По дорозі до Карпат

Жанна взяла відпуску, зібрала речі і була готовою до подорожі. Вирішила їхати на автобусі, бо чомусь потягом зовсім не хотілося не зважаючи на те, що ним було набагато комфортніше. Якщо чесно, то їй зовсім не хотілося нікуди вирушати тим більше, аж в інший кінець країни. Але ж мама, вона в неї просто чудо…

  Вже проїхали майже пів дороги коли мотор автобуса почав барахлити. З горем пополам все-таки вдалося доїхати до маленького містечка через яке проходила головна траса якою рухався автобус. Зупинилися на заправці. Водій повідомив своїх пасажирів, що їм доведеться зачекати на другий автобус, який вже виїхав на заміну.

-А поки що можете випити чогось та перекусити. На цій заправці є магазинчик. Автобус тільки-но приїде і ви зможете продовжити свій шлях. Ще раз вибачте за незручності,- закінчив промову засмучений водій.

  Жанна теж засмутилася, але не так вже і сильно, як їй здалося в перші хвилини. Вона купила собі печива та каву і сіла поруч з іншими на лавочці підставивши своє обличчя під промінчики сонця. Було таке відчуття, що вже прийшло літо незважаючи на те, що на календарі тільки середина травня. Хвилин через дві Жанна помітила, як на заправку заїхав чорний джип. З нього вийшов чоловік років сорока, такого ж зросту як і сама Жанна. Десь метр сімдесят вісім, та не це кинулося їй на стільке у вічі, як стрункість і підтягнутість його тіла.  

  «Мабуть ходить до тренажерної зали,- подумала Жанна,- і легка щетина на обличчі пасує йому. Невже я звернула увагу на якогось чоловіка? Сама себе не впізнаю».

  Коли той чоловік підійшов розрахуватися за бензин, то один із пасажирів, який очікував стоячі неподалік від каси запитав у нього:

-Шановний, ви куди їдете?

-Їду до лікувально-оздоровчого комплексу «Цілитель»,- відповів, а потім здогадавшись чому так багато людей на заправці додав,- може комусь туди, то можу підвезти та й центром міста буду проїздити, то теж можу і туди підкинути, безкоштовно. Будь ласка не соромтеся. Можу взяти чотирьох пасажирів.

-Я і моя дівчина,- вигукнув хлопець обнімаючи свою кохану.

-І ти поїхали з нами , машиною швидше на місці будемо,- звернулася дівчина хлопця до другої дівчини.

-Ні, я буду на автобус чекати, який ось-ось має приїхати.

-А я з вами поїду,- набралася сміливості вигукнула Жанна,- мені якраз до того комплексу.

-Ну, от і чудово,- відповів власник джипу,- давайте погрузимо ваші валізи. Машину вже заправили, тож будемо відразу рушати.

  Жанна сіла на переднє сидіння, а хлопець з дівчиною позаду.

-Чи всім зручно?- чоловік завів своє авто і поїхала,- до речі, мене звати Віталій.

  Хлопець відразу одягнув навушники, а дівчина поклавши свою голову йому на коліна почала дрімати. Жанна мовчазно дивилася у вікно автомобіля на проїжджаючи краєвиди.

-Так ви їдете до «Цілителя»?- перепитав Віталій у Жанни.

-Так. Мені мама на день народження путівку подарувала,- зізналася Жанна.

-Хороший подарунок. Мабуть вже запізно, але я вас теж вітаю з днем народженням.

-Дякую,- а потім додала,- вже тиждень минув, як воно було.

-Ви так і не сказали як вас звати,- Віталій подивився на Жанну, як на ту яка його привабила.

-Ви на дорогу дивіться,- відчула на собі погляд,- а мене Жанною звати.

-Жанна – красиве ім`я і ви маєте гарний вигляд,- Віталій не стримався щоб не зробити комплімент.

-Дякую,- смутилася Жанна зрозумівши, що сподобалася Віталію.

-Не бачу на вашому пальчику обручки,- замітив Віталій краєм ока поглядаючи на обличчя Жанни,- вільні?

-Я була заміжня,- неохоче відповіла,- а ви?

-Я вільний,- та Віталій говорив неправду,- ким працюєте?

-Ви мені тут цілий допит влаштували,- Жанну почало все це напружувати,- я журналіст і працюю в газеті.

-Вибачте, що я такий допитливий. Така вже моя натура,- якась оправдовуючись відповів на те Віталій.

  Далі їхали мовчки. Віталій встиг роздивитися свою пасажирку. Симпатична, світло русяве волосся зав`язане в пучок, зелені виразні очі, пухлі губки, красиві форми…

  «Такі в моєму смаку»- подумав Віталій.

-Красиві краєвиди,- Віталій все-таки не витримав і порушив тишу,- чи бували ви раніше в цих краях?

-Я тут вперше,- спокійно відповіла,- навкруги так багато зелені. А ви?

-Я звідси родом, а зараз проживаю в Києві. Часто сюди приїжджаю і до батька, і до друзів, і по роботі. Зараз мене друг запросив до себе, тому їду. Звичайно і до батька навідаюся, який відразу після смерті матері одружився на іншій. Та я поважаю свою мачуху, вона непогана людина. Давай Жанно на ти перейдемо,- запропонував Віталій.

-На ти так на ти,- Жанна впіймала себе на думці, що хотіла би роздивитися Віталія зблизька та погляд на нього кинути не наважилася.

  Чимось він її приваблював. Звідки у неї ці думки? Вона ж їде до Карпат не для того щоб романи крутити, а оздоровитися і відпочити.  Нагадала собі та було запізно, бо симпатія вже виникла між ними.

-Може якось на танці сходимо,- посміхнувся до Жанни та побачив, що вона не зрозуміла додав,- через кожні два дні «Цілитель» влаштовує танці для своїх відпочивальників. Я за раніше тебе запрошую, бо раптом бажаючи потанцювати з тобою вистроються в чергу.

-Віталій ти перебільшуєш. І взагалі, я не налаштована по танцям ходити.

-Ти не права. Танці – найкращі ліки для душі. Вже через пару днів ти Жанно будеш переповнена багатьма новими враженнями. Я впевнений, що ти не залишися байдужою до тутешньої природи. Чисте повітря, процедури допоможуть тобі відновити твої життєві сили. І твоє тіло тоді саме бажатиме  танцювати, сподіваюся зі мною.

-Сподівайся, але не будь в цьому переконаний. А чистого повітря мені не вистачало,- Жанна ще нижче опустила бокове скло автомобіля і висунула голову,- усе потопає в зелені.

-Природа Карпат багата та красива,- погодився з нею Віталій,- є і долини, і густі хвойні ліса, а між кам`янистими горами  протікають бурхливі річки з кришталево чистою водою. Той хто вже побував в цьому райському куточку обов`язково повертається сюди знову і знову.