26. Біла сукня...

КІРА

Повертаюся до кімнати й зачиняю за собою двері. Притуляюся до них спиною та на мить заплющую очі.

Господи, що ж я наробила?!

Я погодилася вийти заміж за Арсена Орловського! За чоловіка, якого знаю всього кілька годин. І найгірше, що навіть не уявляю, що мене чекає після зустрічі з батьком. Я ж для цього чоловіка лише інструмент помсти. І я це чудово розумію. Але виходу у мене немає. Бо заміж за Крутого я не піду. Ця сторінка вже перегорнута в моєму житті. А нова зовсім пуста, і що буде на ній тепер, на жаль, залежить не лише від мене.

Арсен чітко дав зрозуміти, що відпускати мене не збирається. Але ж я не його власність! І взагалі, чому він вирішив, що може розпоряджатися моїм життям?!

Хоча чого я дивуюся? Спочатку батько вирішив видати мене за Крутого, а тепер цей нахаба надумал зробити своєю дружиною, щоб помститися батькові. Але ж як дружина я йому не потрібна. Принаймні я так зрозуміла... Хоча я заплуталася і розумію, що вже нічого не розумію. Бо в обох випадках я лише зручний спосіб досягнути бажаного.

Зітхаю, не хочу ні про що думати. Бо чим довше думаю, тим страшніше. Видихнувши, прямую до ванної кімнати. Та не можу придушити внутрішній страх. Зараз мене найбільше лякає зустріч із батьком. Навіть припустити боюся, як вона пройде.

Кліпаю, зупинившись, бо з дзеркала на мене дивиться змучена дівчина з опухлими повіками та червоними очима.

Оце так красуня!

Вмиваю заплакане обличчя прохолодною водою й ретельно витираюся рушником. Очі досі червоні, дуже сумніваюся, що моє вмивання щось змінить. Я вже приймала душ, але...

Повертаюся до кімнати, беру гребінець і починаю розчісувати сплутане волосся, вкладаючи його у зачіску. А думки, мов чорні ворони, кружляють у голові.

Цікаво, як Арсен уявляє нашу зустріч із батьком? Думає, ми просто приїдемо, повідомимо про весілля й спокійно підемо? Ага. Якби ж то не так! Та батько його живцем з’їсть! А якщо не зможе дістатися до Арсена, то всю свою лють спрямує на мене. І я навіть не хочу уявляти, що тоді буде. Від цих думок знову починає нудити.

Здригаюся, коли раптом у двері стукають.

— Так? — насторожено озиваюся.

— Вам одяг принесли, — чую жіночий голос.

Відчиняю двері й бачу жінку середнього віку з великим білим чохлом у руках.

— Арсен Вікторович просив передати.

— Дякую, — забираю чохол і зачиняю двері.

Кладу чохол на ліжко та, розстібнувши блискавку, завмираю.

Ого!

Переді мною розкішна біла вечірня сукня оригінального пошиття. Верх красиво підкреслює талію, довга спідниця м’яко спадає донизу, а тканина оздоблена дрібними камінцями Сваровскі, які переливаються від кожного руху.

Я добре знаюся на дорогому одязі, але ця сукня справді неймовірна. І звідки цей нахаба знає мій розмір?

Хоча після того, як він за одну ніч з’ясував, чия я донька, дивуватися вже нічому.

Знімаю вчорашнє вбрання й обережно одягаю сукню. Застібаю блискавку, поправляю тканину на талії та підходжу до дзеркала.

Нічого собі! Вона сидить ідеально! Ніби її шили спеціально для мене.

Повільно повертаюся боком, розглядаючи себе. Біла тканина красиво облягає фігуру, а камінці виблискують навіть при звичайному освітленні. Та ця сукня ідеально підійшла б для заручин!

І щойно ця думка з’являється в голові, я налякано зиркаю на власне відбиття.

Заручини...

Господи, невже все це відбувається зі мною?!

Стою перед дзеркалом у розкішній білій сукні й навіть не розумію, хто я сьогодні... Наречена? Заручниця? Чи просто засіб помсти в руках Арсена Орловського?

Гірко всміхаюся. Якби я справді була нареченою, то, мабуть, найнещасливішою у світі. Бо замість того, щоб радіти майбутньому весіллю, я боюся навіть думати про нього.

І найприкріше, що Арсен мені подобається. Принаймні зовні. Він молодий, вродливий, упевнений у собі. Але я зовсім не знаю, що в нього на думці. І чи не пошкодую вже завтра про своє рішення. Але знаю інше: я точно пошкодую, якщо повернуся додому.

Тому поправляю волосся й намагаюся хоч трохи приховати сліди сліз. І вкотре здригаюся, коли у двері стукають.

А це ще хто?

Різко повертаю голову в бік дверей. Але навіть відповісти не встигаю, як до кімнати без дозволу заходить Арсен.