- Представ, я навіть подумати не могла, що він такий. - говорила, наступного дня, Ліза.
- Та забудь ти вже про нього. - сказав Алекс.
Минулого вечора вона прийшла додому та все розказала мамі.
- Мамо, Аня дуже погана людина! - сказала Ліза.
- Не мішай! Не бачиш я з вашим татом розмовляю! - крикнула Марія Олександрівна.
- А взагалі-то Ліза права. Аню останнім часом ніби підмінили! - сказав Михайло Миколайович.
- Я просто закохалася у хлопця з, яким раніше зустрічалася Ліза. Вона не кохала його, а використовувала, щоб я була нещасною. Вона хотіла зіпсувати мені життя. - Аня почала звинувачувати Лізу.
- Все було не так! Це ти намагалася зіпсувати мені життя! - кричала дівчина.
- Ну а чим ти поясниш те, що Влад тільки-но кинув тебе, а ти вже з іншим? - спитала Аня.
- Нащо ти брешеш, Лізо? - спитали батьки в один голос.
- Я не брешу! Чесно! Чому ви мені не вірите? - кричала Ліза в сльозах.
- Точно вам кажу вона бреше! Завжди бреше! - кричала Аня.
- Ах ти ж!!! Як ти можеш так чинити з сестрою? - спитала Ліза та вдарила Аню.
- Ти брехуха, і через що ти не можеш бути моєю сестрою!!! - крикнула Аня.
- А й справді, Лізо, ти вже переходиш усі можливі межі. - сказав Михайло Миколайович. Тут у двері постукали.
- Будь ласка, будьте тихіше. - поросила бабуся Галя
- Добре. - заспокоївшись відповіла Ліза. Галина Іванівна була єдиною людиною в сім'ї, яка любила дівчину та вірила кожному її слову.
За кілька хвилин Ліза пішла до своєї кімнати. Всю ніч вона плакала через що не могла заснути.