Розділ 2

Калі зайнялася організацією. З ранку до вечора вона була в русі: домовлялася з жителями Сховища, збирала потрібні матеріали та запаси, обговорювала маршрути з Аароном і Каєм. Дрейк, як завжди, виявився її вірним супутником — він підтримував її, вникав у деталі і намагався допомогти з логістикою.

За три дні план був готовий. Перша мета — Сан-Кроу. Вони домовилися взяти з собою все, що може стати в нагоді для допомоги: інструменти для ремонту, медикаменти, кілька наборів для очищення води та продукти. Вранці четвертого дня маленька група стояла біля виходу зі Сховища. Аарон перевіряв транспорт, Кай звірявся з мапою, а Дрейк оглядав вантаж.

— Все готово? — запитала Калі, оглядаючи їх усіх.

— Готово, як ніколи, — відповів Аарон, з посмішкою грюкнувши по капоту іржавої вантажівки, яка давно припадала пилом без діла в гаражі Сховища. — Якщо ця залізяка витримає ще кілька десятків кілометрів, то вважай, ми вже там.

— Вона витримає, — втрутився Кай. — Я її особисто лагодив.

— Оце й лякає, — посміхнувся Дрейк, заробивши від Кая легкий удар у плече.

Калі не стала втручатися в їхній звичний обмін жартами, натомість глянула на Сховище, яке здавалося таким надійним і безпечним.

— Ми повернемося, — сказала вона, ніби намагаючись переконати себе.

— Звичайно, повернемося, — підтвердив Дрейк, підходячи ближче. — Але коли повернемося, ми вже матимемо перший результат.

Дорога виявилася складнішою, ніж очікувалося. То тут, то там доводилося шукати обхідні шляхи, щоб уникнути обвалених мостів або заражених зон. Аарон за кермом не припиняв жартувати, а Кай час від часу бурчав, що водій надто захоплюється розмовами та відволікається від дороги. Дрейк стежив за приладом радіаційного контролю, а Калі складала список того, що вони мають зробити, коли прибудуть до поселення.

— Знаєш, — сказав Дрейк, коли вони зробили привал, — я думав, що після всього, що ми пережили, мені захочеться відпочити.

— Але ж ти не можеш без пригод, — підхопила Калі з усмішкою.

— Можливо. Або я просто не можу без тебе, — відповів він, змусивши Калі трохи почервоніти.

Кай, який почув останні слова, не втримався від коментаря:

— Тільки не це! В нас тут важлива місія, а не романтичний тур!

— Не заздри, Каю, — відмахнулася Калі.

До вечора другого дня вони дісталися поселення. Сан-Кроу виявився не таким вже й великим, але навіть здалеку було видно, що життя там кипіло. Люди працювали на городах, зводили укріплення, а діти, попри все, сміялися, граючи в пилюці. Їх зустрів місцевий лідер — чоловік середнього віку на ім'я Хейл. Він був обережний, але, дізнавшись про місію групи, одразу ж заспокоївся.

— Якщо ви дійсно хочете допомогти, то у нас багато проблем, — сказав він, ведучи їх вулицями. — Система водопостачання часто дає збої, медикаментів майже немає, а деякі ділянки укріплень досі не добудовані.

— Ми тут саме для цього, — запевнила його Калі. — Давайте почнемо з невідкладних питань.

У наступні дні друзі повністю занурилися в роботу. Аарон і Кай зайнялися ремонтом насосів, Дрейк допомагав зміцнювати стіни, а Калі організувала медичний пункт, де оглядала хворих та роздавала привезені препарати. На четвертий день у поселенні знову запрацював водогін, а укріплення були практично завершені. Люди з Сан-Кроу почали вірити, що їхнє життя може змінитися на краще.

— Ви зробили більше, ніж могли, — сказав Хейл, проводжаючи їх до вантажівки. — Якби такі, як ви, з'явилися раніше, світ виглядав би зовсім інакше.

— Світ ще не відбудований, — відповів Дрейк. — Просто треба більше тих, хто готовий за нього боротися.

Коли вони залишали Сан-Кроу, кожен з них відчував, що на цьому їхні пригоди не закінчаться. Пустки залишалися небезпечними та непередбачуваними, але тепер вони знали одне: з кожним таким кроком світ ставав трохи кращим.