Глава 9.2. Старт

Глава 9.2. Старт

Тимур

Прокинувся від несподіваного стуку в двері. Розкрив очі й звернув увагу на годинник – о пів на шосту. Тіме, вже шоста вечора! Нічого собі ти спиш! Сон більше як у дванадцять годин! На тебе це не схоже. Здається, я справді втомився і мені потрібен був цей відпочинок.

– Синку, ти ще спиш? – відчинила двері мама та зазирнула у щілину.

– Ем… Вже ні. Заходь. Чому там стоїш?

– Та я, власне, хотіла покликати тебе вечеряти. Самій сумно та й шматок в горло не лізе. Вставай, – ласкаво попросила. – Складеш мені компанію.

– Мамо, краще б ти покликала мене допомогти тобі в приготуванні вечері, – встаю з ліжка та шукаю очима свої домашні штани. Вони знайшлися на кріслі разом із футболкою.

– Я заходила раніше, але ти так міцно спав, що не хотіла турбувати. Тому пішла готувати сама.

– Ти ж знаєш, що тобі не можна довго стояти на місці. Треба було покликати. Я б допоміг, – одягаюся і виходжу з кімнати.

– Та пусте. Я вже впоралася, – бачу втомлений вираз обличчя мами й розумію, що в неї знову голова болить, але вона вперто відмовляється мені про це говорити. – Ти знову під ранок приїхав? – мати подивилася на мене так жалібно, що аж серце стислося в грудях. Вона підійшла ближче до мене.

– Так, – не бачу сенсу брехати, адже мати знає, чим я займаюся ночами.

– Синку, може, ти б покинув той небезпечний вид спорту. Я боюся, що одного разу втрачу тебе, – вона припала обличчям до моїх грудей та міцно обійняла мене за талію.

«А я боюся, що втрачу тебе…» – подумав я, але не вимовив вголос, а лишень обійняв рідну людину навзаєм.

– Ходімо вечеряти, – сказав, вдало перевівши тему. 

Вона кивнула та слабо всміхнулася. Я обійняв матір, допомагаючи їй іти до кухні. Вона сперлася головою на моє плече, а рукою схопилася за мою, повільно переставляючи ноги. Зараз вона була така безпорадна, що в мене серце розривалося від болю. Я повинен сьогодні виграти, перемогти, забрати виграш, а потім відвезти маму до лікарні на професійний огляд. Їй потрібна допомога. Я не можу бачити її такою слабкою, тим більше пам’ятаючи і знаючи, що насправді вона дуже енергійна, життєрадісна та дуже роботяща людина.

Після вечері ми трохи поговорили, а потім я провів матір до кімнати відпочивати. Сам же пообіцяв, що помию брудний посуд, тому взявся за роботу. Хоч так я намагаюся мамі допомагати, бо знаю, що їй досить важко впоратися самій. Вона щодня виглядає такою втомленою, блідою і хворою. Їй справді дуже важко ходити не те, щоб ще чимось займатися по дому. Такий хворий стан не дає їй нормально жити, а ми навіть не знаємо, з чим і якою конкретною хворобою маємо боротися.

Коли на вулиці почало темніти, я почав збиратися. На телефон прийшло повідомлення з адресою, де будуть відбуватися перегони. З впевненою вірою в те, що я сьогодні переможу, я сів на мотоцикл та поїхав за вказаною адресою. Там уже перебувало з десятки учасників. Кожен з них пив пиво, енергетичні напої, про щось говорив, сміявся та весело проводив час. От тільки серед усіх цих хлопців я не бачу головного – свого запеклого ворога й суперника Джо. Чи буде він сьогодні брати участь, чи ні? Невже не приїде? Бути такого не може.

Я стояв в оточенні Сані та ще кількох хлопців. Ми розмовляли про сьогоднішні перегони та робили ставки, хто має виграти. Я не приймав участь у ставках. За себе не хочу давати голос, а за іншого вболівати не буду. Лишень трохи відволікся від розмови, як почув звук реву мотора. На лінії перегонів з'явився Джо. Ну, як я й думав, що він нізащо не пропустить перегони. Цей тип ще той слимак. Він завжди приймає участь, бо для нього це шанс збагатитися на чужих заощадженнях.

– Любі друзі, – почав він промову, звертаючи на себе увагу всіх присутніх. – Я вирішив сьогодні не брати участь у перегонах, щоб дати можливість іншим учасникам здобути перемогу. Справа в тому, що я хочу подивитися, хто ще здатен бути першим, – слимак хитро всміхається, адже кілька разів поспіль він був на фінішній прямій і тепер вважає вже себе неперевершеним переможцем. – Обіцяю, що приз переможець отримає гідний. Такий, за який варто поборотися. А тепер, всі учасники, ставайте на стартову смугу.

Щось мені це все не подобається. І перегони раніше відбулися, ніж треба, і Джо відмовився брати участь… щоб просто подивитися? Або він щось задумав, або… він явно щось задумав. Іншого бути не може.

Але мені потрібен цей виграш. Тому без вагань під'їжджаю до старту. 

***