Розділ 1

Минув тиждень з того часу, як Дрейка виписали з лазарету. Він був цілком здоровий і знову готовий до будь-якої роботи. Його стосунки з Калі складалися просто чудово — за цей короткий період вони знайшли баланс між своїм новим статусом і звичним способом життя в Сховищі 17. На той час в Сховище нарешті повернулися Аарон і Кай, які поїхали у справах кілька днів тому. Вони зустрілися з Дрейком і Калі в їдальні, де ті снідали, і з порогу почали розповідати про свою подорож.

— Ну що, нудьгували? — посміхнувся Аарон, сідаючи за стіл. — Ми повернулися цілими та неушкодженими.

— Розповідайте, де були, що робили, — попросила Калі, відставляючи чашку з кавою.

— Ми їздили в поселення Сан-Кроу, — почав Кай, влаштовуючись поряд. — Там нещодавно почали будувати новий водоочисний вузол. Уявляєте? В поселенні вирішили відновити стару систему труб, щоб проводити воду прямо в будинки, а не тягати відрами з резервуарів.

— Тільки проблема у них виникла, — підхопив Аарон. — Один із вузлів не працює. Ми якраз розбиралися з обладнанням, яке передали із сусіднього поселення. Там кілька деталей неправильно зібрали, ось ми й перекроювали схему, щоб все запрацювало.

— А що за поселення таке? — запитав Дрейк. — Сан-Кроу, кажете? Наче не чув раніше.

— Так, невелике, триста чоловік. Раніше там був військовий табір, залишилися старі казарми та склади. Вони облаштували їх під житло, а зараз почали поступово розвиватися. Навіть ринок з'явився, — відповів Кай.

— І так, ти бачив би, як вони радіють найменшим успіхам, — додав Аарон. — Усі як один — настроєні на відновлення. І це мені подобається. Люди там, звичайно, дуже вперті, але намагаються жити краще.

Калі задумливо кивнула, а потім запитала:

— Вони впораються?

— Думаю, що так, — впевнено сказав Кай. — Ми залишили інструкції, як допрацювати вузол, якщо знов щось піде не так. А ще передали їм кілька наших запасних фільтрів.

— Гарна робота, — сказав Дрейк, злегка усміхнувшись. — Це справді вражає.

— Ну, з таким настроєм, як у цих людей, і не таке можливо, — підсумував Аарон. — Може, якось і до інших місць справа дійде. Хоча хто знає, як скоро.

— Час покаже, — зауважила Калі, відсуваючи стілець і підводячись. — Але кожен крок важливий.

— Це точно, — погодився Дрейк, підводячись слідом за нею. — Гаразд, відпочивайте, хлопці. Ви це заслужили.

Аарон з Каєм залишилися в їдальні, а Дрейк і Калі попрямували до своєї кімнати, яка тепер стала спільною, обговорюючи, як вони могли б допомогти іншим поселенням, щоб такі місця, як Сан-Кроу, не просто виживали, а й процвітали.

— Таке невелике поселення, а змогло організувати ринок та систему водопостачання — це вражає, — задумливо сказала Калі. — Люди явно не розслабляються.

— Це правда. Але я все одно не можу позбутися думки, що таких, як вони, надто мало, — відповів Дрейк. — Багатьом простіше виживати по-старому, не думаючи про майбутнє.

Калі зупинилася і подивилася на нього:

— Думаєш, вони не впораються?

Дрейк трохи насупився:

— Впораються, але, можливо, повільніше, ніж хотілося б. Їм потрібні люди, які допоможуть пришвидшити процес.

— Ти пропонуєш нам приєднатись? — запитала Калі, з легкою усмішкою схрещуючи руки на грудях.

Дрейк кивнув:

— Чому ні? Ми вже не раз бачили, як можна зробити життя кращим. Навіть тут, у Сховищі, люди багато чого змінили. А там, зовні, це ще важливіше.

Калі задумалася, її погляд став серйозним.

— Можливо, ти маєш рацію. Ми могли б організувати щось на кшталт команди. Не тільки для допомоги у таких речах, як водоочисники, а й для відновлення інших поселень. Це великий крок.

— Ну, ти ж любиш великі кроки, — з посмішкою відповів Дрейк, трохи схиливши голову.

Калі тільки похитала головою, але в її очах з'явився вогник:

— Тоді почнемо із Сан-Кроу. Я поговорю з Аароном і Каєм, може вони захочуть допомогти.

Дрейк усміхнувся:

— Якщо ми за це візьмемося, шляху назад не буде.

— Ти так кажеш, наче це погано, — пирхнула Калі. — Знаєш, іноді мені здається, що без мене ти розслабився б. Але я не дам тобі байдикувати.

— У цьому я вже не маю сумніву, — відповів Дрейк.

Вони продовжили йти коридором, але тепер з більш чіткою метою. Їхня розмова, здавалося, надихнула обох.

Трохи пізніше, відпочивши, Аарон та Кай обговорювали у тренувальній залі можливості для нової місії, коли до них підійшли Калі та Дрейк. Вони розповіли їм про свої думки: допомогти Сан-Кроу, а потім, можливо, взятися за інші поселення.

— Ви серйозно хочете це зробити? — здивувався Аарон, але в його голосі звучала цікавість.

— Якщо не ми, то хто? — спокійно відповіла Калі.

Кай посміхнувся:

— Це звучить як початок чогось великого.

Дрейк кивнув:

— Ми знаємо, що відновити світ відразу неможливо. Але якщо крок за кроком допомагати тим, хто готовий боротися за краще майбутнє… Чому б і ні?

Після короткої паузи Аарон ляснув долонями по столу:

— Гаразд, я згоден. Коли висуваємось?

Калі усміхнулася:

— Спочатку складемо план. Якщо займемося цим, треба все зробити правильно.

Калі, Дрейк, Аарон і Кай знали, що на шляху їх чекає чимало труднощів, але вони були готові взяти на себе цю відповідальність. Кожен із них розумів: майбутнє починається з невеликих кроків. Пустки могли бути суворими, але надія завжди знаходила для себе місце. І тепер вони мали на меті допомогти людям відродити те, що здавалося давно втраченим. Так почалися їхні нові пригоди, сповнені ризику, наполегливості та віри в те, що цей зруйнований світ все ще можна відновити.