Сплав по річці Прут

Вихідний день видався теплим. Саме сьогодні Влад, Віталій, Паша та Діма зібралися разом, щоб вирушити на сплав річкою Прут. Вони заздалегідь ретельно спланували маршрут, адже це важливо, коли займаєшся рафтингом. Цим екстремальним видом спорту друзі захоплювалися вже майже двадцять років, і він був їм до душі.

Швидкісний сплав гірською річкою, подолання порогів на надувному човні (рафті) дарували їм неймовірний заряд енергії. Ту дозу адреналіну, яку вони отримували, вистачало на цілий рік. Раніше вони збиралися частіше, а тепер — лише раз на рік, бо в кожного свої справи, своє життя.

— Як вам новий рафт? — Діма з гордістю зірвав брезент, яким був накритий човен. — Замовив спеціально для нас!

— Може, старий був кращий? — з сумнівом промовив Паша, розглядаючи рафт.

— Нове завжди краще, — заперечив йому Влад, який відразу кинувся оглядати човен з усіх боків.

— У мене вже терпець уривається! Хочу якомога швидше спустити його на воду! — Віталій потер долоні, як завжди, проявляючи нетерплячість.

— Тоді переодягаємося — і вперед! Бажаю нам успіху! — вигукнув Діма.

Вони швидко перевдяглися в спеціальні гідрокостюми, на голови одягли захисні каски, а поверх них — рятувальні жилети, на яких Діма завжди наполягав. Потім спустили човен на воду.

— Рівень води ідеальний, — зауважив Влад.

— Хлопці, ваші весла, — Діма роздав кожному.

Кожен зайняв своє місце — і вони вирушили в сплав.

Сплав гірською річкою — це не просто сидіння в човні, а тривале фізичне напруження. Він міг тривати і годину, і дві, а іноді й набагато довше. Проходження порогів вимагало миттєвої реакції, швидкого мислення та злагоджених командних дій. Друзі обожнювали боротьбу з водною стихією — це дарувало їм неповторні відчуття.

Тим часом Жанна з Тамарою прогулювалися вздовж річки.

— Дивись, Жанно, он наші хлопці! — Тамара вказала в бік човна, на якому пливли друзі.

— І справді! — Жанна була приємно здивована. — Не думала, що вони ще й любителі екстриму. Тепер розумію, чому вони такі спортивні й...

— Сексуальні? Правильно кажу? — підхопила Тамара, помітивши, як Жанна з зацікавленням спостерігає за рафтингом.

— Можливо... — усміхнулася Жанна.

— Побігли слідом, подивимося ближче!

— Навряд чи зможемо, тут берег зовсім не підходить для бігу. Але давай спробуємо! Може, вони нас помітять?

— Думаю, ні. Їм зараз не до нас, — зробила висновок Тамара. — А навіть якщо помітять — то що? Будь простішою!

— Дякую за пораду, — з легкою іронією відповіла Жанна.

— Ой! — раптом вигукнула Тамара. — Дивися, там щось коїться!

— У них, мабуть, проблеми з човном... — Жанна теж захвилювалася. — Їм, можливо, потрібна допомога!

— Побігли швидше! Треба спуститися до води!

У якийсь момент у друзів щось пішло не так. Вони відчули, що човен почав здуватися.

— Бракований! — вигукнув Паша.

— А може, пробили? — припустив Віталій.

— Головне, хлопці, без паніки, — Діма взяв на себе відповідальність за порятунок.

— Яке розчарування... — Влад намагався перекричати шум води.

— Зараз обережно всі до берега. Головне, щоб течія не збила з ніг. Тримайтеся один за одного! — продовжував керувати Діма.

Вони повільно, але впевнено наближалися до берега, тягнучи за собою човен. Тамара, яка швидше за Жанну спустилася до річки, забігла у воду, щоб допомогти Паші.

— Тамаро?! — Паша не приховував здивування. — Не варто лізти у воду! І що ти тут робиш?

— Тебе рятую! — відповіла вона, але в ту ж мить не втрималася на ногах. Потужна течія збила її з ніг. — Рятуйте!

Паша встиг схопити її за руку, Віталій — за іншу. Жанна вже хотіла кинутися у воду, але Влад зупинив її:

— Не смій! Інакше і тебе доведеться рятувати. Лови мотузку і тягни на себе!

Нарешті всім вдалося вибратися з води. Вони посідали на березі, намагаючись перевести подих.

— Човен залишимо тут, потім заберемо його. А зараз повертаємося на базу, — вирішив Діма. — Переодягнемося та вип’ємо гарячої кави. Дівчата, вам велика подяка, що кинулися на допомогу.

— Це я вам маю дякувати, що врятували мене, — Тамара притулилася до Паші, який обійняв її.

— Встаємо і йдемо! Моїй Тамарі потрібен сухий одяг, — Паша підвівся і подав їй руку.

— Мені подобається слово «моїй», — Тамара посміхнулася.

— Йдемо! — погодилися всі.

Влад підійшов до Жанни:

— Ти як?

— Я в порядку. А ви?

— Ти смілива дівчина. Дякую, що прибігла на допомогу, — щиро сказав Віталій.

— З нами все гаразд, — запевнив Влад. — Шкода, що нас спіткала така невдача.

— А я ж казав, що старий човен був кращий! — не втримався Паша.

— Човен був хороший. Не розумію, що могло статися, — Діма розвів руками. — Пізніше огляну його й дізнаюся причину.

— І так зрозуміло, що пробився, — без сумніву заявив Віталій.

— Сплав перенесемо на наступні вихідні, — запропонував Влад.

— Тільки на старому човні! — додав Паша, заходячи до Діми в кабінет. — Тамаро, ось тобі рушник. Я швидко принесу тобі свою футболку. Одягнеш?

— Звичайно! Я зовсім не замерзла. Надворі +25 градусів, люди купаються, — Тамара насолоджувалася турботою Паші.

— У такій течії купатися небезпечно, — застеріг Діма. — А зараз переодягнемося і вип’ємо кави.

— Як скажеш, — Віталій скинув гідрокостюм просто в кабінеті, навіть не йдучи до роздягальні. Він зустрів погляд Жанни — і це йому неабияк сподобалося.

— Давайте не будемо бентежити дівчат і підемо до роздягальні, — Діма, як завжди, любив порядок.

— Та всі тут свої, — заперечив Віталій. — Але гаразд, послухаємося тебе.

Переодягнувшись, вони всі посідали на терасі з видом на річку. Діма розлив каву.

— Кава дуже смачна, — Жанна із задоволенням відпила гарячий напій.

Саме тоді до них прибігла дружина Діми — Алла. Жанна одразу помітила, що вона вагітна. Алла кинулася до чоловіка, міцно обійняла його і поцілувала: