Сплав по річці Прут

  Вихідний день виявився теплим. І саме сьогодні Влад, Віталій, Паша і Діма зібралися разом, щоб відправитися у сплав по річці Прут. Вони вже встигли чітко спланувати маршрут, бо це важливо коли займаєшся рафтингом. Цим екстремальним видом спорту друзі займалися майже двадцять років. І їм це було до вподоби. Цей швидкісний сплав гірською річкою через пороги на надувному човні (рафті) приносив їм не аби який заряд енергії. Ту дозу емоційного адреналіну, яку вони отримували вистачало на цілий рік. Раніше вони частіше збиралися, а тепер раз у рік, бо в кожного свої справи, своє життя.

-Як вам новий рафті?- Діма з гордістю скинув брезент, яким був накритий човен,- замовив спеціально для нас.

-Може старий краще нового,- якось із сумнівом сказав Паша поглядаючи на рафті.

-Нове завжди краще,- заперечив йому Влад, який кинувся роздивлятися човна з усіх боків.

-Мені вже терпець уривається, так як найшвидше хочеться спустити його на воду,- Віталій потер  долоні своїх рук, як завжди проявляв нетерплячись.

-Тоді йдемо переодягаємося і успіху нам,- вигукнув Діма.

  Вони переодягнулися у спеціальні костюми (гідрокостюми), а на голови одягли каски. Ще натягнули поверх рятувальні жилети на яких Діма завжди наполягав. Спустили човен на річку.

-Рівень води у річці ідеальний,- сказав Влад.

-Хлопці, ваші весла,- Діма роздав кожному.

  Кожен сів на своє місце і вони по пливли. Сплав карпатською річкою – це не просто сидіння в човні, а це є тривалим фізичним напруження. Бо спав може тривати і годину, і дві, а іноді і на багато більше. Успішне проходження порогів вимагало від друзів миттєвої реакції, швидкого мислення і командних дій. Хлопцям подобалася боротьба з водною стихією, доставляла їм неповторні відчуття.

  В цей час Жанна з Тамарою прогулювалися уздовж річки.

-Дивись Жанно, он наші хлопчики,- Тамара показала у бік човна на якому пливли друзі.

-І правда,- Жанна була приємно здивована,- не думала, що вони ще й любителі екстриму. Тепер розумію, чому вони виглядають так спортивно і…

-Сексуально. Правильно говорю?- запитала Тамара Жанну, яка з великою зацікавленістю спостерігала за сплавом,- побігли слідом, подивимося.

-Навряд чи ми зможемо, бо берега зовсім не підходять для пробіжки. Але давай, а раптом вони нас помітять?

-Думаю ні, бо по берегам їм ніколи роздивлятися,- зробила висновок Тамара,- а коли помітять то що? Хай помічають. Будь простішою.

-Дякую за пораду,- відповіла Жанна із кривою посмішкою на вустах.

-Ой,- вигукнула Тамара,- дивися, щось у них там коється.

-У них мабуть проблеми із човном,- Жанна теж розхвилювалася,- їм мабуть потрібна допомога.

-Побігли швидше та спустимося до води.

  В якусь мить у друзів пішло щось не так. Зрозуміли, що човен почало здувати.

-Бракований,- крикнув Паша.

-А може пробили,- припускав Віталій.

-Головне хлопці без паніки,- Діма взяв на себе відповідальність керувати порятунком.

-Яке розчарування,- Влад намагався перекричати шум води.

-Зараз обережно всі до берега, головне, щоб вода не збила з ніг. Тримайтеся один за одного,- продовжував керувати Діма.

 Вони мало-по-малу наближалися до берега і човна теж тягнули за собою. Тамара, якій вдалося швидше від Жанни спустися до річки забігла до води щоб допомогти Паші.

-Тамара,- Паша не став приховувати свою здивування,- не варто у воду лізти. І що ти тут робиш?

-Тебе рятую,- і в якусь мить Тамара не втрималася на ногах і її збив великий потік води, бо на стільке сильною була течія,- рятуйте.

  Паша встиг схопити її за руку, Віталій за іншу. Жанна хотіла вже лізти до води та Влад зупинив:

-Не смій, бо і тебе прийдеться рятувати, лови вірьовку і тягни на себе.

  Нарешті вдалося вилізти з води. Вони усі посідали на березі переводячи дух.

-Човен залишимо тут, потім заберу його, а ми всі повертаємося на базу,- прийняв рішення Діма,- переодягнемося та вип`ємо гарячої кави. Вам дівчата велика вдячність, що кинулися на порятунок.

-Це я вам маю дякувати, що мене врятували,- Тамара притулилася до Паші який обійняв її.

-Встаємо і йдемо, бо моїй Тамарі необхідний сухий одяг,- Паша хвилюючи підвівся і подав руку Тамарі.

-Мені подобається слово «моїй»,- на обличчі Тамари сяяла посмішка.

-Йдемо,- погодилися всі.

-Ти як?- запитав Влад у Жанни.

-Я в порядку. Це ви як?

-Ти смілива дівчинка. Дякуємо, що прибігла рятувати,- Віталій говорив щиро.

-З нами все гаразд,- запевнив Влад,- шкода, що така не вдача спіткнула нас.

-А я говорив, що старий кращий нового,- не стримався Паша.

-Човен був хороший. Не розумію, що могло статися,-Діма розвів руками,- пізніше роздивлюся і повідомлю в чом була причина.

-І так ясно, що пробився,- без сумніву відповів Віталій.

-Сплав перенесемо на наступні вихідні,- запропонував Влад.

-Тільки на старому човні,- додав Паша заходячи до кабінету Діми,- Тамаро, ось тобі рушник. І зараз я швидко принесу тобі свою футболку. Одягнеш?

-Звичайно. Я зовсім не замерзла, на вулиці +25 градусів тепла. Люди купаються,- Тамара насолоджувалася турботою Паші.

-У такій течії купатися небезпечно,- попередив Діма,- а зараз переодягнемся і по п`ємо кави.

-Як скажеш,- Віталій скинув з себе костюм прямо в кабінеті не йдучи до роздяганні і впіймав на собі погляд Жанни і це йому неабияк сподобалося.

-Давайте не будемо бентежити дівчат і підемо до роздяганні,- Діма любив порядок.

-Тут усі свої,- заперечив йому Віталій,- але будемо слухатися тебе.

  Переодягнувшись, посідали на терасі з виходом до річки. Діма розлив каву.

-А кава смачна,- Жанна залюбки відпила гарячий напій.

  Саме тоді до них прибігла дружина Діми Алла. Жанна відразу замітила, що вона була вагітною. Алла відразу кинулася обіймати свого чоловіка цілуючи його: