В очікуванні дива
Він поруч
Він десь поруч і вже напівшляху до них.
Донька із мамою вже були на ринку. Сьогодні тут було багато покупців, тому дівчата весь день на ногах.
Мати наказала донечці піти віднести кілограм помідорів Світлані, адже вона ще минулого разу замовляла їх. Світлана також продавала свої товари, але у неї були молочні продукти : молоко, сири, домашнє масло.
Дівчинка пішла, як раптом відчула чийсь погляд за спиною. Вона хутко озирнулась, як побачила давно вже забуті очі.
— Татусь, це ти? - викрикнула Дарина.
— Так, сонечко, це я ! - схвильовано сказав Олексій.
Дитина розплакалась та кинулась в обійми батька.
Олексій мав дуже втомлений вигляд та бороду, якої раніше не мав.
— Татусь, я чекала на тебе! Я вірила, вірила в те, шо ти поруч, що ти будеш із нами!
— Авжеж, донечко, по-іншому і бути не може. Як там наша мама? Я дуже скучив за нею!
— Тату, ходім , вона тут!
Вони пішли разом до Олени. Побачивши Олексія, жінка заплакала. Їй так не вистачало його та вона не полишала надії та віри в те, що рано чи пізно побачить та зустріне свого коханого чоловіка.
— Ріднесенький, де ж ти був? Що із тобою трапилося?
— Кохана, поїхали додому. Дорогою усе розповім
Вони забрали свої речі та ящик перчику, який лишився.
Дарина не могла надивитися на своїх батьків .
— Які ж ви у мене гарні! - посміхнувшись сказала дівчинка.
Невдовзі під'їхала машина дядька Івана.
Відредаговано: 21.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
