Правнучка

Серед всього цього хаосу я побачила маленьку копію себе, це, мабуть, була моя  
правнучка. Мені стало прикро, що їй доведеться жити в цьому пеклі. Звична для нас  
Земля перетворилась на щось несумісне з життям. 

Наступного дня я вирішила подивитись, як живе Аліса, саме так звали мою  
правнучку. Прокинувшись, вона одягла свій респіратор і пройшла через 8 оболонок  
домівки, аби вийти на вулицю з цієї ізоляційної капсули.

Коли Аліса прийшла до школи, то сіла й заплакала. Їй було страшно, адже її  
балон був майже порожній, а вдома залишилося лише два, більше запасів кисню не  
було. До речі, школа не відрізнялась від звичної для нас, за вийнятком тих самих  
оболонок, які були у всіх спорудах. 
Наступного дня дівчинка була дуже занепокоєна й налякана. Вона взяла з собою  
останній балон, коли йшла до школи... Дорогою Аліса розмовляла з друзями про схожу  
ситуацію із киснем. Кожен поділився інформацією, скільки залишилося запасів  
необхідного газу вдома. З’ясувалося, що лише в одної дівчинки ще є три балони.

Цього всього могло б і не бути, якби тоді, сто років тому, моє покоління краще  
оберігало планету... 

Першою оболонкою була кімната, яка містила в собі технології, що фільтрували кисень до потрібної температури. Другою оболонкою - кімната, у якій перетворювали вуличне повітря на звичайне. Третя оболонка розділяла домішки від повітря. Четверта оболонка фільтрувала повітря від вірусів і бактерій. А саме у п'яту оболонку надходив кисень, хоча його важко так назвати, із повітря, що на вулиці. У шостій оболонці знаходилися речі - захисний костюм, без якого неможливо вийти на вулицю через спеку. В сьомій оболонці зберігалися балони з киснем. А восьма оболонка була потрібна задля того, щоб отруйні гази і домішки не потрапляли в будинок.