У полоні

  Жанна опритомніла. Голова розколювалася і вона не відразу зрозуміла, що з нею трапилося. ЇЇ руки були зв`язані мотузкою за спиною. Через силу підвелася і сіла на тапчан на якому лежала. В горлі пересохло і страшенно хотілося пити. Обвела очима кімнату в якій знаходилася.

«Мабуть будиночок лісника»,- вирішила Жанна.

  Будинок був дерев`яний, просторий. По вигляду можна сказати, що тут і зараз мешкали.

-Гей,- крикнула Жанна хриплим голосом з надією, що хтось почує її.

  Двері будинка відчинилися і зайшов Руслан:

-Нарешті опритомніла. Мабуть пити хочеш?

  Жанна тільки кивнула головою. Руслан налив у склянку води і допоміг Жанні напитися.

-Чому? Навіщо?- запитала.

-Вибач, що ось так з тобою,- Руслан сів поруч,- я це роблю заради своєї волі та грошей. Але ти не хвилюйся, ми тобі нічого поганого не зробимо. Це я тобі обіцяю. Побудеш деякий час так, а потім повернишся.

  Русланові було шкода Жанну, бо все-таки вона його колишня дружина. Та провини він своєї перед нею не відчував. Головне, що в нього була особиста користь.

-Як ти міг? І хто ще з тобою?

-А, наша Жанночка вже до тями прийшла. Це добре,- Марина зайшла до будинку потираючи у свої долоні.

-Марина Вікторівна!? Не вже це ви?- Жанна була здивована, але не настільки нею, а тим , що вона була знайома з Русланом.

-Це дійсно я. Не очікувала? Правда? А ти Жанно сама винна, що опинилася в такій ситуації. Треба було думати перед тим, як крутити роман не з простими чоловіками,- Марина сіла за дерев`яний стіл і вже звернулася до Руслана,- а чи я тобі говорила чи ні, що твоя колишня одночасно з двома чоловіками зустрічається. Бачиш, яка вона ненаситна.

  Руслан ніяк не сприйняв цю новину. Залишався байдужим. Та десь вглибині душі йому все рівно було неприємно, просто не хотів подавати виду. Не в тому він становищі, щоб влаштовувати сцени ревнощів, розбірки.

-Ми з ним давно розлучені,- Жанна сама собі здивувалася, той сміливості, що раптом охопила її,- кожен з нас вільний робити, що кому заманеться.

-Виправдовуєшся?- насміхаючись запитала Марина,- та зараз від тебе не це вимагається, а те щоб ти сиділа тихо.

  Потім Марина підвелася і підійшла до Руслана демонстративно обійняла його.

-А від твоїх коханців Жанно ми хочемо грошей. Подивимося чи зможуть вони заради тебе заплатити велику суму грошей чи пошкодують. Ось, і ти сама дізнаєшся чи важлива ти для них чи ні.

-Це незаконно.

-А ти законом мене не лякай. Я не з тих хто закону боїться. Руслан заклей їй рота, бо її балачки починають діяти мені на нерви. Хай краще посидить тихенько та подивиться, що втратила коли розлучилася з тобою.

  Руслан слухняно виконав наказ. А потім він зайнявся коханням з Мариною прямо на очах у Жанни. Жанна відвернулася заплющивши очі. Їй було гидко. Аби Марина Вікторівна знала, що Жанна не вперше спостерігає за нею в такій ситуації. Та тоді Жанна переживала зовсім інші емоції. В думках Жанна бажала щоб цей кошмар скоріше скінчився. І нарешті, Марина задоволена вийшла з будиночку, а Руслан знову підсів до Жанни. Відклеїв їй рота.

-Ти маріонетка в її руках,- сказала йому Жанна щойно випала нагода говорити,- ти мені огидний.

-Я сам собі огидний, та це тимчасова. Зараз я роблю те, що вона мені накаже, але прийде час і ми поміняємося ролями. Я буду керувати, а вона буде мені коритися.

-Як ти з нею познайомився?- Жанна не могла не задати це запитання,- і не вже ти так сильно хотів причинити мені зло, що пішов на таке приниження. Та знай, що мені до тебе байдуже.

-Я зв`язався з нею не через тебе. Повір, причина в іншому,- Руслан закинув ногу на ногу і почав розповідати,- у в`язниці зі мною в одній камері сидів той хто знає Марину. Брат якоїсь Рити. Ми з ним здружилися, розповідали один одному про себе. А він мабуть Марині про мене переповів, бо вона його не один раз провідувала. А потім мені зробили пропозицію від якої я не міг відмовитися.

-І що вони тобі запропонували,- Жанна хотіла до кінця вияснити, думаючи про те, що можливо ця інформація пригодиться в майбутньому для слідства.

  Жанна була впевнена, що час правосуддя настане. І Руслан з Мариною понесуть повну відповідальність за свої злочини. Обовя`зково повернуться до в`язниці.

-Знаєш, що спочатку Марина хотіла щоб я тебе повернув до себе, а потім покинув. Мені було цікаво та я не запитував чому. Та тепер-то я знаю.

-Як банально з її боку обрати такий метод щоб помститися,- невтрималася Жанна від коментарів,- дуже її мабуть заїло, що Віталій мене обрав. І чому передумали?

-По-перше, ти б до мене не повернулася, а по-друге, мене розшукує поліція. Тому відкрито я діяти ніяк не міг.

-Логічно.

-Ну, а потім виник план б. Викрасти тебе і зняти гроші з твоїх коханців. Марина не може ніяк заспокоїтися поки не помститься їм. Одному за те, що проміняв її на тебе, іншому, за те, що той винний у смерті її чоловіка. Я думаю, що одним викраденням це не скінчиться, а буде продовження. Та я не проти. Мені головне лишатися на волі, отримувати гроші і стати головним їхньої банди. Марина у мене потроху закохується, ти ж саме це бачила.

-Ти про себе занадто високої думки,- Жанна говорила як думала,- вона крім себе нікого не любить і для неї важливо, щоб тільки їй було добре і все.

-Хай і так,- погодився з нею Руслан,- та я візьму над нею верх. У мене не вийшло стати відомим боксером, але з мене вийде гарний рекет. Думаю, що ми з тобою бачимося востаннє. Твої погодилися виплатити гроші. Вибач за все погане, що я тобі зробив. Знай, що я тебе кохав. І знаєш мені шкода, що наша сім`я зруйнувалася, а дитина не народилася.

  Жанні не хотілося більше слухати його. Тепер вона знає який Руслан насправді. Не вже і справді думала прожити з ним все життя, разом виховувати дитину. У це Жанна ніяк не могла ще й досі повірити. Як вона могла за нього вийти заміж? Та головне, що вони розлучилися. Жанна подумала ще про те, що зовсім не вміє обирати чоловіків. Завжди не ті і не то. Може їй краще жити самій? Роздумуючи, не помітила, як Руслан залишив її на самоті. Жанна заплакала від власної не спроможності, від становища в якому опинилася. Їй було шкода саму себе.