Частина 2

З того часу  як маркіз втратив дружину  минуло сім років.  Після її смерті покоївки,  робочі поводились інакше ніж до господинів маєтку як мухи та поводились в палаці наче ті примари, що їх  не було видно й чутно. Пліткувати покоївки не хотіли, не бажали бачити гніву свого господаря, а якщо і пліткували, то десь за межами палацу. Втім Грегор дізнавався  про чутки які про нього ходять,  що потім добряче діставалось дівчатам, котрі лізли не туди куди треба та діставали чоловіка зі своїми переживаннями за нього.  А відколи трагічно помер його син чоловік дуже змінився, але ніяк не пом’якшило  холодний, ціничний характер Грегора та став роздратований більше ніж зазвичай та виглядав чорніше за хмару. Коли Грегор був маленьким їм займалась літня жінка котра обходилась кухаркою в домі , а інколи дочка містера Роджерсона, котрі всю любов та турботу вклали в сина маркіза або його тітка Джулія Вотерс. Чоловік був безмежно вдячний за турботу та тепло, яке давала  йому жінка та кузина , але з часом Грегор ставав безцеремонним, що Маргарет, стара кухарка важко зітхала та  якоюсь тривожністю поглядувала на чоловіка , як це притаманно матері. Часто бувало що Грегор не з‘являвся удома вечорами, а бувало взагалі добу. Міссіс Роджерсон дуже переживала за це та потім з часом звикла що чоловік пропадає  в маєтку і майже не з‘являвся там…Трохи пізніше весь Лондон дізнався що він має коханку, котру утримує дома і займаються коханням кожен вечір та ходять на культурні вечори до гостей або грають карти.  Суспільство різних верств одразу поширили чутки, мов що чоловік успадкував характер від свого батька, який чесно кажучи мав погану репетуцію, вражав своєю безцеремонністю та славою. А про матір взагалі нічого не було відомо, десь казали що вона втекла від чоловіка і жила в тихій місцевості Англії разом зі своїм псом. Грегор  взагалі не віддав  нічого про своїх батьків та й чути про їх існування не велів і знати. Близьке оточення були тільки його— тітка Джулія Мілтерс та дядько Максиміліан Мілтерс. Подружжя одразу полюбили цього красеня і інколи навіть тихо собі заздрили ,що мають такого чудового племінника, як Грегор, хоч і у самих було двоє дітей. Старша-Вірджинія та молодша Елізабет.  Грегор не дуже часто  не бачив дітей тітки та дядька оскільки дуже рідко завітав до них, але хотів це випривати і приїхати до них з несподіваним візитом. В той час дівчата разом з гувернанткою вчили французьку в великій кімнаті з великими панорамними  вікнами,  як почулась метушня і гучні голоси які лунали з вулиці. Елізабет одразу стало цікаво хто це приїхав і відклавши книгу, встала та підійшла до віконця. Дівчина помітивши гарного чоловіка в коричневому камзолі,  на мить замилувалась ним,  і не помітила як стала безсоромно на нього витріщатися й дивитись на його білу привідкриту сорочку, з якоі виднілось сильне та мужнє тіло. Елізабет засоромилась від того що так уважно розглядала  маловідомого їй чоловіка і відійшла від вікна. Дівчина одразу помітила на собі пронизливий погляд сестри і запитально повернула голову у її сторону.

– Елізабет, бачила б наша матінка як ти так прискіпливо вивчаєш того маркіза, вона б одразу зробила тобі зауваження- пробурмотіла Вірджинія та на мить поглянула туди де її сестра пильно стежила за маркізом– До речі це ж маркіз Грегор де Міллер! Невже через стільки років він вирішив приїхати щоб побачити нас?

- Це  родич батьків?- запитала молодша сестра невпевнено–Я ніколи його не бачила та зовні цей чоловік абсолютно не схожий на наших батьків...

Вірджинія вирішила промовчати та подивилась на молодшу сестру.

–Думаю вони чекали слушної нагоди щоб повідомити про це –промовила вона

Ліззі подивилась на сестру і перевела погляд на гувернантку. Олівія подивилась на дівчат та помітивши що прийшли гості попрямувала до дверей і привідкрив їх сказала:

–Що ж на цьому урок можна закінчити дівчата. Прийду до вас в середу, домашнє завдання обов‘язково зробіть.

–Добре, міс–сказала Вірджінія– Ми вас не підвідемо.

Олівія посміхнулась дівчині та вийшла з кімнати. Коли кроки жінки стихли дівчата різко підхопились з місця та сіли на диванчик мов очікували що щось трапиться. Елізабет взагалі сиділа склавши руки,  і на  диво не нервувала, відмінно від своєї старшої сестри. Вона хотіла побачити того маркіза і її серце ще сильніше закалатало (ніби вискакував з грудей)  коли почулись голоси знизу, особливим відрізнився  бархатний голос, який як зрозуміла дівчина належав маркізові. Вірджинія це помітила і одразу потрусила за плечі, мов сказавши що це просто гість і не а в ньому нічого особливого. Піднявшись сходами на другий поверх, Елізабет помітила спочатку батьків які зайшли в кімнату, а потім його… Маркіза Грегора де Міллер. Ставний чоловік одразу обвів погляд кімнату і подивився на двох дівчат які сиділи на канапі, але погляд зупинився на русоволосій дівчині яка сиділа зправа від дверей. Дівчина відчувши на собі уважний погляд Грегора , поглянула на нього . На мить Елізабет замилувалася цим чоловіком й не помітила як зустрілась поглядом його зелено карими очима. Вона завмерла від його бездонних темних очей які манили її  до нього, що здавалось дівчина потоне в них. Однак він якось неприязно обдарував її посмішкою та перевів погляд на матір Елізабет.Міссіс Роджерсон уважно стежила за своїм племінником і їй стало страшенно боляче від того що він є не рідним жінці, а з одного боку її тішило що Грегор і Елізабет не є ріднею. Максиміліан відволік дружину від стривожених думок та змусив Джулію посміхнутися й відволіктись від дум, які посіли в голову. Жінка поглянула на Грегора, а той подивився на неї.

–Тітко, маєш приголомшений вигляд!–промовив він, усміхнувшись жінці та поцілував їй руку–Як завжди вишукано одягаєшся, що всі чоловіки в твоїй увазі.

–Дякую, Грегоре–пробурмотіла Джулія чоловікові та повернулась до дочки–Елізабет, дорога, познайомся це маркіз Грегор де Міллер, мій племінник із графства Лестершир.

Дівчина допитливо подивилась на нього та зробила реверанс та підвівшись простягнула йому руку.