Глава 4.3

Вранці, щойно Жанна прийшла в офіс, ввімкнула телевізор. Якщо хочеш триматися на плаву, необхідно бути в курсі новин. Інколи з екрану потрібну інформацію можна дізнатися раніше, ніж від офіційних джерел. Нічого цікавого за ніч не відбулося, і Жанна зменшила звук до мінімуму. Вона сіла за стіл і почала гортати документи в червоній теці. Тека лежала в сейфі і виймалася виключно під час відсутності Романовського. Не треба йому знати, що Жанна з Левіним давно домовилися на місці одного старого будинку спорудити торговий центр. Зовсім скоро вибори, тому поки треба тримати це в таємниці і маскувати будівництво під дитячу школу мистецтв. Обіцянки зробити щось для дітей завжди добре спрацьовують. 

Жанна вирішила підтримати Левіна, який намірився піти в політику, бо перестала почуватися затишно у власній фірмі. Натяки Антона і неоднозначна поведінка Михайлова наштовхувала на думку, що треба підготувати запасний аеродром. Ним і стане пан Левін. Вона використала всі свої чари, щоб заручитися його підтримкою. 

Жанна захлопнула теку, підійшла до великого сірого сейфу і сховала документи під решту файлів, які там були. Дістала з пачки довгу сигарету, закурила, не відчиняючи вікна. 

—Антошо, чому ця жінка досі тут? Ти говорив, що хазяйка тепер я. І чим так смердить? 

Алла ввірвалася в кабінет без стуку і великими кроками пройшла до вікна і відчинила фрамугу.
Що ти тут забула? – Жанна покрилася червоними плямами від люті, побачивши як нахабно ця дівуля хазяйнує. – Пішла геть.

— Що за гидоту ти смалиш?  — Алла запалила свою сигарету і дістала із сумочку білу керамічну попільничку з написом “ Закарпаття”. Вона ніби не помічала ні роззлюченої Жанни, ні зніяковіння коханця, який не поспішав втручатися в жіночій конфлікт.

 Антон стояв на порозі і плямкав губами. Він не очікував побачити Жанну. Роман казав, вона рідко з’являється в офісі. Зайнята тим, що плете інтриги за його спиною. А ще ніяк не на дасть ради з Вадимом.

Тобі треба навчитися ввічливості. Скоро я стану власницею фірми, а тобі доведеться забиратися звідси. І не кури більше в приміщенні. Я планую облаштуватися тут. Мені подобається вид з вікна, - Алла обперлася на підвіконня м’яким задом і склала руки на грудях. 

Жанна не витримала і накинулася на нахабне дівчисько:

Не смій зі мною розмовляти в подібному тоні. Ніколи ти не станеш хазяйнувати на моїй фірмі. В твоїй порожній голові навіть назва марки білизни не затримується, а ти намірилася керувати бізнесом.

Як же вона зараз ненавиділа цю вульгарну дівку. Величезні, тупі коров’ячі очі, нездоровий рум’янець, як у дитини, яка переїла шоколаду. Окрутила мужика і думає, що може позбутися її, законної хазяйки!

Будь обережніше, дорогенька. Гарненьких дівчат у Києві повно. Тебе теж може заступити якась краля, — Жанна забула про хороші манери. Розмахувала руками, кричала, не переймаючись, що її чутно на вулиці.

Я б на твоєму місці покинула ці безглузді мрії. Я дам Антону те, що не змогла ти. І ніякі кралі мене не налякають, — Алла, на відміну від Жанни, чудово володіла собою. Говорила, не підвищуючи голосу.

А я б на твоєму місці швидко пішла геть, поки я не роздерла твої товсту червону пику,— гаркнула Жанна.

Очі Жанни так скажено блищали, що Алла послухалася і повільно пішла до виходу. На порозі вона розвернулася і тицьнула в суперницю пальцем.

Ми не прощаємося. Скоро в курилці всі співробітники будуть обговорювати твоє ганебне звільнення.

Алла зробила коло по кабінету, зазирнула до шафи з документами, похлопала дверцятами і випливла з кабінету. За нею, так і не промовивши ні слова,  вийшов Антон.

Жанна швидко оговталася після сварки з Аллою. Ніколи жаліти себе і поливати брудом чоловіка та його підстилку. Треба діяти. Вона сіла за стіл світлого дерева і взяла телефон. Декілька хвилин дивилася на темний екран, над чимось роздумуючи. Вона знайшла в «недавніх» номер Вадима і натиснула кнопку виклику. Він взяв слухавку після п'ятого гудка.

-- Слухаю.

-- Вадиме, привіт.

--Що ти хотіла?

-- Я скучила. Дуже хочу тебе побачити.

- -Я не можу сьогодні зустрітися з тобою.

 Жанна нітрохи не злякалася, що його відповідь прозвучала надто різко. 

-- Ти сердишся, бо я запропонувала не поспішати і пожити окремо? 

Вадим не відповідав. Він дійсно злився. Скориставшись відсутністю Марини, він забрав рештки речей, намірившись остаточно оселитися у Жанни.  Коли він з квітами в одній руці і валізою  в  в іншій стояв перед нею, сподівався побачити в її очах радість, а не переляк. Вранці він зварив їй каву і приніс в ліжко, а вона почала плутано говорити про особистий простір, старі звички і ще якусь маячню, яку Вадим навіть не намагався усвідомити. Він і не думав, що йому доведеться повертатися додому.  

-- Вадиме, слухай, ... Я подумала. Вибач. Я злякалася, що мене ти теж колись розлюбиш. Твою любов до дружини знищила рутина. Не хочу, щоб і в нас так сталося.

Вона замовкла. Вадим чув її часте дихання і уявляв, як здіймаються її груди в такт. Поруч різко загальмувала машина. Скрегіт покришок продер різким звуком по його напружених нервах. Крізь широке вітрове скло ллється світло призахідного сонця. Воно засліплює, змушує примружитися. Відразу в уяві спливає образ світловолосої жінки. Вологі очі блищать. Губи розтулені, готові подарувати йому насолоду. Вадим глибоко зітхнув і похитав головою, проганяючи марення, ніби вона могла проникнути в його думки і побачити це.

--  Я мушу нагадати тобі, що в нас є спільний проєкт. Ти ж в курсі, виникли проблеми. Треба обсудити. Тож нам обов'язково треба побачитися, — Жанна не з тих, хто швидко здається.

Злість відступила. Вадим пробачив Жанні, що вона не прийняла його порив. Пощастило, що Марина поїхала, і йому було куди повернутися. Такої ганьби він би не витримав.

— Добре, -- голос вже був не таким сердитим, і Жанна задоволено вишкірилася.