Капкан для щура

  Жанна покрадьки почала віднині ходити по території «Цілителя». Зовсім не хотіла зустрітися ні з Владом, ні з Віталієм. Ще й досі відчувала сором, через те, що не змогла себе проконтролювати і потрапила в ту ситуацію яка з нею відбулася одним днем раніше. Звинувачувала саму себе за те, що не відвернулася, а навпаки дивилася на всі очі, як Віталій наглядно пестив Марину Вікторівну поглядаючи на неї. Звичайно, Віталій помітив, що їй Жанні сподобалося спостерігати за ними. Вона бачила, як його це ще сильніше заводило. І він був готовий до кінця довести свою справу прямо на столі під яким притаїлася. Як би коханка його не зупинила то так би і було. Жанні ніколи раніш не доводилося ставати свідком чужих любовних ігор, а тут навіть сподобалося.

  Вона тоді настільки збудженою бігла коридором, що ось-так просто дозволила Владу поцілувати. Мабуть її вигляд говорив сам за себе, що вона згорає бажанням і саме це притягнуло Влада. А вона? Зовсім не проти, а навпаки захотіла навіть, щоб він підхопив її на руки і відніс у своє ліжко. Жанна була готовою віддатися зовсім незнайомому чоловіку, але чоловіку який теж їй подобався і притягував. Хотіла аби той задовольнив те сильне бажання яке бурлило в ній. Добре, що здоровий глузд взяв верх. Переконана, що Влад про неї не найкращої думки та й Віталій мабуть теж. Думають, що вона легковажна коли це далеко не так. Думають, що можна з нею ось-так гратися та вона цього не допустить. І відтепер твердо вирішила не потрапляти їм на очі. Буде ховатися від них поки не опанує себе, поки не згасне пил. Щоб можна було без проблем дати їм відворот-поворот, якщо хтось із них знову почне з нею гратися. Головне не думати про них та це вже не так і просто…

  У кімнату до Жанни зазирнула Тамара. Тамара мала бойовий характер. Не висока, брюнетка з короткою стрижкою, худесенька. Вона розповіла Жанні, що колись була заміжня і вже як сім років розлучена, бо покинув її чоловік заради іншої. Має сина, якому сімнадцять років і якого залишає у батьків коли їде на лікування до Карпат. І з'ясувалося, що вона теж мешкає в Києві, як і сама Жанна.

-Це так круто,- Тамара не змогла приховати захоплення тим, що вони з одного і того міста,- хто знає можливо ми колись і пересікалися тільки не звернули один на одного уваги. Можливо ти Жанно і до мого магазину одягу заходила і навіть купувала щось для себе.  

-Усе може бути,- Жанна раділа, що познайомилася з Тамарою повною протилежністю собі,- а як магазин твій називається?

-«Одяг саме для тебе»,- гордо відповіла Тамара,- я в цей магазин вклала занадто багато грошей і нервів, але зараз отримую хороший прибуток.

-Коли повернуся до Києва обов`язково завітаю до твого магазину,- пообіцяла Жанна,- адресу потім скинеш мені на мобільний телефон.

-Звичайно, а зараз збирайся.

-Куди?- не зрозуміла Жанна.

 -Підемо погуляємо біля річки та про чоловіків поговоримо,- потерла в долоні Тамара.

-Зовсім нема бажання,- Жанна ще не була готовою поділитися з Тамарою своїми пригодами.

-Ніяких відмовок. Ти, що сюди приїхала у кімнаті сидіти?- наполягала Тамара.

-Ну, добре,- нехотя все-таки погодилася Жанна.

  Річка Прут протікала в двох метрах від курорту. Це одна з найбільших річок Карпат.

-А ти знаєш Жанно,- вже підходячи до річки сказала Тамара,- що початок річка Прут бере на схилі найвищої гори України Говерла.

-Знаю, а ще довжина річки становить 967км з яких 272км припадає на Україну. Я про це пам`ятаю з уроків географії.

  Прут – річка з характером, бо має бурхливу течію, пороги, перекати, каміння які розкидані то тут то там. Дно цієї річки кам`янисте, а вода чиста і прозора. Багато відпочивальників найбільш свого часу проводили саме на березі Прут. Хто просто проходжувався, а хто сидів на камінні, фотографувалися і ловили навіть рибу, яку потім смажили на барбекю.

-Давай і ми присядемо. Каміння таке гаряче,- запропонувала Тамара.

- Я не проти. Незабаром літо,- нагадала Жанна.

-Для мене воно вже прийшло, бо вже тепло і так добре,- Тамара витягнула свої ноги вперед щоб вони засмагали.

-Дівчата,- до них підійшло двоє жінок, які теж відпочивали у «Цілителі»,- чули, що на днях буде організована екскурсія берегом річки Прут. В один бік треба буде пішки йти упродовж річки, а назад привезуть автобусом. Ми із задоволенням вже записалися. І ви приєднуйтеся, бо це і справді має бути цікавим та корисним для здоров`я.

-Подумаємо,- відповіла їм Жанна.

-Не подумаємо, а погодимося. Дякуємо вам дівчатка, що повідомили. Заради цієї природи ми сюди приїхали. Хіба не так?

-Так…,- з Тамарою всі погодилися.

  Не встигли жінки відійти, як до них підбіг розлючений чоловік. Він зі злістю схопив Тамару за руку і смикнув на себе. Вона злетіла з каміння впавши йому на груди.

-А ну пішли зі мною,- наказав чоловік.

-Відпусти, сказала,- Тамара почала вириватися відштовхуючись,- між нами все скінчено. Ти, що не розумієш?

-Це я буду вирішувати коли кінець,- крикнув.

  Жанна кинулася на допомогу схопивши Тамару за іншу руки. Вдалося вирватися. Це ще сильніш розлютило негідника і він замахнувся, щоб дати ляпас Тамарі та не встиг. Його руку перехопив інший чоловік, який йшов до «Цілителя» та побачивши неладне кинувся на порятунок.

-Що ви собі дозволяєте шановний? Нанесення тілесних ушкоджень несе за собою кримінальне покарання,- голос рятівника звучав строго.

-Ти хто такий, щоб вмішуватися?- негідник вирвавши свою руку хотів кинутися у бійку та зупинився побачивши посвідчення у себе перед носом,- вибач начальнику.

-Не в мене вибачення проси, а в дами. І якщо дама бажає, то можемо скласти на тебе протокол.

-Ні, не треба. Хай собі іде та якщо ще хоч раз до мене наближиться, то я невагаючись звернуся до поліції,- Тамара відчувши захист крикнула це в слід своєму колишньому залицяльнику.

-Чув все? До побачення,- сказав, як вже вияснилося поліцейський, який заховав знову посвідчення до кишені.