Розділ 24. Все стало на свої місця?

 Цілий рік всі органи безпеки шукали Алекса та Аню, але не могли знайти. Навіть тіл не було, а людина, яка про все знала була вже мертва. Тому справу закрили.

 Вже пройшло п'ять років і тіла спливли. Вони тримались за руки, а на них були обручки. Проте патологоанотими довгий час не могли визначити чиї це тіла. І навіть довелося витягати із архівів всі незавершені справи, які відбулися у цьому селі та навколо нього. Однак їм все ж таки вдалося розпізнати трупи. Виявилося, що хлопець - Алекс. А вже пізніше поліція дізналася, що саме він людина, яку прозвали Некрофілом. А також що хлопець - письменник, який писав про себе книжки під псевдонімом Джек Невагомець. Але, на відміну від трупу хлопця, труп дівчини не вдалося визначити. Довелося викопувати трупи усіх дівчат, з якими контактував Алекс. Викопавши усі сто тридцять три могили, поліція дойшла до могили,де була похована Аня. І ця могила не дала ніяких просувань у справі. Проте паралельно з розкопуванням могил поліцейські вирішили переглянути минуле життя хлопці. І хоч це було дуже складно, адже він вирішив скрити все що було до смерті Лізи, це дало просування у справі. Всі дізналися, що потопельниця – дівчина на ім'я Ліза.

 - Як це так. Цього не може бути. Хіба, що вона вбила Аню і відтоді видавала себе за неї. - сказала мама дівчини. Жінка була у розпачі.

 - Хто така Аня? - спитав поліцейський.

 - Це моя друга дочка. - відповіла Марія Олександрівна.

 - Ясно. Ось до чого іноді призводить кохання. - сказав поліцейський.

 І нарешті все стало ясно. Тепер усе було на своїх місцях. Всі зрозуміли до чого може призвести "звичайне" шкільне кохання.