Розділ 4

Розділ 4 

З того дня пройшло майже три тиждні. З Катею я звичайно помирилась. Ніколи не вміла довго ображатись на людей. 

Те що дізналась про Віку не розповідала. Не хотіла зачіпати цієї теми. Швидче за все ми б знову посварились. А так вона напевно і забула про це.  

От тільки, Віка за цей час не те що не зробила жодного посту, вона взагалі не заходила в online.  

А потім, зрештою з'явився пост, щоправда не такий якого я чи інші тисячі фоловерів очікували. 
Це був пам'ятний пост, в якому повідомили що дівчина наклала на себе руки. 

Такою новиною я м'яко кажучи була шокована. В мене просто в голові не вкладалось. Як така морально сильна людина могла так вчинити? Що її підштовхнуло до цього?

Думаючи над цим, я гортала профіль дівчини. Переглядаючи чергове відео випадково натисла на коментарі. Зазвичай я не читаю коментарі. Мої фото коментують лише кілька подруг, аналогічно я так само лише їм. Немає в мене купи фоловерів, то що мені з того?

Так повертаючись до теми, про коментарі, я жахнулась пробігши очима по першому ж. Почала читати ще і ще. Я звичайно знала що люди бувають жорстокими, навіть на словах, але щоб настільки. Це жахало. 

Кожен наступний комент, жахливіший за попередній. Купа погроз, як прямих в сторону Віки так і в напрямку всіх людей з обмеженими можливостями. Жах. Інших слів я не можу підібрати. Точніше, «люб'язні» хейтери «добродушно» доставили мені мільйони синонімів до цього слова, та застосовувати їх немає жодного бажання. 

І ось так під кожною публікацією. Від читання такої гидоти мені стало не по собі. Наче і до цього було добре. 
Не знаю на щастя чи ні та я згадала, що пообіцяла Каті переглянути її сторінку. Вона разом зі своїм бойфрендом їздили за місто на відпочинок. 

Я як завжди, байдуже гортала стрічку її публікацій. Думки зараз були забиті зовсім іншим. Та раптом я потрапила на «дуже цікавий» пост. 

Катя, зверталася до всіх своїх фоловерів, з проханням захейтерити одну «убогу каліку» «помилку природи» «яка вирішила що їй все можна» і тому подібне. 
Я кілька разів переглянула відео, та не могла повірити, ні своїм вухам, ні очам, ні смартфону. 

Просто не можу повірити що це все, ті всі бридкі коменти і напевно ще і в дірект писали лише тому що, моя под… Катя про це попросила у своїх фоловерів? Господи. А якщо через це Віка і наклала на себе руки?  Я звичайно не можу стверджувати напевне, може і не через це. Але впевнена що доля провини за її смерть лежить саме в цьому. 

Не витримую і дзвоню Каті. Домовляюся зустрітись в нашому кафе. 

   ***

- Так а я до чого тут? Ну наклала на себе руки та дівка, то що мені з того? Я ж її не вбивала, сама винна. Та і чого ти паришся, на одну каліку в світі менше. 

- Катя, що ти взагалі городиш?! Ти розумієш, що через тебе обірвалося людське життя? І дозволь запитати чому? Тому що в неї клятих фоловерів більше? Чи тому що вона людина краща? – нерви в мене здали до кінця. 

Здавалося б знаєш людину майже все життя, спілкуєшся, дружиш та насправді нічорта ти її не знаєш. А зовсім чужа, з якою ти ніколи не бачився і навіть не спілкувався стала такою рідною. 

- Настя, ти що ставиш мене під одну щабень з цією… 

- Ні Катя, тобі ще до неї, як до неба рачки. І я не хочу спілкуватися з такою як ти! Може ти ще й на мене нацькуєш своїх фоловерів? А? Ти тільки запам'ятай, за красивим ніком і крутими фотками, може ховатись справжнє чудовисько! Пам'ятай, ми ніколи не можемо бути певні, хто саме сидить з іншого боку екрана! 

Такою злою і розчарованою, я ще не була ніколи. Сьогоднішній день став для мене дуже важким, і  сповненим потрясінь.