"Вирішальна гра"

Прокинулася я від того, що сонце вже заливало кімнату яскравим світлом. Першим поривом було глянути на сусіднє ліжко — воно так і стояло порожнім, незастеленим, з учорашнім безладом. Лукас так і не повернувся ночувати. Серце на секунду стиснулося від неприємного кольорового міксу з огиди, тривоги й тупої образи, але я різко струсила з себе ці думки.

Досить. Сьогодні вирішальна гра. Вихід у плей-офф Ліги чемпіонів, увесь сезон висів на волосині, і витрачати нерви на капітана-ідіота я точно не збиралася.

Швидко зібравшись, я вирішила навіть не чекати на цей цирк у коридорі. Захопивши телефон, я вислизнула з номера й попрямувала в затишну кав'ярню неподалік готелю, де зазвичай збиралися перед матчами.

Повітря на вулиці було свіжим і бадьорим. Замовивши міцну каву, я сіла за столик біля вікна, дістала блокнот і почала механічно накидати тактичні замітки та свої думки, намагаючись повністю перемкнутися на гру. Телефон раптом завібрував — на екрані з'явилося повідомлення від Софії:

«Ти жива? Цей твій капітан зник уночі, Марк каже, він спав у нас на ліжку в кутку і був схожий на хмару грозову. Ти як перед грою?»

«Живіша за всіх живих, Соф. Сьогодні на полі я покажу цьому ревнивцю, хто тут маніпулятор», — швидко відбила я у відповідь, відчуваючи, як у крові закипає спортивний азарт.

Підбадьорена кавою та власним бойовим настроєм, я вже збиралася йти назад до команди, як раптом двері кав'ярні відчинилися.

На порозі з'явилися Марк із Софією, які намагалися виглядати «випадковими» перехожими, а одразу за ними... Лукас. Виснажений, з темними кругами під очима від безсонної ночі, але з тим самим впертим виразом обличчя. Побачивши мене за столиком, він різко завмер.

Софія та Марк одразу перезирнулися з виразом професійних миротворців на обличчях, явно задумавши влаштувати нам очну ставку, з якої втекти вже не вийде нікому з нас.

Я відчула, як усередині все різко натягнулося сталевою струною. Тільки цього цирку мені сьогодні й не вистачало для повного щастя.

Марк і Софія розіграли свої ролі просто «блискуче»: Софія голосно й награно всміхнулася, розводячи руками:

— Ой, дивіться-но хто тут! А ми якраз думали, де каву взяти перед матчем. Яка випадковість!

Лукас затнувся на місці, кинувши на них похмурий, убивчий погляд, який чітко дав зрозуміти: він чудово розкусив їхню «випадковість». Але відступати назад було вже пізно. Марк підштовхнув його за плече всередину, а Софія одразу вхопила мене за лікоть, шепочучи на вухо так, щоб чули й хлопці:

— Навіть не думайте тікати. Ви обидва виглядаєте як ходячі бомби з годинним механізмом, і якщо ви не виговоритеся зараз, на полі почнеться третя світова. Я не збираюся дивитися, як ви через свою гордість рознесете всю команду.

Я різко висмикнула руку, підводячись з-за столика, і впритул подивилася на Лукаса. Він стояв у дверях кав'ярні — у спортивному худі, з розпатланим волоссям і з тим самим затятим, виснаженим від безсонної ночі поглядом. Від нього віяло такою шаленою напругою, що здавалося, ще секунда — і повітря навколо нас почне іскритися.

— Я бачу, ви тут вирішили групу підтримки організувати? — холодно кинула я, дивлячись прямо йому в очі. — Можеш не хвилюватися, капітане, твої дитячі істерики про «Максимів» ніяк не вплигнуть на сьогоднішній результат. Я налаштована на гру на всі сто.

Лукас зробив крок вперед, і темна тінь на його обличчі стала ще різкішою. Відповідь прилетіла миттєво, різка і колюча:

— По-перше, не треба будувати з себе жертву, коли сама чудово знаєш, що робиш. А по-друге, не тобі вказувати, про що мені хвилюватися. Хочеш показати клас на полі? Чудово. Побачимо, чи вистачить у тебе сил не тільки язиком молотити.

— Та ти... — я вже хотіла випалити йому все, що думаю про його вчорашній цирк із втечею та дитячою ревнощами, як Марк і Софія різко стали між нами, перериваючи цей поєдинок поглядів.

— Так, стоп! Усе, випустили пар, концерт закінчено! — замахала руками Софія, відтісняючи мене назад до столика. — До матчу дві години. Якщо ви зараз не закриєте свої роти й не почнете нормально дихати, я особисто вас обох запру в різних кінцях стадіону. Марк, забирай свого неадекватного капітана, йдемо звідси, бо від них тут скоро кав'ярня згорить.

Марк мовчки кивнув, узяв Лукаса за лікотя і, ледь помітно перепрошуюче поглянувши на мене, потягнув його до виходу. Лукас іще на секунду затримався на порозі, кинув на мене важкий, похмурий погляд, повний недосказаності, і різко розвернувся, зникнувши за дверима.

Я важко опустилася назад на стілець, відчуваючи, як тремтять руки від адреналіну. Повітря навколо ніби згустилося.

Ну все. Зворотного відліку більше не було. До вирішальної гри залишалися лічені хвилини.

Після тієї ранкової напруженої сутички в кав'ярні шляхи команди остаточно розійшлися. Хлопці вирушили готуватися до роздягальні, намагаючись не чіпати Лукаса, який ішов мовчазний і темний хмарою, а я попрямувала прямісінько на трибуни біля поля. Мені потрібно було розкласти штатив, налаштувати камеру, перевірити фокус і ракурс, щоб зафільмувати кожен момент цієї вирішальної битви за вихід у плей-офф.

За якийсь час на газон вийшли наші — зосереджені, напружені до краю. Лукас рухався дещо обережніше через своє нещодавнє відновлення після травми, але в його очах горіла така скажена завзята іскра, ніби він хотів довести всім (і насамперед собі), що він досі незамінний. За хвилину на полі з'явилися й суперники, і трибуни вибухнули першими гучними вигуками й зарядами фанатів. Матч розпочався на диких швидкостях.

Перший тайм був схожий на справжнє пекло. На полі не просто грали у футбол — там іскри летіли від кожної сутички, гравці йшли в жорсткі підкати, а трибуни ревли після кожного небезпечного моменту. Повітря було настільки наелектризованим, що здавалося, ніби м'яч от-от спалахне від того неймовірного темпу, який задали обидві команди.

Але в самій перерві, коли команди готувалися до другого тайму, мій телефон знову розірвався від дзвінка. Це був мій колишній. Він знову влаштував істерику, вимагаючи негайної зустрічі й погрожуючи влаштувати скандал прямо біля стадіону, якщо я не вийду до нього. Мене просто розривало від люті — цей тиск дістав остаточно.