РОЗДІЛ 6

Після обіду вони вийшли на вулицю і потиснувши руки один одному розійшлися по справах. В кожного з ним було своє завдання - розгадати цю головоломку за допомогою інтуїції та добутих речдоків.  Якщо вони знайдуться. Зникнення дівчини не виходило з голови Тимура Огієнка. Він не міг зізнатися самому собі в тому, що не може довести це розслідування до логічного кінця. 

Хто вирішив її викрасти? Такий випадок трапився з ним вперше за всю  кар'єру приватного детектива. Працюючи раніше в поліції, він ловив значно страшніших покидьків, які намагалися очистити світ від скверни. Так вони твердили на допитах. Тимур їх ламав фізично. Такі істоти не мали права називатися людьми і спокійно розгулювати вулицями міста. Він не зміг знайти будь які підказки, які здатні направити думки на інший рівень. Занадто багато нестиковок та прогалин. Хто ж насправді до цього причетний? І головне навіщо? В яких стосунках була зникла онука зі своєю бабусею? І чи справді це бабуся з онукою? Тут щось не клеїлось. Дзвоник в голові підказував, що це неправильний напрямок у розслідуванні. Треба вертатись на початок. Там має бути підказка. Щось чому не надали увагу. 

А раптом до цього причетний колишній бойфренд Аделаїди? Але ж він його вбив, розслідуючи вбивство Ярини Сонях. Чи це йому тоді здалося? Жах охопив його душу своїми довгими крижаними руками. Це почуття намагалося остаточно зламати цього військового. Стерти з лиця землі навічно. Перетворити на монстра в людській подобі, який насолоджується страхом, болем, сльозами та смертю. Те, що завжди живитиме усі світові війни. Те, що ніколи з пам'яті не зітреш. Жага крові. Цей дикий первісний потяг, який згодом перетворюється в манію і людина не може зупинитися. Їй потрібно ще більше вбивати заради самого процесу. 

Тимур не міг повністю забути про власне жахне минуле. Забути війну, що в'їлася в кожну клітину його тіла. Яка змушувала застосовувати силу та агресію у боротьбі зі злочинністю у Вольвичах.   Ненависть росла мов отруйний гриб, випалюючи в серці усе хороше й людяне. Те, що давало можливість називатися ЛЮДИНОЮ. Нишпорка швидко заплющив очі та почав рахувати до десяти.Це мало допомогти заспокоїти нерви. Хоча б частково. На період розслідування. Ніхто не повинен знати про те, що насправді відбувається в його психіці. Він не хоче решту свого життя провести в психлікарні. Особливо його наречена- Аделаїда Мельник.