Глава 10. В один бік

До автобуса було метрів тридцять.

Ірина йшла разом із Мариною.

Сашко попереду ніс дві сумки.

— Одну кинь, — сказала Марина.

— Я мужчина.

— Ти дурень.

— Це сумісне.

Біля автобуса стояв Віктор Семенович.

Рахував.

Один.

Два.

Три.

Ірина бачила його губи.

Марина пішла швидше.

— Ір, давай.

— Зараз.

Вона сповільнилася.

Не вирішила.

Ще ні.

Двадцять метрів.

Праворуч автобус.

Прямо — вулиця.

На розі аптека.

Далі вона не знала.

П’ятнадцять.

Сашко закинув сумки в багаж.

Обернувся.

Десять.

Ірина зупинилася.

Позаду хтось обійшов.

— Вибач.

Вона відійшла вбік.

Віктор Семенович:

— Левченко!

— Зараз!

Слово вилетіло само.

Сашко дивився.

Ірина пішла.

Не до автобуса.

Прямо.

Перші кілька кроків ніхто не зрозумів.

— Ір! — крикнув Сашко. — Ти куди?

Вона не обернулася.

— Зараз!

Ще раз.

Перейшла вулицю.

На світлофорі було зелене.

Вона навіть не бігла.

За спиною хтось покликав.

Не розібрала.

На розі повернула.

Автобуса не стало видно.

Ірина зупинилася.

Серце билося так сильно, що стало нудно.

Можна повернутися.

Десять секунд.

Повернутися за ріг.

Сказати:

магазин шукала.

Туалет.

Забула щось.

Дурепа.

Все.

Ірина стояла.

Один чоловік обійшов її.

Жінка з собакою.

Машина.

Місто не помітило.

Вона пішла далі.

Тепер швидше.

Перша проблема:

вона не знала, де поліція.

Минулого року це здавалося просто.

Police.

Ask.

Тепер навколо було п’ять вулиць і жодного поліцейського.

Ірина зайшла в аптеку.

Жінка за прилавком щось сказала.

— Police?

— Pardon?

— Police. Où?

Вона показала руками.

Жінка пояснила дуже багато.

Ірина не зрозуміла майже нічого.

— Gauche?

— Oui, gauche, puis...

Далі втратила.

Ліворуч.

Пішла ліворуч.

Через квартал побачила двох чоловіків у формі.

Мало не засміялася.

Підійшла.

— Excuse me.

Один подивився.

— Police?

Він здивувався.

— Oui.

Ірина відчула, що зараз може знепритомніти від дурості всього цього.

— Je suis... Soviet.

Чоловік не зрозумів.

— Soviétique.

Це слово вийшло краще.

Обидва стали уважніші.

— Ballerina.

Один перепитав.

Ірина показала рух рукою.

— Ballet. Soviet. Ukraine.

— Passeport?

Вона похитала головою.

— No passport. Group.

Показала назад.

— Bus.

Чоловіки переглянулися.

Один щось запитав.

Ірина не зрозуміла.

— I don't want return.

Тиша.