Несподіваний приїзд

Жанна з Владом і Віталієм сиділи на лавочці біля клумби, що розташовувалася на території «Цілителя».

— Ти повинна перебратися до мого котеджу. Поживеш там, а на процедури ходитимеш сюди, — запропонував Влад Жанні.

— Одним словом, побудемо втрьох, — уточнив Віталій. — А потім удвох повернемося до Києва. Думаю, ти не відмовишся поїхати зі мною?

— Ваші пропозиції мені подобаються. Можливо, я й погоджуся. До вечора можна подумати? — та насправді Жанна вже знала відповідь.

— А ще перед від’їздом до Києва ми підемо у сплав по річці. Жанно, ти повинна приєднатися до нас, — Віталій обійняв її. — Це незабутні відчуття, як і час, проведений із тобою.

— І нічого не бійся, головне — довірся нам, — підтримав Влад.

Жанна не встигла відповісти, що їй бракує сміливості вирушити в сплав бурхливою річкою, бо саме в цей момент Віталій показав рукою на вхід до курорту й звернувся до Влада:

— Дивись, твоя мама Катерина Борисівна і тітка йдуть. Ведуть якусь жінку, мабуть, хочуть познайомити з тобою, — засміявся він, помітивши реакцію друга. — Ну що, цього разу вони теж обрали «унікальний екземпляр»?

— Ви про що? — Жанна здивувалася.

— Жанно, — Влад раптово схопив її за руку, — просто погоджуйся зі мною.

— Непогано задумано, — Віталій одразу здогадався, яку виставу збирається розіграти друг, і це його ще більше розвеселило.

Катерина Борисівна та Віра Борисівна були невгамовними жінками. Вони мріяли, щоб Влад знову одружився й мав сім’ю. Можливо, у нього ще б народилися діти, яких вони залюбки б доглядали. Помітивши компанію, жінки підійшли й привіталися.

— Синку, познайомся з Машенькою. Симпатична, порядна жінка, ще й добре готує, — Віра Борисівна підштовхнула її вперед, ближче до Влада.

Віталій ледь стримувався від сміху, спостерігаючи цю сцену. Машенька — жінка років тридцяти, яка на вигляд важила не менше ста п’ятдесяти кілограмів, — сором’язливо простягнула Владові руку.

— Мені теж дуже приємно, — Влад не забував бути чемним. — Але за інших обставин я був би радий знайомству, та в мене вже є кохана. Познайомтеся, будь ласка, з Жанною. Вона — моя дівчина.

— Я теж рада знайомству! — раптом пролунав ще один голос, і до них підійшла дівчина, яка одразу кинулася Віталію на шию та почала його цілувати. — Як тобі сюрприз?

— Аня? — Віталій був шокований. — Звідки ти тут?

— Мені зателефонували й сказали, що я повинна приїхати, — Аня підійшла до Влада, обійняла його, але не наважилася поцілувати при Жанні та його родині.

Влад і далі робив вигляд, що Жанна — його дівчина.

— Мені тут робити нічого, — обурено заявила Машенька, відвернулася й швидко пішла до виходу, не звертаючи уваги на Віру Борисівну, яка кинулася слідом, намагаючись її заспокоїти.

— Ось, синку, бери приклад із Віталика, — мама Влада намагалася зберігати спокій, хоча ситуація її збентежила. — Одружився один раз і живе собі, дитинку виховує. А ти — то туди, то сюди…

— Мамо, прошу тебе, закінчімо цей балаган, — Влад підійшов до Катерини Борисівни, обійняв її й поцілував у лоба. — Дякую тобі за турботу, але я сам розберуся зі своїм життям. Хочеш ближче познайомитися з Жанною?

— Ніяк не вийде, бо вона теж утекла від тебе, — Катерина Борисівна кивнула у бік Жанни, яка побігла до корпусу. — Від тебе, сину, чомусь усі жінки тікають. Подумай, що ти робиш не так, бо залишишся самотнім. Гаразд, я піду. Незручно вийшло з Машенькою.

Влад стояв розгублений. Подивився у бік Віталія з Анею, які сиділи на лавочці й про щось розмовляли. Він бачив, як змінився настрій Віталія — так само, як і в нього самого. Обидва думали про Жанну й розуміли, як їй зараз боляче. І неважливо, хто винен: чи Віталій, який приховав, що одружений, чи Влад, який використав її, щоб позбутися небажаного знайомства. Кожен із них відчував провину перед нею.

— Не знала, що в тебе є дівчина. Віталій мені зовсім нічого не розповідав, — у голосі Ані прозвучали нотки ревнощів.

— Ще не встиг тобі розповісти, — Віталій намагався говорити рівним голосом, але емоції заважали йому. — Так хто тобі зателефонував?

— Сказали, що телефонують на твоє прохання. А хіба це не так?

— Звісно, так, — Віталій підтвердив неправду, щоб не засмучувати Аню. — Ану повтори, що вони тобі переказували. Хочу перевірити, чи слово в слово передали те, що я просив.

— Вони сказали приблизно так: «Вам телефонують з адміністрації "Цілителя" на прохання вашого чоловіка Віталія. Він просив передати, щоб ви приїздили, бо хоче провести з вами кілька романтичних днів…». Я в них запитувала, а чому сам не телефонує, а вони відповіли, що про це слід запитати безпосередньо у тебе. І я тебе набирала, не раз. І що? Абонент недоступний. Чому?

— У нас були справи, пов’язані з бізнесом, у зоні, де немає зв’язку. Тому я й звернувся до адміністрації. Думав, поки ми вирішуватимемо свої питання, ти приїдеш, — Віталій на ходу вигадував пояснення, не бажаючи, щоб Аня засмучувалася.

Хоч Віталій був незадоволений приїздом дружини, він зовсім не хотів із нею сперечатися чи ображати її.

— Як ти познайомився з Жанною? — Аня запитала у Влада, дивлячись на нього косо, бо все ще думала, що ці двоє чоловіків кохають лише її.

— Ти, сонечко, мені небайдужа, — Влад чудово розумів настрій Ані й намагався якось його згладити. — Але я кохаю Жанну. Ти ж чула мою маму — вона хоче, щоб я якнайшвидше одружився. А з тобою я не можу, бо ти вже заміжня. Вибачте, але у мене справи. А ви можете вибрати будь-яку кімнату.

— Хочу до твого котеджу, — надула губи Аня, згадуючи приємні моменти, проведені там колись в обіймах цих чоловіків. — Хочу полежати у твоєму джакузі на другому поверсі.

Влад глянув на Віталія, який сидів, ніби зачарований.

— Рішення за Владом, — через силу вимовив Віталій.

— Звісно, якщо хочеш — завжди можна. А чому я повинен бути проти? Мій котедж до ваших послуг.

Жанна, у розпачі, забігла до кімнати Тамари. Не стримала сліз — заплакала. Їй було боляче, що вони її обдурили. Тамара, нічого не розуміючи, пригорнула подругу до себе.