Влад

-А ну швидко пішла до мого кабінету,- зі злістю крикнув Влад в ухо Риті,- ти що собі дозволяєш?

  Влад за руку затягнув Риту до свого кабінету. Хлопнувши дверми, увімкнув світло.

-Як смієш псувати репутацію «Цілителя»? Влаштувала розбірки, як базарна баба,- Влад продовжував кричати на Риту.

-Так ти переживаєш за репутацію «Цілителя»? А я то думала ти кинувся ту стерву захищати,- Рита в мить заспокоїлася і сіла на диван закинувши ногу на ногу.

-Не смій її так називати. Ти чула мене?- Влад ще був злий.

-Влад, я тебе кохаю. Ми з тобою вже давно разом і мені не подобається, що ти мене зраджуєш з той.

-Ми з тобою ще місяць тому розбіглися,- нагадав Влад Риті трохи охолонувши і сівши за свій робочий  стіл,- між нами було багато чого хорошого, але наші стосунки закінчилися. Зрозуміла? Тепер кожен з нас може робити, що йому заманеться.

-Але ж я ще й досі тебе кохаю,- Рита встала і підійшла до Владу обійнявши, намагалася сісти йому на коліна і поцілувати,- я хочу бути твоєю.

-Рито, ні,- Влад обережно звільнився з її обійм,- ти повинна вгамуватися нарешті і знайди собі іншого коханця.

-Все через неї?- Рита знову обурилася,- я бачила у вікно, як ти з Віталієм затиснули її. Що ви в неї знайшли? Прямо два на одну.

-Це вже не твої справи. Я тебе хочу попередити, якщо не заспокоїшся, то будеш шукати нову роботу. Я зрозуміло пояснив?

-Так ось ти як до мене. І це після того, що між нами було. Награвся і викидаєш. Ти Влад – скотина,- Рита розплакалася і вибігла з кабінету.

  Влад налив собі коньяку поставивши пляшку на стіл і вже сівши на диван згадав Жанну. Згадав, як вона кинулася йому на шию і пристрасно почала цілувати. Він майже звик, що Жанна в самі несподівані моменти кидається на його шию.

-А їй сподобалося коли ми по черзі її цілували,- сказав зайшовши до кабінету Віталій.

-Наша дівчинка, нас теж захотіла. Головне розібратися з колишніми. Рита починає діяти мені на нерви. А ти друже наливай і собі та сідай поруч.

- Так звільни її,- запропонував Віталій наливши собі теж коньяку,- навіщо з нею панькаєшся?

-Мені її жаль.

-Жалість ні до чого доброго не доведе,- Віталій говорив переконливо.

-Я то думав, що ми залишимося друзями,- знизив плечима Влад.

-Колишні друзями не бувають. Точно не в вашому випадку,- Віталій допив коньяк, потиснув руку другові,- на добраніч тобі. Я пішов спати.

-Бувай.

  Залишившись на одинці Влад відхилився на спинку дивана заплющивши очі. Чомусь згадалося минуле. З Віталієм вони дружили з дитинства, вчилися в одній школі, в одному університеті. Ще в юності вирішили не сперечатися через дівчат. От відтоді все воно і пішло. Якщо подобалася одна і та, то вони і зустрічалися з одною і той. Та не завжди було так. Сподобалася колись Владу одна дівчина і тільки йому, бо Віталій на неї зовсім ніякої уваги не звернув. Влад закохався і одружився. Після десяти років спільно життя розлучилися, не змогли зберегти шлюб не зважаючи на те, що в них ріс син. Зараз синові двадцять років і він навчається за кордоном. Влад повністю його забезпечує, платить за навчання і робить це із задоволенням. Переконаний, що закінчивши навчання Олег повернеться в Україну і буде допомагати батькові з «Цілителем». А потім Влад залишить все це йому, а сам відійде від справ і піде на заслужений відпочинок. Влад старався не тільки заради сина, а і заради матері і тітки якими він опікувався.

  Мати Влада Катерина Борисівна і її сестра Віра Борисівна проживали разом у будинку, який купив для них Влад. Віра Борисівна не виходила заміж і дітей у неї не було і тому вона всю свою любов віддавала своєму племіннику Владу. Гляділа за ним у дитинстві, вчила з ним уроки коли той пішов до школи… Одним словом допомагала Віра Борисівна своїй сестрі в усьому у чому тільки могла. Влад ніби мав дві мами і це робило його щасливим, бо батько помер від хвороби коли хлопчику було два роки. Влад і мамі і тітці робив однакові подарунки, приділяв кожній із них достатньо свого часу, щоб вони були задоволені ним. Тільки одне, що йому не подобалося з їхнього боку, що вони постійно шукали для нього кандидатуру на якій би він мав одружитися.

-Синку, сьогодні сходи на побачення з Тонею,- говорила мати Владові,- хороша жіночка. Працює вчителькою у школі. Порядна, доброзичлива, смачно готує та й донька в неї вже доросла, тож заважати вам не буде. І до речі, їй теж сорок три як і тобі. Мені і Вірі вона дуже подобається.

-Я сам собі можу знайти жінку якщо потрібно буде. І шукати мені не потрібно,- образившись відповідав їй Влад,- взагалі я сам із своїми жінками буду розбиратися і не варто сюди вам вмішуватися.

-У кого ж ти такий упертий?- кивала головою мати.

-У батька…,- так завжди відповідав, бо не вистачало йому батька.

  Влад, не знав, що таке мати батька, бо мати вдруге заміж не виходила і вітчима у нього не було. Та Влад намагався сам бути хорошим батьком для Олега і у нього це виходило. А ще Влад був успішним бізнесменом. Колись починав з малого, а відтепер йому належав цілий курорт. І ніяких проблем не мав поки не з`явилися ті рекетири. Та вірив, що з ними розбереться. Це просто питання часу. Він мав хороших друзів, які йому обов`язково допоможуть у цій справі. Вони завжди допомагали один одному. Допомогли Дімі відкрити рафтинг- клуб, Паші, коли того викрали бандити і побили майже до смерті. Віталій був один із найближчих друзів для Влада. І те, що вони жили у різних містах не заважало їм часто спілкуватися.

  Влад знову переключив свої думки на Жанну. Вона визивала в ньому спалах емоцій, які брали верх над його розумом. Зовнішній вигляд Жанни притягував його погляд коли бачив. Владу хотілося постійно потрапляти в коло її видимості, прагнув ось-так випадково зустрічатися з нею. Відчував сильну тягу доторкнутися до неї, поцілувати. І тоді не стримався побачивши, як вона бігла по коридору і зупинилася намагаючись пропустити його. Владу здалося, що Жанна була на взриві сексуального збудження як і він, коли думав про неї.