Віталій

  Тамара побачила, як Влад виходив із кімнати Жанни. Вона зачекала коли він відійде і потім сама поспішила до подруги. Жанна ще стояла посеред кімнати з букетом ромашок у руках.

-Чого, як пам`ятник стоїш? Сталося щось?- запитала Тамара.

-Нічого не сталося. Приходив вибачитися,- запевнила Жанна Тамару,- я не знаю…

-Не знаєш куди квіти поставити?- та Тамара знала, що Жанна не це мала на увазі,- давай я поставлю у банку з водою.

-Дякую,- Жанна віддала їй квіти, а сама почала одягатися.

-Розповідай, не тягни,- не витримала Тамара, яка вже сіла на ще не застелене ліжко.

-Пообіцяв, що Рита більше до мене не підійде.

-Хай тільки спробує. І вона і Марина Вікторівна відразу отримають здачу,- Тамара була готовою захищати Жанну, бо бачила, що без неї подруга не обійдеться,- хай тихенько собі заздрять і нічого лізти.

-Мені б твій бойовий характер,- Жанна теж сіла поруч з Тамарою,- та знаєш, що вони мене зовсім не хвилюють.

-А що тебе хвилює?

-Що вони вдвох…

-Хочуть тебе одну, а ти хочеш їх двох,- продовжила Тамара за Жанну,- розкажи мені, як це коли тебе цілують двоє, по черзі.

-Це ніби подвійна порція чогось приємного. На якусь мить втрачаєш контроль і віддаєшся насолоді. Не хочеш між ними обирати. І мені подобається, що вони друзі і не суперничають між собою, не ділять мене. А ще мене хвилює, що буде потім.

-А яка різниця, що буде потім. І так зрозуміло,- зітхнула Тамара.

-Так, закінчиться відпочинок і на цьому все. То виникає запитання, чи варто починати те, що через пару тижнів скінчиться?- Жанна запитала про це і у себе самої і у Тамари.

-Жанно вже усе почалося. Залишаться спогади, які ти будеш зберігати у своєї пам`яті протягом усього життя. А ще спаде сексуальна напруга, яка переповнює тебе, а в цьому я не сумніваюся.

-І на цьому все,- зробила висновок Жанна.

-А ти б ще чогось хотіла?

-Та мабуть ні. Ти, краще Тамаро розкажи, як там у тебе з Пашою?- поцікавилася Жанна.

-Ніяк. На побачення я з ним не ходила, бо зателефонував тоді вибачаючись сказав, що повинен вийти на роботу. Якась важлива справа,- Тамара зажурилася.

-Знаєш, я йому вірю,- Жанні хотілося підбадьорити Тамару, як вона її,- він все- таки поліцейський. Професія у нього не проста.

-Курортний роман з ним аж ніякий, бо у мене ж час обмежений.

-А може у вас більше чим просто курортний роман, це може кохання з першого погляду.

-Жанно, про яке ти кохання говориш, про який роман. Ми з ним навіть по телефону майже не розмовляємо,- Тамара підвелася,- пішли снідати. У мене ж відразу після сніданку перша процедура починається.

-Пішли,- погодилася Жанна,- а у мене сьогодні чотири процедури.

  Столова вже була повна відпочивальниками. Все шуміло, цокотіли столові прибори і смачний запах дратував ніздрі. На сніданок подали макарони з сарделькою, салат із свіжих овочів та чай до якого можна було намазати собі шматочок хліба маслом, а зверху положити твердий сир.

-Доброго ранку!- привіталася Жанна сідаючи за стіл.

-Доброго ранку!- Раїса Іванівна загадково подивилася на Жанну,- чому запізнюєшся? Сніданок ж вихолоняє. А в тім я знаю чому.

-І чому,- Жанні стало цікаво, що там думає Раїса Іванівна.

-Я вчора бачила, як ти на танцях з таким красенем танцювала. Серед відпочиваючих його не має. Невже хтось із начальства?

-Може бути, а салат смачний,- Жанна хотіла переключитися на іншу тему та не вийшло.

-А потім я помітила, що ви не добули танців. Зникли. Мабуть бажання з`явилося?  

-Раїса Іванівно, про що ви тільки думаєте,- Жанна почервоніла.

-Не треба соромитися. Це нормально і я за тебе рада. Розважайся по повній,- Раїса Іванівна задоволено допивала чай згадуючи свого кавалера.

  Поснідавши Жанна встигла вже пройти дві процедури. Йшла на озокерит, який мав ще іншу назву «гірський віск». Він володіє тепловим, механічним та хімічним видами впливу на організм людини. Жанні його клали на руки і так вона сиділа декілька хвилин. Ця процедура була Жанні до вподоби.

-Привіт Жанно,-  вхід до кабінету перегородив Віталій,- поговоримо?

-У мене зараз процедура.

-Я зачекаю,- Віталій пропустив Жанну до кабінету, а сам сів на стілець, що стояв під кабінетом та прийшлося поступитися місцем.

-Молодий чоловік ви крайній?- запитала жінка, яка підійшла.

-Ні, сідайте будь ласка,- Віталій вирішив зачекати Жанну біля вікна.

  Саме тоді побачив свою Богиню, яка йшла коридором. Побачивши Віталія Марина Вікторівна хотіла розвернутися і підти назад. Та Віталій швидко підійшов до неї взяв під руку.

-Чому тікаєш? Може поговоримо?- запитав тихенько.

-Нам ні про що говорити. І прошу тебе відпусти. Не смій псувати мою репутацію,- Марина Вікторівна була зла на Віталія.

-Ні в якому разі я не збирався псувати твою репутацію. Може відійдемо до вікна.

-Навіщо тобі зі мною говорити, коли ти іншу знайшов,- Марина Вікторівна була ще обурена та це вона вміло приховувала за своєю посмішкою, бо не забувала, що на неї дивляться і відпочивальники і колеги.

-А ти б хотіла щоб я був тільки твоїм?- Віталій робив вид, що говорить з лікарем про справи,- тоді ти повинна бути тільки моєю.

-Я тебе зрозуміла,- Марина Вікторівна і правда погодилася з тим, що вона не може йому висувати подібні претензії,- ревнощі спалахнули.

-Ревнуєш, значить кохаєш мене.

-Може бути. А вона знає, що ти одружений?- запитала з прихованим натяком.

-Не смій мені погрожувати,- Віталій починав сердитися,- твій теж не знає, що рога носить.

-Вибач, не будемо сваритися. Мені варто йти, бо у мене прийом. Заходь до мого кабінету ввечері чи відмовишся.

-Буде видно,- та Віталій знав, що не зайде, бо не хотів вже її.

  Віталій зостався стояти у вікна думаючи про те, що настав час розбігтися зі своєю Богинею. Зникло до неї бажання, яке мав до зустрічі з Жанною. Так, з Мариною було добре, але хай це залишиться в минулому. Віталій не відчував провини зраджуючи своїй дружині Ані. Між ними були вільні стосунки. Аня теж могла завести собі коханця та Віталій був проти, але вірності від неї не вимагав.