Глава 12

У темній камері нудиться граф, вже багато років він пробув у чотирьох стінах, не живий, не мертвий, і немов божевільний, безупинно шепоче ім'я померлої доньки, Одетта, він ніяк не міг повірити, що вона мертва, вона так само з'являється до нього в снах, і ніжним голосом називає його "тато".
Ось тільки сьогодні у графа гість, за весь цей час його ніхто не відвідував, але, коли перед ним постала світловолоса постать у розкішній сукні, він не повірив своїм очам. 
- Лейла. - почувся хрипкий голос худорлявого старого.
- Батьку. - дівчина виглядала сумно, колись від її величного батька, зараз нічого не залишилося, вона чула, що чоловік відмовляється від їжі, і доводиться годувати його силоміць, але такого побачити вона не очікувала, або ж не була готова. 
- Ти... ти подорослішала, але як же ти тут? - чоловік очікував, що дівчина гниє в богом забутому монастирі, а новина про те, що вона вийшла заміж за Імператора, так до нього і не дійшла. 
- Ви постаріли, батьку. 
- Ні. - його голос переходив у крик. - Відповідай мені чому ти тут - така, а Одетта гниє в сирій землі. 
- Не підвищуй голос на її величність. - заступився стражник.
- Не варто. - залишила його дівчина.
- "Її величність", що ж це означає? 
- Лише те, що ти почув, після того випадку, Імператор зробив мені пропозицію, і я погодилася. 
- Але як же? А Одетта?
- Одетта мертва, батьку, а мені потрібно було думати про сина. 
- Сина? Ти про те кодло!
- Не смій батько, не смій, Асмодей моє дитя, і кронпринц цієї країни, його принижувати я не дозволю. 
Перед очима чоловіка була не боязка графиня, що дивиться завжди під ноги, його маленька дочка, перед ним була доросла жінка, що займає високе становище. 
- Так ти вирішила зайняти місце Одетти? І як воно? Бути дружиною чоловіка, який убив твою сестру і зробив мене таким? Як тобі сниться Лейла? Моя перехресна дочка...
- Батько, ні шановний граф Блунайт, тоді померла Одетта, я ж залишилася жива, залишився живий і мій син, дивлячись на нього, всі мої тривоги зникають. Коли я була маленькою нам сестрою, ви говорили, що заради нас готові на все, те саме зараз я відчуваю до Асмодея. 
- Асмодей, та дитина. 
- Твій онук.
- Не називай його дитину моїм онуком. - гнівно сказав граф. 
- Я можу зрозуміти ваш гнів, але в чому винна дитина? 
- Її поява на світ уже є гріхом. 
- Досить. - голос дівчини став холодним, а очі були подібні до льоду. - Ви втомилися граф, я піду. - повернувшись до нього спиною, вона додала. - Але ж він хотів із вами зустрітися.
Дівчина не чекала відповіді, а просто пішла, залишивши графа в темній в'язниці.  Вона йшла, стримуючи сльози, і закриваючи рот рукою, її коханий батько, назвав її сина монстром, він навіть не намагався зрозуміти її, він дивився на неї з такою жорстокістю, начебто вона винна в смерті Одетти, так вона б віддала власне життя, що б врятувати сестру, тільки ось хто віддасть життя за її сина.
Аматіс ішов позаду, і не міг знайти слів розради, Лейла була, безсумнівно, сильною жінкою, але це не означає, що в неї немає слабкостей, одна з них - її батько, чоловік, що чахнув у в'язниці, і ні краплі не сумує за другою донькою. 
***
Кабінет Імператора.
- Ваша величність. - звернувся до нього дворецький. 
- Говори. - занурений у роботу, він навіть не підняв погляд.
- Її величність відвідувала графа. 
- Так, вона казала, що збиралася. 
- Ось як...
- І що? Про що говорили? Як пройшло? 
- Ні про що серйозне, але минуло все, як я можу судити, далеко не мирно.
- Поясни.
- Графу було невідомо, яке становище займає її величність, і про вас він наважився відгукуватися не схвально, але її величність зупинила його. 
- Ясно. 
- Смію припустити, імператриця засмутилася, стражник сказав, що граф говорив їй образливі речі. 
- Відправ їй квіти. - він хотів і сам піти втішити її, але останнім часом його дедалі більше долають погані думки, він дедалі більше замислюється над тим, як ненавидить його ця жінка, як удавано вона посміхається, і як страждає в цьому палаці.
- Ви давно не відвідували Імператрицю. 
- Я зараз зайнятий.
- Так ваша величність.
Час минав, і одна пора року змінювала іншу. Лейла більше не зустрічалася з батьком, лише чула, як він вимагає з нею зустрічі. Асмодей підростав, і в нього почалися перші уроки фехтування, за словами вчителів, він геній цього часу. 
Імператриця перебувала у своєму кабінеті, коли захекана Ліліан. 
- Що сталося?
- У леді Наталі відійшли води, вона народжує. 
- Негайно туди. - вимовила дівчина, піднявшись із місця. - І скажи Александрі, щоб узяла все необхідне і попрямувала теж туди. 
- Так. 
Стоячи перед покоями Наталі, дівчина тільки й чула крики породіллі, Імператора не було, пославшись на справи, він довірив все Імператриці, за кілька годин почувся дитячий плач. У коридор вийшла одна зі служниць, вклонившись перед Імператрицею, вона вимовила:
- У леді Наталі народилася дівчинка. 
- Дівчинка? - перепитала дівчина, на що служниця кивнула. - Я хочу зайти. 
- Пару хвилин, пані, дозвольте привести до ладу Леді й обмити дитину?
- Так, не поспішайте.
- Дякую. 
Як і було сказано, за кілька хвилин Імператриця, у супроводі свити зайшла до спальні, вона також відправила одну зі служниць до Імператора, щоб повідомити радісну звістку, але відповіді не надійшло, днями чоловік повторив, що ім'я дитині вона може вибрати сама, коли служниця піднесла їй дитину, а Лейла взяла малятко на руки, та посміхнулася, на матір імперії, дивилася чарівна рожевоволоса дівчинка. 
- З цього дня вона перша принцеса Фенруз Ізабель Фенрауз, вклоніться ж перед принцесою. - як і було наказано, всі слуги вклонилися перед маленькою принцесою, імператриця тим, що сама дала ім'я дівчинці, визнала її як принцесу, а значить на цю дитину чекає гарне майбутнє. - Я вдячна тобі Наталі, за те, що ти подарувала життя принцесі, прийми ці коштовності на знак подяки Імператорської родини. - говорила дівчина, простягаючи їй прикраси. 
- Ви тепер заберете мою дочку?
- Наталі, вона перша принцеса, і для тебе теж, але зараз вона, напевно, зголодніла, візьми і погодуй дитину, а ви добре наглядайте за леді і принцесою, Олександра, залишся поки що з ними, я лише тобі можу довірити новонароджену принцесу.
- Так, ваша величність. 
- Доброго вам дня, імператрице. 
- І тобі, Наталі. 
Лейла особисто повідомила імператору про те, що вибрала ім'я принцесі, чоловік лише коротко кивнув на знак схвалення, через місяць дівчинці було вибрано друге ім'я Естель, і тепер в імперії з'явилася перша принцеса Ізабель Естель Фенрауз, а імператриця стала її хрещеною матір'ю. 
У той час як Лейла тримала на руках дитину, маленький принц з цікавістю розглядав сестру. Вона здавалася йому маленькою і милою, і він з нетерпінням чекав, коли вона підросте, Лейла ж хотіла, щоб вона якомога довше залишалася маленькою. 
Імператор спостерігав за ними здалеку, продовжуючи тішити себе надіями, що вони щаслива сім'я.