Похід до нічного клуба

 Віталій, підходячи до кабінету Влада, зіткнувся з Ритою, яка саме виходила звідти в розлюченому стані.

— Обережно, Риточко, — Віталій чудово знав причину її люті. — А то ще впадемо разом на підлогу. Люди не зрозуміють…

— Ти теж, Віталію, скотина, як і Влад! — вигукнула Рита, дивлячись йому просто в обличчя.

— Не зрозумів, — Віталій не образився, а лише підняв брови. — У чому моя вина?

— Ні, ви не скоти, а кабелі ненаситні! — ще голосніше крикнула Рита і, розлючена, побігла геть.

Вона вибігла з будівлі й попрямувала за межі курорту, де на неї вже чекав якийсь чоловік, сидячи за кермом чорного автомобіля. Рита швидко відчинила дверцята й, оглядаючись довкола, щоб переконатися, що її ніхто не бачить, сіла на переднє сидіння.

— Навіщо викликала мене сюди? — грубо запитав чоловік.

— Хочу попросити тебе про послугу, — Рита вже говорила спокійно. — Я тобі достатньо допомогла, тепер твоя черга допомогти мені.

— Чого ти хочеш?

— Мене звільнили, — їй було неприємно про це говорити.

— Так ти хочеш, щоб я знайшов тобі нову роботу? — чоловік почав здогадуватися.

— Ні, не потрібно. Влад уже знайшов мені іншу і домовився про переведення.

— Звісно, це погано, що тебе звільнили, — протягнув чоловік. — Мені було вигідно, коли ти там працювала. Напевно, щось накоїла, раз дійшло до такого?

— Нічого я не накоїла! — серйозно відповіла Рита. — У мене є інформація, яка може тебе зацікавити, але спочатку ти повинен погодитися допомогти мені.

— Я ж не проти. Уже питав: чого хочеш? Ти починаєш мене нервувати, Рито.

— Є одна стерва, через яку мене звільнили, — почала вона.

— Хочеш, щоб я її вбив?

— Ну що ти! Вбивати нікого не треба. Просто налякай її, погрози. Щоб вона якнайшвидше покинула курорт і навіть не думала повертатися. Вона має ще три тижні відпочинку, але може залишитися довше. Я ж хочу, щоб у неї навіть бажання не виникло сюди повертатися. Розумієш?

— Ти що, мене за дурня тримаєш, Рито? — огризнувся чоловік.

— Вибач, — вона зовсім не хотіла його сердити.

— Я все влаштую. Деталі пізніше. А зараз кажи, що там у тебе.

— Твоя дружина тобі зраджує, — обережно почала Рита.

— Що?! — чоловік люто глянув на неї і схопив за плечі. — Ти впевнена в тому, що говориш? З ким?

— Заспокойся, — Рита злякалася.

— Не вказуй мені, що робити! Говори, з ким?!

— З другом нашого власника — Віталієм, — сказала вона і, поки чоловік обдумував почуте, вискочила з машини.

Рита була трохи налякана, але задоволена. Всі вони пошкодують, що образили її. Настав час помститися. Її бісило, що Влад і Віталій бігали за Жанною. Що вони в ній знайшли? Чим вона краща за неї? Чому за нею не бігають двоє чоловіків одразу?

Думаючи про це, Рита намагалася нікому не потрапляти на очі й крадькома повернулася до реєстратури, щоб зібрати свої речі. Але вона помилялася, якщо вважала, що залишилася непоміченою.

— Знову наша голубка до одруженого в машину літала, — сказала Раїса Іванівна сусідці по кімнаті, коли вони прогулювалися неподалік. — Могла б уже кращого знайти.

— Може, їй такі й подобаються, — припустила інша жінка. — А може, там якась вигода? До речі, мені цікаво, хто він такий. Я бачила, як днями він забирав нашу лікарку Марину Вікторівну.

— Валю, а хіба я тобі не казала? — Раїса Іванівна аж зупинилася. — Це ж її чоловік!

— Та ти що! — здивувалася Валя. — На вигляд років п’ятдесят, а може, й більше. А ти бачила, який він бородатий? Точно тобі кажу — бандит.

— Оце й цікаво: чим він наших голубок приваблює?

— Як шкода, що мені через три дні вже додому їхати…

— Не переживай, Валю, я тобі телефонуватиму й розповідатиму найсвіжіші новини в найдрібніших деталях, — пообіцяла Раїса Іванівна.

Віталій сидів навпроти Влада, намагаючись його заспокоїти.

— Ти правильно зробив, що знайшов їй іншу роботу. Не переймайся так, бо вона ніби божевільна.

— Це ще м'яко сказано. Ніяк не може заспокоїтися. Як я взагалі міг з нею зв’язатися? — Влад уперше шкодував про свій вибір.

— Привабила молодість, — зробив висновок Віталій.

— Годі про неї. Забудьмо. Хотів у тебе запитати, чи ти там не забуваєш пускати чутки по нашій справі?

— Уже достатньо багатьом натякнув. Навіть своїй колишній «Богині», — відповів Віталій.

— А чому колишній? — поцікавився Влад.

— Бо я її більше не хочу. Своїми ревнощами дістала.

— Повернімося до справи. Камери встановлені, прослуховування мого телефону організовано. Лишається чекати, — повідомив Влад.

— Чим швидше, тим краще, бо ще пару тижнів — і мушу повертатися до Києва.

— Думаю, щури вже в курсі й чекають слушної нагоди, щоб навідатися в мишоловку. Аби ти знав, як у мене руки сверблять їх розчавити, — Влад відкинувся на спинку крісла.

— Ну, а поки будь готовий увечері піти до клубу. Я й Паша вирішили запросити наших дівчат. Сподіваюся, ти не проти.

— Звісно, що за! Я замовлю столик у «Зорепаді», — Влад був радий таким планам на вечір.

Тамара, одягнена в коротку облягаючу сукню без рукавів, із яскравим макіяжем, зайшла до кімнати Жанни, яка навіть не думала вставати. Вона валялася на ліжку після вечері.

— Ти чому ще не вдяглася? — здивовано запитала Тамара.

— Не хочу туди йти. Зовсім не люблю нічних клубів. За все своє життя була там, може, двічі, — зізналася Жанна.

— Ти хочеш їх образити? Чи як? — обурилася Тамара. — І взагалі, Жанно, ти належиш до тих людей, яких постійно потрібно переконувати.

— Вибач, що розчаровую тебе, але я така, — Жанна розуміла, що подруга має рацію.

— Ти мене не розчаровуєш, — Тамара опанувала себе. — Мені подобається, що ти розсудлива й спокійна. Але подумай про мене! Зараз у мене є нагода зблизитися з Пашою. Не кожного дня зустрінеш такого чоловіка. А що я скажу Владу й Віталію? Якщо ти не підеш, вважай, що ти їх втратила. Ти справді зможеш так просто відмовитися?