Глава 2

До столиці наближалася розкішна карета, прикрашена дорогоцінним камінням вона сяяла яскравіше за сонце, а їхала в ній молода графиня Блунайт. Суспільство, яке не відійшло від новин про смерть Імператриці, відтепер грішниці та злочинниці, довелося прийняти факт народження першого принца Асмодея, і весілля Імператора та графині. Аристократи поставилися до цієї новини насторожено, згадуючи минулу Імператрицю, вони вирішили, що її сестра буде такою самою. Лейла не виходила у світ, єдиний раз коли вона була в столиці це було весілля Одетти, з того дня минуло вже п'ять років. Наближаючись до величезного храму, дівчина швидко згадала це місце, тут вінчалася її сестра, а тепер і її черга, від подібних думок вона посміхнулася. Разом з нею їхала служниця тримаюча на руках її сина, Асмодей дитина народжена в розпусті, чи буде він щасливим? Сьогодні священик також хрестить дитину і дасть їй друге ім'я Євангій, ім'я обране великим священиком, зовсім не поєднувалося з тим, що обрала для нього Одетта.
Коли вони прибули до входу в храм карета зупинилася, слуга, що швидко підбіг, відкрив двері карети і подав руку майбутній Імператриці, з карети вийшла дівчина одягнена в білу прикрашену золотом сукню, а на її голові красувалася корона. Коли її завели до храму всі ахнули, практично ніхто з них не бачив раніше Лейлу, але всі вони вирішили, що вона прекрасна, навіть у порівнянні з сестрою, Одетта здавалася їм сірою полохливою мишею, а ця дівчина ніби всім своїм виглядом говорить їм закрити рот. Тепер вони зрозуміли вона не Одетта, і вона має явну перевагу, це дитина позаду неї, перший принц, єдиний спадкоємець трону.
Імператор чекав дівчину біля вівтаря, і навіть він захопився її виглядом, хоч він і не показував це зовні, але він божеволів від захоплення, що Лейла тепер біля нього, повністю залежна від нього і беззахисна, дурненька Лейла.

Дівчина підійшла до чоловіка і священик почав проводити церемонію вінчання.
- Чи погоджуєтесь ви графиня Блунайт взяти в чоловіки Імператора Доменіка Августа Фенрауза, бути вірною і слухняною йому, бути з ним у горі та в радості? - спитав священик.
- Згодна. - пролунав ніжний голос.
- Чи згоден Імператор взяти у законні дружини графиню Блунайт?
- Згоден.
- Хай буде ваш шлюб визнаний Господом.
Люди почали перешіптуватися. "Граф гідно виховав своїх дочок, обидві змогли зайняти місце Імператриці" - глузливо прошепотіла одна дама.
«Хм… простушка, що з неї взяти, вона жива залишилася тільки через дитину, я б на її місці згоріла від сорому.» - сказала інша.
«Всі знають, що цього місця гідна лише маркіза Брайн.» - сказавши це жінка вказала на молоду аристократку, з світло русявим волоссям і такими ж очима, це була єдина дочка маркіза Брайна, Моніка Брайн, перша наложниця Імператора, і найолюблиніша  з них, принаймні всім так здавалося. Маркіза, здавалося спокійно дивилася на нову Імператрицю та її дитину, але всередині її з'їдала ревнощі, їй зовсім не хотілося бачити когось крім себе на цьому місці. А те, з яким бажанням чоловік дивився на нову дружину, вбивало її ще сильніше.

Далі розпочалася церемонія хрещення першого принца. Закінчивши Імператор, узяв його на руки і вимовив.
- З сьогоднішнього дня ця дитина - перший принц Імперії Фенруз, Асмодей Євангій Фенрауз.
І новий шепіт пролунав по залі, цього разу обговорювали ім'я дитини, Асмодей, як демона. Як же могли назвати принца? Але так само швидко люди затихли від грізного погляду правителя.
Далі настав бал на честь весілля. Люди одягнені у розкішні вбрання танцювали та випивали, за щастя Імператорської сім'ї, при цьому по черзі вітаючись з новою Імператрицею. Хоч вони й не сприймали її серйозно, від правил пристойності нікуди не дітися. Лейла спокійно спостерігала за тим, що відбувається, і усвідомлювала ситуацію, в той час її чоловік проводив час у компанії чоловіків, серед яких був маркіз Брайн, і капітан лицарського ордена Патрік Редмонд, а праворуч від них стовпилась компанія дівчат, серед яких вона одразу впізнала наложниць Імператора, вони боролися за його увага, чомусь у цей момент дівчина згадала Бога, вона молилася що б цієї ночі її чоловік пішов до цих жінок.
Імператор, втомившись від чоловічої компанії, попрямував до дружини.
- Лейло, не станцуєш зі мною? - простягаючи руку, вимовляв Імператор.
- Так, ваша величність.
І вони злилися в одному танці, це була чудова картина, адже дві надзвичайно чарівні людини танцювали разом. 

Моніка із заздрістю дивилася на цю картину. Чоловік, який практично завжди ігнорував танці, сам побажав станцювати із жінкою. Дивлячись на молоду Імператрицю аристократи гадали якою правителькою вона буде. Одетта була скромною і майже не виділялася, була далека від політики, і лише виконувала малу частину своїх обов'язків, основну владу тримала у своїх руках маркіза Брайн, і після оголошення смерті Одетти, перша думка була про те, що наступною імператрицею стане саме Моніка, але одразу ж оголосили про нову наречену, і знову дочка графа Блунайта ще й народила від нього дитину. Плітки розходилися столицею зі швидкістю вітру.
Чоловіки ж дивилися з пожадливістю на молоду дівчину, Одетта також викликала заборонені бажання, але ця дівчина викликала зовсім інші емоції, ніби вона зовсім на іншому рівні. Не звичайно прекрасна дівчина. 
Імператор також помітив погляди інших чоловіків, одержимий ревнощами він впився в губи своєї дружини, і те задоволення, яке він відчув від зіткнення з м'якими губами, не можно було порявняти ні з чим. А запах квітів, що йде від її тіла, розбурхував його фантазію.
А потім узявши дружину під руку Імператор попрямував до спальні, щоб провести шлюбну ніч. Заштовхавши дівчину в руки служниць, він лише коротко наказав їй підготуватися.
Служниці знімали з неї важкі прикраси та сукню, допомогли прийняти ванну розчесали волосся і нанесли на тіло олії, а потім одягли на її тіло тонку сорочку, що зовсім не приховує тіло. Так само швидко вони завели її до кімнати Імператора. Чоловік сидів у кріслі та захоплено спостерігав за дружиною.
- Лейло. - вимовив він. - Треба ж, я вперше бачу тебе такою, прекрасною.
- Чи маю я вам подякувати?
- Ні, це не важливо, а пам'ятаєш нашу першу ніч, два роки тому, коли я проїжджав повз ваш маєток, і вирішив переночувати у вашому будинку?
- Пам'ятаю, до кожної хвилини. - вимовляла дівчина підходячи все ближче до чоловіка.
- І я пам'ятаю, як ти гірко плакала і благала мене пощадити твою сім'ю, а потім ти плакала лежачи зі мною в одному ліжку.
- Авжеж, усе так і було.
- Скажи чому ти подібно до своєї сестри не позбулася дитини?
- Можливо, я не могла звинувачувати його у своїх бідах, адже він проста дитина.
- Ось як.
Чоловік не став продовжувати діалог, взявши тендітне тіло, він відніс її на ліжко. Навалившись зверху, він вдихнув солодкий запах. Його руки блукали знайомим тілом, а губи касалися  її шиєю. Тільки з нею він відчував це задоволення, тільки від її тіла виходив такий запах, вона була немов солодким наркотиком, необхідним йому.