Курорт "Цілитель"

  Курортнио оздоровчий-лікувальний комплекс «Цілитель» був розташований в карпатському лісі на підвищеності гори, біля підніжжя якої протікала річка Прут. Це один із найгарніших об`єктів, яких можна було побачити навкруги. Саме тут поєднювали відпочинок із оздоровленням. До його складу входили декілька корпусів, кожен з яких був виконаний в оригінальному дизайні. Серед них була власна лікувальна база, спортивна зала, яка була переповнена різноманітними  тренажерами, розважальний центр, який включав в собі кінозал, актовий зал, зал для дискотеки, СПА-салон, басейн. Номерний фонд становив понад тисячу комфортабельних номерів. Територія «Цілителя» була добре доглянутою. Акуратно підстрижені зелені газони, клумби з різноманітними запашними квітами і безліч красивих вічнозелених дерев…

  Жанна зайшла до реєстратури. Подала документи.

-Вітаємо вас у нашому «Цілителю»,- привітливо зустріла Жанну молода дівчина, яка сиділа на прийомі,- мене звати Рита.

-Дякую Рита,- Жанна посміхнулася до дівчини.

-Візьміть будь ласка талончик, який маєте віднести до їдальні на першому поверсі по коридору на ліво. З дороги вас там погодують, а о чотирнадцятій вже пообідаєте, як і всі інші відпочивальники. Коли розташуєтеся у своїй кімнати сходити до лікаря, який назначить вам необхідні процедури і буде стежити за вашим здоров`ям протягом усього терміну вашої путівки. Вашим лікарем буде Марина Вікторівна Гонець – висококваліфікований спеціаліст. А тепер будь ласка зачекайте і вибачте за цю незручність, але кімнату яка була вами заброньована не придатна для проживання, і це саме зараз. Розумієте, проблеми з трубою, але ви зовсім не переживайте, бо ми поселимо вас в іншій ще кращій кімнаті. Зараз запитаю у начальника.

-Добре,- Жанна знизила плечима.

  Рита тільки-но встала із-за столу і почала йти, як Жанна почула ззаду себе:

-Якісь проблеми Рита?

-О, Владе,- Рита закрила своїми долонями свого рота зрозумівши, що говорить не те,- тобто Владислав Миколайович.

  Коли Жанна обернулася то завмерла від здивування:

-Руслан,- радісно прошептала та щойно хотіла кинутися щоб обійняти Владислава Миколайовича отямилася зупинившись,- це ж не Руслан. Знову плутаю.

  Жанна в упор дивилася на того якого звали Владислав Миколайович, впізнавши в ньому чоловіка, якого раніше вона вже плутала з Русланом. Якого вже обіймала на вулиці Києва коли в трансі вибігла з метра. Він теж впізнав її. Рита йому доповідала ситуацію, а він їй щось говорив у відповідь не зводячи очей із Жанни та не став до неї підходити. Жанна подумала про те, невже він і справді схожий з Русланом? Вони обидва були високими із спортивним тілом, але на цьому і вся їхня схожість. Руслан таких років як і сама Жанна тобто двадцяти п`яти, а Влад мав років сорок. Руслан був спортсменом, а ким був Влад? Жанні стало цікаво дізнатися про це. Він був одягнутим по діловому, а це означає, що він займає якусь відповідну посаду обдумувала Жанна. У нього красиві голубого кольору очі, чорняве волосся яке було акуратно, коротко підстрижено, симпатичний і… Жанна заплющила очі злякавшись своїх висновків. Через хвилину розплющивши очі вже не застала Влада, а натомість чула від Рити, яка занепокоєним голосом запитувала:

-Пані Жанно вам погано? 

-Ні, ні,- поспішила Жанна запевнити Риту,- з дороги трохи втомилася. Та як там щодо моєї кімнати?

-Вам пощастило. Владислав Миколайович, він же власник нашого «Цілителя» розпорядився посилити вас в номері категорії люкс. Будете там проживати протягом усього часу вашого перебування тут, доплачувати нічого не потрібно. Ось ваші ключи. Це на другому поверсі. Скористайтеся ліфтом і не забутьте номерок до їдальні віднести.

-Дякую, що нагадали,- Жанна геть про це забула.

-Ваш лікар буде приймати після обіду о шістнадцятій . ЇЇ кабінет на першому поверсі. Це все, ідіть влаштовуйтеся і гарного вам відпочинку.

-Дякую,- Жанна була рада нарешті покинути реєстратуру.

  Жанна була переконана, що якби не той випадок в Києві, то ні в яку кімнату люкс її б не засилили. Вона хотіла спочатку заперечити та потім не стала. А навіщо це робити? Якщо випала така хороша нагода пожити, як цариці. Кімната їй і справді сподобалася. Простора, з неймовірно красим видом на річку Прут, телевізор, холодильник…, а головне з великим ліжком. На яке Жанна із задоволення впала розкинувши руки у різні боки щойно закінчивши оглядати кімнату і відчинивши на балкон двері запустивши свіже повітря.

  Чомусь Жанна згадала про Віталія. Після Руслана це перший чоловік на якого вона звернула увагу. Думала, що більше ніхто не зацікавить і більше не виникне бажання… Думала, що тепер самотність супутник її життя, і їй більше ніколи не захочеться спілкуватися з чоловіками, а тут… Не могла ніяк зрозуміти, чим саме привабив Віталій. Мабуть своїм умінням спілкуватися і легкістю, вирішила нарешті Жанна.

  Вже пообідавши і трохи відпочивши, зателефонувала мамі щоб подякувати за путівку і розповісти як доїхала.

-Ось бачиш тобі сподобалося в перший же день, а ти впиралася,- не втрималася нагадала мама задоволена тим, що вгодила своїй доці.

-Ну, добре мамо, бо мені до лікаря ще потрібно зайти. Зателефоную тобі ще по свободі. Цілую

  Щойно Жанна зачинила двері своєї кімнати зібравшись йти до лікаря, як замітила, що двері у кімнаті, що навпроти відчинилися. Звідки вийшла жінка років тридцяти п`яти, яка теж помітила Жанну.

-Ти моя нова сусідка?- запитала у Жанни, і сама ж відповіла,- ну звичайно, що нова.

-Так,- посміхнулася і простягнула руку для привітання,- а звати мене Жанна.

-А я Тамара. Будемо знайомі. Зайду до тебе, може вечором, а може завтра. Коли буду вільна. Зараз поспішаю на побачення,- Тамара помахала рукою та швиденько побігла.

  Жанна подумала, що було б не погано мати подругу з якою можна було б ходити на прогулянки до річки та й просто поговорити ні про що. Лікар Марина Вікторівна була на прийомі. Це жінка до сорока років з пишними формами і підтягнутою фігурою. Блондинка з доволі симпатичними рисами обличчя.