Розділ 3

Повернувшись назад у Сховище 17, друзі виглядали втомленими, але задоволеними. Вони швидко розійшлися у своїх справах: Аарон і Кай пішли обговорювати подальші плани, а Дрейк і Калі вирушили до своєї кімнати, вирішивши спочатку привести себе до ладу після дороги і трохи відпочити.

Вже за кілька годин Аарон і Кай зібрали в себе невелику команду. Вони вибрали п'ятьох добровольців: троє хлопців — міцний і мовчазний Зак, веселий і спритний Нік, талановитий інженер Ліам, — і дві дівчини — серйозна Ханна, яка вміла поводитися з будь-якою зброєю, і тямуща Карлі, яка добре зналася на медицині. Ця команда мала стати їхньою підмогою у відновленні поселень. Вони вже намітили кілька найближчих, яким потрібна була допомога.

— Ми вирушимо до наступного поселення, — пояснив Аарон, показуючи на мапу. — Воно в напівзруйнованому стані, але там ще живуть люди. Вони потребують допомоги, і якщо ми все зробимо правильно, то будемо ще на один крок ближче до відновлення світу.

— Сподіваюся, там не буде жодних сюрпризів дорогою, — вставив Кай, згадуючи зустрінуті раніше пастки.

— Цього разу ми будемо обережніші, — кивнув Аарон. — Ну що, всі готові? Якщо передумали, то скажіть зараз, бо потім дороги назад вже не буде.

Команда відповіла ствердно. Всі вони хотіли зробити світ трохи кращим.

Під час вечері Аарон та Кай розповіли про свої плани Дрейку та Калі. Вони оцінили, як швидко їх друзі зібрали людей.

— А ви можете трохи розслабитись, — додав Кай, подивившись на Дрейка. — З'їздіть до бабусі Калі, відпочиньте.

— Ми й без вас упораємося, — підхопив Аарон. — У нас тут серйозна команда зібралася.

Дрейк усміхнувся, глянувши на Калі. Він залишив вибір за нею. Адже то була її бабуся.

— Що думаєш?

— Думаю, що трохи відпочинку нам не завадить, — відповіла вона, усміхаючись у відповідь.

Вранці, поки Аарон з Каєм вантажили своє спорядження у вантажівку, Дрейк і Калі теж готувалися до подорожі. Вони взяли тільки найнеобхідніше, вирішивши, що зайве навантаження їм не потрібне.

— Ну, що, готові? — спитав Аарон, підходячи до них.

— Ми ж не на війну йдемо, а лише до моєї бабусі, — розсміялася Калі.

— На Пустках ніколи не можна розслаблятися, — серйозно додав Кай, хоча в його очах спалахнули веселі вогники. — Але ми вам щиро заздримо. Хотілося б також трохи відпочити.

— Скоро побачимося, — сказав Дрейк, потискуючи Каю руку.

— Не затримуйтесь там, — кивнув Кай.

— Будьте обережні, — додала Калі, обіймаючи друзів.

Аарон і Кай зі своєю командою поїхали на захід, а Калі з Дрейком вирушили на північ, до маленького затишного будинку її бабусі, що знаходився на околиці поселення. Дорога була відносно спокійною, і всього за кілька днів Калі побачила знайомий силует будинку.

— Бабуся буде рада бачити тебе, — сказала Калі, дивлячись на Дрейка. — Вона завжди мріяла, щоб я когось собі знайшла.

— Сподіваюся, — посміхнувся він. — Не хотілося, щоб вона мене підстрелила, переплутавши з рейдером.

— О ні, Дрейку, — розреготалася Калі. — Бабуся не така. Вона ніколи не стріляє, не розібравшись, хто перед нею.

— Ну, тоді мені нема про що хвилюватися. Ходімо, Калі!

І вони разом попрямували до будинку, в якому виросла Калі. Їхній відпочинок планувався спокійним і по-сімейному теплим, ось тільки на Пустках завжди є місце несподіванкам і пригодам.