Розділ 3. Переїзд до села

- Ура ми переїжджаємо до села вже сьогодні! - раділа Ліза.

- Та ну серйозно! Навіщо ми. переїжджаємо? - розлючено кричала Аня.

- Принаймні там є річка та ліс. - підбадьорувала сестру Ліза.

- Нащо вони мені!? Я хочу гуляти з друзями та веселитися!- кричала Аня.

- Ну й що знайдеш собі друзів у селі та й ніхто не забороняє тобі спілкуватися зі своїми міськими друзями по телефону. - сказала Ліза.

- Я не хочу дружити з селюками! Вони бриткі!!! - продовжувала кричати Аня.

- Це не правда!!! Вони такі ж як ми! - кричала Ліза в сльозах.

- Ні не такі!!! Я ж кажу, що вони бридкі й огидні, а особливо Нінка!!! – обурено крикнула Аня.

- А вона тобі що зробила? Вона хороша дівчина і мені подобається проводити з нею час. - сказала Ліза.

- Село це твоя територія, а не моя!!! Я ненавиджу його!!! - кричала Аня.

- Нічого ти привикнеш до цього прекрасного селища. - сказала Ліза.

- Ага, звичайно ж, привикну! Куди ж мені діватися? І можливо там хлопці дурніші, які будуть мене запезпечувати! - усміхнено сказала Аня.

Ці слова засмутили Лізу. Дівчину здивувало, що її сестра стала такою поганою.

- Дівчата, ми вже їдемо! - покликала їх мама.

- Чому? Я не хочу! - крикнула Аня.

- Ми повинні переїжджати, адже це квартира вашого тата. Якщо ти не забула, то ми вже як місяць розведені! А ви своєму татові зовсім не потрібні. Він так сам сказав. - сказала Марія Олександрівна. І дівчата взяли свої валізи та поїхали до села. 

 Весь час, Аня нічого не робила, а всю роботу виконувала Ліза. Аня з нетерпінням чекала вихідних,  та канікул, бо вона лише тоді бувала у місті.