Глава 7

Маленький принц ріс, і разом з ним зростав вплив його матері, Імператриця заслужила увагу і підтримку як з боку аристократії, так і з боку простих громадян, сидячи на троні, вона займалася веденням справ у внутрішньому дворі, підготовкою свят та прийомом, добродійністю, створюючи образ турботливої і великодушної матері імперії, також вона не втрачала інтерес Імператора. 
Біловолоса дівчина читала казку маленькому синові, кілька днів тому хлопчикові виповнився рік, він уже сказав перші слова і зробив перші кроки, Лейла обожнювала його, даруючи всю свою увагу і турботу. 
Чоловік з червоним волоссям, який спостерігав за цим, був злегка збентежений, майже півроку він прислуговує цій жінці, захоплюючись її завзятістю і розсудливістю, при цьому він помітив, його пожирають ревнощі, щоразу дивлячись, як імператор занурює її в обійми, впивається в губи поцілунком, він немов божеволіє.
- Аматіс. -Почувши, як імператриця кличе його, він, як зазвичай, привітно посміхнувся і прихилився. 
- Так, ваша величність.
- Ти замріявся. - зауважила дівчина.
- Прошу мене вибачити.
- Хм... як думаєш, із нього виросте лицар? - запитала вона, вказуючи на сина.
- З нього виросте Імператор. - впевнено сказав чоловік, на що дівчина промовчала.
Асмодей був її єдиною надією, і нехай вона вже майже рік при дворі, вона все ще надто слабка, кількість заощаджень так само невелика, та й її чоловік все ще пильно за нею наглядає.
- Ваша величність. - до кімнати забігла перелякана служниця, це була Енн.
- Що сталося? - схвильовано запитала дівчина.
- Пройшла чутка, що одна з наложниць завела роман на стороні.
- І хто це?
- Я... я не знаю.
- Тоді чого так тривожишся?
- Імператор зараз прямує до гарему, разом із тим чоловіком, я боюся уявити, що зараз буде.
- Імператор? Ти точно не знаєш?
- Лише чула, що це баронеса Аніта де Фондю, завела роман із палацовим садівником.
- Садівником? - здивовано перепитала дівчина.
- Правильно, він молодий і гарний собою, мабуть, вона спокусилася його тілом. 
- Потрібно попрямувати туди.
- Але ваша величність...
- Енн, якщо там буде імператор, мені теж слід там бути, Аматіс, супроводжуй мене.
- Так, ваша величність.
Лейла, разом зі своїм лицарем, попрямувала в частину палацу, де живуть наложниці. Дорогою дівчина розмірковувала, як же так сталося, роман із садівником, та й баронеса, вона вела хоч і святковий, але не розгульний спосіб життя, зрада - це не те, на що вона могла зважитися, а все тому, що минулу наложницю, яку підозрювали в зраді, імператор наказав пустити по колу і розірвати на шматки, при чому робилося це привселюдно, та й коханцю непереливки, з чого ж він прийшов і сам зізнався, що спить з жінкою імператора, він же не самогубець?
Наближаючись до потрібного місця, дівчина почула крик, разом із грізним голосом Імператора, підходячи дедалі ближче, вона побачила баронесу, яка сиділа на підлозі, закриваючи обличчя руками, а поруч голова чоловіка, що лежала окремо від тіла, поділ сукні дівчини був залитий кров'ю. 
- Може вам не варто туди йти? - запитав Аматіс у Лейли.
- Варто, по-іншому не можна. 
Підійшовши ближче, Імператор помітив дружину не одразу, чоловік закипав від гніву, він не був прив'язаний до своїх наложниць, але усвідомлення того, що йому зраджують, приводило його в жах, це зачіпало його самолюбство. Але, що здивувало Лейлу більше, погляд інших наложниць, вони немов раділи, від факту, що їх стало на одну менше, Аніті не пережити гнів Імператора.

- Вітаю Імператрицю. - несподівано голосно вигукнула леді Наталі, на, що Імператор одразу обернувся, він не очікував, що вона прийде сюди.
- Лейло, навіщо ти тут? 
- Як імператриця, я маю бути тут, на мої плечі лягла турбота про внутрішній двір, включно з гаремом. 
- Вірно, тоді чому ти не встежила за цим, одна з наложниць посміла завести роман?
- Прошу мене вибачити, я буду уважнішою до таких речей. 
- Гаразд, уже не важливо, під варту її, пізніше винесу їй вирок, Лейла, ходімо зі мною.
- Так, ваша величність.
Аматісу залишилося лише спостерігати, як дівчина йде з Імператором. Він знав історію Лейли, і її сестри, почувши її вперше, він не міг у неї повірити, як дівчина, що пережила таке, може спокійно перебувати поруч зі своїм мучителем?
Спальня Імператора
Чоловік був розлючений, скривджений, він відчував себе зрадженим і приниженим, Лейла знала, чому він так поводиться, зрада наложниці, ще й із садівником, для нього це було верхом приниження.
Підійшовши до нього зі спини, вона опустила руки на напружені плечі, масажуючи їх, йому приносило це задоволення, і це вона теж знала. Вона ніяк не очікувала, що подібна ситуація станеться, але дівчина може обернути це на свою користь.
- Ви, мабуть, дуже засмучені? - запитала вона, розстібаючи ґудзики на його сорочці.
- Так, ця нахабна жінка, чому вона так вчинила?
- Тому, що ви занадто добрі до них, і ставитеся до них по-різному. - шепотіла Лейла йому на вухо, коли її руки блукали по чоловічому тілу.
- Вірно, я занадто добрий до них. - було видно, що він насолоджувався її дотиками. Доменік не розумів, чому за такий довгий час йому не набридла ця жінка? - І що ж із цим робити, Лейло? Батьки і родичі цих дівчат без кінця дістають мене.
- Віддайте їх під моє розпорядження, якщо я буду повністю завідувати гаремом, зможу навести порядок, як це завжди було.
- Хм... вірно імператриця завжди керувала гаремом. - він не бачив сенсу відмовляти їй у цьому, такий був порядок у палаці, і традиції, імператриця керувала гаремом, це робилося для того, щоб дотримуватися порядку, мати імперії займалася тим, що складала розклад дівчатам і завіряла його в імператора, затверджувала бюджет дівчат, і все інше. - Думаю я дам згоду на це.
- Я зроблю все, щоб полегшити вам життя. - сказавши це вона поцілувала його.  Лейла звикла до його запаху, до його рук, до його рухів, рухів, вона знала, як доставити йому задоволення, і водночас усім виглядом показувала, що і він приносить задоволення їй, задовольняючи його его. 
Закінчивши, дівчина вдяглася, до цього часу Імператор спав у своєму ліжку, вийшовши з кімнати, вона побачила, як Аматіс чекає на неї, видихнувши, вона підійшла до нього, його обличчя було таким самим червоним, як і його волосся, він відвів погляд від дівчини, мабуть, зараз вона мала непристойний вигляд, напівобмежоване плаття, на шиї виднілися сліди від губ імператора, Лейлу потішив вираз обличчя юнака.
- То ти чекав на мене? - усміхаючись запитала дівчина.
- Це мій обов'язок. - він завжди так говорив, завчені фрази.
- Ну тоді ходімо. - вони йшли довгими коридорами, Аматіс розглядав дівчину, зараз вона мала незвичний вигляд, її волосся було скуйовджене, а макіяж стерся, але вона була такою ж прекрасною. Він уже усвідомив, що не байдужий до неї, але сьогодні він зрозумів, до чого це може призвести, і що так само могла лежати його голова на підлозі, як і того чоловіка.
- Про що задумався? - ніжний голос вивів його з думок.
- Що буде з тією дівчиною - баронесою? 
- Думаю, її стратять за кілька днів. - спокійно відповіла Лейла, подібне було очевидно. 
- Вам її не шкода?
- Що? - дівчина глянула на схвильованого юнака, Аматіс був доброю людиною, і за цей час Лейла це добре зрозуміла, але також їй здавалося, що ця доброта може призвести його до погибелі, як і погляд, який він дарує їй щодня, так на неї не дивився жоден чоловік, від такого погляду тремтіло її серце, тож вони підійшли до її покоїв. - Я хочу, щоб ти мені допоміг, моя сережка сьогодні закотилася під шафу, зможеш дістати?
- Так, ваша величність.