Частина 11

Амелія залишилась в захваті від екскурсії , яку їй провів дворецький та попрямувала до кабінету Грегора. Чоловік почувши стуки у двері, озвався та на порозі кімнати помітив жінку та жестом руки запросив до кімнати. Амелія досі відчувала тривогу та занепокоєння що перед нею стоїть її син, а він цього не знає. Гострими кинжали пронизувало серце від усвідомлення того що жінка брехала йому і видавала себе за чужу людину. Чоловік прискрипліво на неї дивився та  здійняв одну брів, мов здогадуючись про що вона думає. Відчувши що вона думає про щось таке що її турбує  видавив із себе слово. 

– Вам все сподобалось? -спитав він пронизливо глянувши на жінку уникнувши по тему про сина–В південному крилі на першому поверсі  є кімната яку я заборонив ходити прислугам  та взагалі ступати туди не слід. Вам теж не раджу туди заходити, якщо ослухаєтесь будете мати справу зі мною. 

Амелія на мить затихла. Вона чудово знала про яку кімнату йшлася мова і від спогадів все тіло покрилось сиротами . Грегор нагадував Амелїї свого чоловіка. Чарлі в молодості був таким же самим як маркіз: цинічний, холодний, владний. Але що їх відрізняло– це те що Грегор був зовсім інший відмінно від свого батька яке скоїв випадково вбивство та розплачувався за своє темне минуле. Молодий маркіз чув цю історію  та переповідав жінці. Грейс особливо і не боялось чоловіка але його командний тон змусив її насторожитися. 

–Так, вашій матері стільки довелося пережити через вашого батька…йому нема виправдання-промовила тихо та почула як забурчав живіт. Це не обійшлося поза увагою маркіза і він запропонував жінці піти до їдальні де їх вже чекали. Сидівши за столом,  Грегор допитливо дивився на матір та оцінивши її образ , чоловік подумав щоб було непогано купити декілька суконь Амелїї. Жінка насамперед спеціально одягла непримітний дорожній одяг аби на неї менше кидали запитливих погляди прислуг та робочих  і думали що вона простолюдинка. Також Грегор зауважив що вона гідно тримається етикетк та зробив їй комплімент.

–Грейс, у вас чудові манери- промовив він відрізаючи м'ясо та вязв келих червоного вина спостерігаючи за нею.–До речі я пошлю дворецького щоб накупив вам одяг, а то ж це у вас просто лахміття! Жінка оцінюючим поглядом подивилась на сина та нахилила голову на свій одяг. Вона дійсно потребувала нову сукню та зачіску, щоб відповідати на свій статус і не виглядати ніби то вона з бідної сім‘ї. Мати Амелії, Жоанна Мілтон-Віттогтон була дочкою пекаря  та походила з шляхетної родини міщанин, як і сам батько Айдан Віттогтон.  З дитинства Амелія вчилась гарним манерам та етикету і робила вражаючі кроки в суспільстві  та на світських вечорах. З появою Амелії союз подружжя тільки скріпився та панували спокійні відносини у їх сім‘ї. Утім Жоанна коли дочка привела додому свого молодого чоловіка не дуже зраділа вибору  щодо майбутнього чоловіка та була категорично проти щодо майбутнього зятя, мов сказавши що варта іншого чоловіка, а той тільки занепастить її . Амелія не стала слухати батьків та всупереч їхньому бажанню вчинила як заважала за потрібне: народила позашлюбного сина, вийшла заміж за герцога, а потім жінка зрозуміла, як помилилась у виборі чоловіка та потім згадувала слова своєї мами.

–Ти ще згадаєш мої слова Амелія! Твоєму чоловікові син взагалі не потрібен і кине його в закутку Лондона! От побачиш!-промовила та коли виходила з кімнати гримнула дверима.

З рештою матір герцогині була права в чому Амелія потім переконалась, але важко прийняла вибір дочки і не стала заважати подружжю, але припинила спілкування з дочкою  і того часу навіть не листувались та не приходили ніякої звісточки. Амелія кортила себе за той вчинок і як повелась тоді з матір‘ю. Утім жінку це вже не бентежило: вона  свідома жінка , яка має чудового сина та гарну репутацію у вищому світі. Грегор помітив, що жінка далеко від них і не розумів що її так збентежало. Амелія якось дивно позиркнула на чоловіка. Вона чула що він говорив , але думками вона була десь далеко. Дивні відчуття відчула жінка, що дворецький звів на неї підозрілий вираз обличчя та відвів від неї очі. Жінка дійсно потребувала новий одяг і не відмовилась від нових суконь.

–Так, маркізе, це було б чудово-промовила вона через довге мовчання яке зависло над ними, та проводовжила їсти , бо  довга дорога дуже її втомила і клонило у сон.

–Тоді Остін поїде на ярмарку і купить вам одяг який популярний в цьому сезоні–задоволено сплеснувши в долону пробурмотів чоловік–Їжте. Потім моя покоївка покаже вам вашу кімнату, вона не далеко від моєї.

– Дуже люб‘язно з вашого боку-промовила вона та подивилась на дворецького –Остін, а можна поїхати з вами?

Маркіз з дворецьком переглянулися та старий чоловік вийшов з кімнати та вийшов з дому через чорний вхід. Грегор поклав на стіл бокал вина і склав руки на живіт і не розумів чого жінці так хочется на волю та проїхатися з Остіном по закуткам Лондона. Грегор дивлячись на Амалію думав що вони далекі родичі або просто переглядаються поглядами, яких не залишив байдужим чоловіка.

—Я думаю Грейс, що вам краще відпочити-промовив  він коли дворецький пішов віддавати наказ кучеру, щоб заправляв коней— Все таки дві години ви  йшли одна пішки і думаю дуже втомились з дороги.

–Я не з таких що втомлююсь, маркізе де Міллер-відрубала вона та подивилась на прохід з якого нещодавно вийшов дворецький Остін. Вона сумнівалася що він знайде сукні її розміру, але довірилась його смаку і надіялась що він купить такі сукні, які вона  носила коли жила в цьому маєтку, хоча звідки було йому відомо якщо він забув про неї. – Мабуть  ти правий, Грегор. Я  дійсно втомилась і мабуть, піду вже до себе-промовила вона та відвінувши стілець, встала та побачила покоївку з якою пішла на гору до кімнати яку виділив для неї чоловік.

–Йдіть Грейс-промовив він та відвінувши стілець встав та важкими кроками попрямував до  свого кабінету.

Сівши знову за документи Грегор зосереджено працював, але  останнім часом геть був розсіяний  робою та водночас не випускав з голови Елізабет. Від того часу як він вперше її побачив чимало місяців. Було б брехня казати, що чоловік забув міс Рождерсон і ніколи про неї не згадував. Маркіз інколи думав про темнорусу дівчину та знову хотів її побачити, не зважаючи на рану. яка ще досі  кровоточила та не зажила...Чоловіка відчував якусь тягу, магнітність до дівчини, одержимість яка тягнула його. Утім він опирався якимось власними  упередженнями  долі яка підсовувала чоловікові та була от-ото під рукою . Грегор не міг викинути з голови  власну сестру  та приречити її на наслідки які можуть виникнути між ними. Чоловік піддався в Лондон аби трохи розвіятись та відчути смак жінки за довгий час коли втратив дружину.