Друзі ( на другий день)

На другий день Віталій задоволеним зайшов до кабінету Влада, який навпаки мав похмурий вигляд.

-Сьогодні я вже готовий повністю обговорити наші справи,- сказав Віталій сівши на диван який стояв по праву сторону від письмового столу за яким сидів Влад.

-Спочатку розповідай про свою Богиню.

-Вчора я цілком віддався насолоді в обіймах своєї Богині. Втрачаю розум від її пишних форм. Вона на мене так довго чекала, що я просто не мав права її образити відмовивши провести з нею ніч,- Віталій відкинувся на спинку дивана посміхаючись згадуючи нічну пристрасть.

-Радий за тебе друже,- Влад говорив щиро, - а от моя дівчинка повністю перестала мене цікавити.

-Ти обираєш занадто молодих,- зробив висновок Віталій, бо знав кого Влад мав на увазі,- яким насамперед потрібні гроші та кількість, а не якість. Обирай по старше і буде тобі добро.

-В якісь мірі я з тобою згоден. І знаєш, мені якраз така і подобається. Жанною звати.

-Це та, що з світло-русявим волоссям середньої довжини та з зеленими красивими очима?- уточнив Віталій.   

-Точно вона,- Влад був здивований почувши про Жанну від Віталія,- бачу, що ти вже з нею знайомий. Коли встиг?

-Підвозив її. І знаєш, мені вона теж сподобалася,- зізнався Віталій Владу.

  Друзі посміхнулися при цьому встали і потиснули один одному руки, а тоді знову посідали на свої місця. Віталій додав:

-Давно нам не подобалася одна і та.

-Вірно говориш. Повинен тобі розповісти, що я познайомився з нею не вчора і не тут.

-А ну, зізнавайся,- Віталій проявив неабияку цікавість,- невже ви з нею вже…

-Ні, не думай. Справа до того не дійшла. Пам`ятаєш, як в Києві я на тебе і Аню чекав, а незнайомка мені на шию кинулася переплутавши з іншим. Так от це була Жанна.

-Нічого собі,- Віталій був здивований,- буває ж таке, що пташечка літала по Києву, а тепер залетіла до нас. Вона проявила в мені не аби яке бажання.

-В мені теж. Каву будеш?- і побачивши, що друг кивнув головою Влад встав відчинив двері і попросивши свою секретаршу принести дві чашечки гарячого напою.

-Думаю, нам буде добре в трьох,- впевнено сказав Віталій.

-Не будь в цьому так переконаний, бо вона, марить якимось Русланом. І до нас, тим більше відразу до двох чоловіків одночасно горіти бажанням не буде та й ще ми старші від неї років десь на п'ятнадцять.

-Ти що Влад втратив свій шарм чи як? А мари пройдуть…

  До кабінету зайшла секретарша з кавою і Віталій з Владом припинили розмову чекаючи поки та не вийде і не зачинить за собою двері. Відпивши каву Влад відповів другові:

-Зовсім не втратив, інше замучило. Гади не дають спокійно жити і вести бізнес.

-Я для цього сюди і приїхав, щоб допомогти тобі розібратися з тими, як ти кажеш… гадами. Може щось змінилося?

-Абсолютно нічого не змінилося,- в голосі Влада відчувався сум,- продовжують вимагати гроші, використовуючи шантаж.  Одного разу погрожували у воду, яка призначена для пиття підсипати отрути…

-А може вони блефують,- перебив Віталій Влада.

-Іноді я теж так думаю. Бувало, що не заплатив і знаєш, що трапилося?

-Що?- Віталій поставив  майже пусту чашку на стіл.

-Машина яка повинна була доставити продукти в їдальню не доїхала, пропала. Де ділася, я й до сіх пір не знаю.

-Мабуть нам необхідно до Павлова Пашки звернутися, бо без нього не обійтися,- запропонував Віталій, а потім запитав про їхнього спільного друга,- чи отримав він підвищення?

-Отримав. Тепер він начальник поліцейського відділку, а ще зі своєю сьомою розлучився,- згадав Влад.

-Я взагалі не розумію, навіщо він на кожній своїй коханці одружується.

-Для мене це теж загадка. Та мені до нього не дуже хотілося би звертатися,- Влад відбив дзвінок по мобільному телефону і обурився,- не дають спокійно поговорити. Погрожують, щоб не звертався до поліції.

-Хай погрожують, ми ж не офіційно звертатися будемо. Ми запросимо його як друга і про все поговоримо,- запропонував Віталій.

-Згоден, але нехай тільки допоможе вияснити хто за цим стоїть. А далі я сам розберуся з цими негідниками. Та Пашка цього не дозволить, а буде тут лекції про закон читати. Це ще одна причина по якій я до нього ще не звертався. Та без нього…

-Не обійтися,- закінчив за Влада Віталій,- і не забувай у нього є зв`язки. Думаю, що у нас вийде. А Дімка як там?

-Дімка питав коли ми нарешті зберемося щоб  сплав по річці здійснити, як минулого року. Вихвалявся, новими човнами. Його рафтинг-клуб процвітає. А взагалі Дімка молодець, бо одружився на одній і вже років сімнадцять як вони разом. На п`ятого чекають малюка.

-От із кого треба нам приклад брати. Він самий нормальний із нас,-Віталій підвівся,- а зараз вибачай, бо мушу бігти. Обіцяв своїй Богині приділити  ще декілька хвилин своєї дорогоцінної уваги.

-Не вже ночі була за мало?- Влад потиснув руку Віталію.

-Хорошого сексу завжди мало,- кинув на послідок Віталій.

  Жанна з самого ранку проходила процедури. Вже пройшла ванну і масаж і це її розслабило, хотілося підти полежати та мала зайти до лікаря. Марина Вікторівна обіцяла виписати направлення на кардіограму і Жанна підійшовши до кабінету постукала. Марини Вікторівни не було на місці та медсестра все рівно запросила Жанну зайти і зачекати безпосередньо всередині кабінету.

-Через хвилин п`ять вона буде, запевняю вас,- медсестра була приємною жінкою.

-Добре,- кивнула головою Жанна.

-О, вибачте,- медсестра підвелася і пошепки прошептала,- ви сидіть, а я швиденько до туалету збігаю.   

  Виходячи медсестра злегка причинила двері і тому повіяло протягом, бо було ще відчинено вікно. Протяг здув папери зі столу і Жанна кинулася їх підбирати. Залізти довелося аж під самий стіл щоб точно зібрати вже всі папірці. І саме в цю мить Жанна почула як до кабінету зайшли. Хотіла швиденько вилізти із-під столу та завмерла побачивши, що це були Марина Вікторівна з Віталієм. З тим самим Віталієм, який її учора підвозив. Він обнімав Марину Вікторівну.