Вибір

  Через декілька хвилин Жанна сиділа у машині, чекала на Влада.

-Все гаразд?- запитав Влад сівши за кермо.

-Так,-відповіла,- хочеться скоріш звідси поїхати.

-Швидко не вийде, бо вони тебе далеко завезли. До «Цілителя» годин три їхати не менше,- повідомив Влад Жанну плавно рушивши з місця,- Тамара на тебе чекає, місця не знаходить. До речі, це вона звела паніку, бо не могла тебе ніде знайти.

-Вона хороша подруга. Я вдячна кожному із вас за те що переживали за мене, шукала мене.  А я знаєш, що втратила час. Викрали вони мене вчора, а мені здається, що вже не один день пройшов, як я знаходилася у їхньому полоні.

-Мені шкода.

-Знаєш Влад я хочу повернутися до Києва,- Жанна повідомила про своє рішення Владу, хоч і знала, що він зараз буде заперечувати та помилялася.

-Твій відпочинок виявився занадто перенасичений. І тому я чудово тебе розумію, що ти хочеш додому,- Влад говорив те, що мав говорити, а не те, що хотів,- зараз піде дощ.

-Чорна хмара насунула велика,- Жанна показала у небо через скло автомобіля.

-Сподіваюся ти грому і блискавки не боїшся?- запитав Влад,- не забувай, що я поруч.

-Я не боюся,- посміхнулася Жанна,- мені навіть подобається дощ. Він створює романтичну обстановку. І дивись, який же він рясний пішов.

- Ніколи не думав, що дощ це романтично,- Влада радувала посмішка Жанни.

-Чому ти зупинився?- не розуміючи запитала Жанна у Влада.

-Я не навмисне. Мотор заглух. Ти сиди в салоні, а я схожу подивлюся,- і Влад вискочив на дощ який відразу промочив його.

  Влад возився з мотором хвилин п'ятнадцять. І нічого в нього не виходило. Жанна, яка вже не витримувала чекаючи на нього теж вийшла.

-Ну що там?- запитала.

-Ти чого вискочила, давай мершій назад.

  Вони вдвох повернулися до салону автомобіля.

-Неполадка серйозна, тому мені не під силу. Зараз зателефоную, викличу аварійку,- Влад витягнув із бардачка свій смартфон,- шкода та зв`язку не має.

-Зупинимо машину, яка буде проїжджати і попросимо в них допомоги,- запропонувала Жанна.

-За ті півгодини, що ми з тобою проїхали нам жодна машина не зустрічалася і не переганяла. Ми зараз знаходимося у тій зоні де не дуже їздять. Незабаром почне темніти тому необхідно думати.

-Навіть не знаю, про що можна думати,- Жанна була у розпачі.

-Тут неподалік є гостьовий будинок. Яким володіє мій давній знайомий. Він здає кімнати туристам. Хвилин за двадцять доберемося. Хоч дощ і гупотить, але тепло.

-Все-таки літо,- нагадала Жанна.

-Така-то романтика. Не переживай все буде гаразд.

-Мені з тобою нічого не страшно,- запевнила його Жанна.

-Йдемо.

  Вони вдало добралися до гостьового будинку. Господар Семен і давній знайомий Влада швидко і без зайвих питань надав їм кімнату, сухий одяг і розпорядився, щоб приготували смачну вечерю.

-Я тобі безмежно вдячний друже,- Влад в третє потиснув руку Семенові.

-Ти мені і руку відірвеш,- пожартував Семен,- лишайтеся стійке треба, а про машину твою я сам подбаю. Вечерю несуть. Їжте та лягайте відпочивати. На добраніч.

-Дякуємо вам,- Жанна теж потиснула руку Семену.

-Точно руку відірвете.

  Влад з Жанною повечеряли. І Жанна відразу лягла у ліжко. Влад вагався.

-Чому ти не лягаєш?- запитала.

-Чого ж лягаю,- Влад ліг теж у ліжко, обійняв Жанну.

-Ти такий теплий,- Жанна притулилася до нього всім своїм тілом, їй було добре і затишно поруч з ним.

-Жанно, якщо чесно, то я зовсім не хочу щоб ти поверталася до Києва,- Влад встав із ліжка, увімкнув світло.

-Що ти робиш?- запитала Жанна не розуміючи його поведінки.

-Знаю, що зараз не час і не те місце, але я не можу більше чекати і тому говорю зараз,- Влад став на одне коліно перед Жанною, яка вже сиділа на ліжку,- Жанно, я тебе кохаю. Думаю про тебе постійно з того часу коли ти в Києві кинулася мене обіймати. Я хочу щоб ти завжди була поруч зі мною, хочу турбуватися про тебе, хочу оберігати тебе, хочу прожити з тобою усе своє життя, хочу щоб ти була тільки моєю. Виходь за мене заміж.

 Жанна розгублено дивилася на Влада і не знала, що йому відповісти.

-Я тебе теж кохаю, але…

-Не поспішай мені відмовляти,- перебив Влад, бо розумів, що вона буде зараз говорити,- в тебе є ще час подумати. Я вмію чекати.

  Влад продовжуючи стояти на одному коліні провів своїми долонями по її ногам. Почавши цілувати коліна піднімаючись вище. Його дотики були ніжними і збуджуючими. Жанна теж хотіла зараз тільки Влада. Хотіла бути тільки в його обіймах. Влад пристрасно кохав Жанну і вона із великим бажанням віддавалася йому забувши про все на світі.

  Повернулися вони до «Цілителя» на другий день аж під обід. Тамара радісно зустріла свою подругу.

-Чому ви так довго їхали?- запитала Тамара Жанну вже у кімнаті.

-Машина зламалася, довелося ночувати у знайомого. Ми провели разом ніч…

  Тамара не вислухавши Жанну до кінця перебила її, бо згорала нетерпінням розповісти , що трапилося з нею.

-Рада, що в тебе все добре закінчилося. У мене для тебе неймовірна новина.

-Яка?

-Мені Паша запропонував вийти за нього заміж. І хоче щоб я зі своїм сином переїхала до нього в Карпати,- Тамара виглядала збудженою.

-Я без сумніву думаю, що ти погодилася,- Жанна щиро раділа за подругу.

-Не відразу. Бо спочатку, сказала йому, що маю магазин одягу в Києві. Кажу, що магазин приносить хорошу виручку і як тяжко мені далося відкриття. Це виглядало так, що я ніби вибираю між бізнесом і коханням і більше схиляюся у бік бізнесу. І він тоді сказав, що сам переїде до Києва, аби тільки бути поруч зі мною. Я так сильно була зворушина цим, що плакала півгодини. Розумієш?

-Розумію,- Жанна кивнула головою,- це означає, що Паша тебе по-справжньому кохає.

-Саме так. Та я знаю, як багато він втратить переїхавши до Києва. В своєму місті Паша начальник поліцейського відділку, його знає багато людей які з повагою відносяться до нього. А переїхавши до Києва йому необхідно буде все по новому починати. І тому, кажу Паші, що я переїду до Карпат, якщо ти мені допоможеш відкрити новий магазин одягу тут . А він сказав, що і не один, а цілу мережу. І буде допомагати мені, і хоче щоб у нас народилися діти,- Тамара заплакала,- не в силах стримувати сльози.