заприсяглася більше в моє господарство ні ногою. Але знаєш, що? Наступного дня вона знову прийшла допомогти, — Марта похитала головою, але усмішка на її обличчі видавала, що вона щиро цінує сусідку. — Емма — та ще героїня. Але хороша жінка. Якби не вона, мені одній було б важкувато.

Калі з Дрейком переглянулися, а потім Калі сказала:

— Треба б завтра зайти до неї, подякувати за допомогу. І заразом переконатися, що вона знову не потрапила в якусь історію.

Марта засміялася:

— Якщо зайдете, передавайте вітання. Але тільки обережніше, а то з вами теж щось станеться!

Вечір пройшов у розмовах та спогадах. Бабуся Марта розповідала про своє життя, Дрейк та Калі — про останні події на Пустках та у Сховищі. Втомлені, але задоволені вони лягли спати рано, щоб зранку зайнятися чимось цікавим.