Розділ 35.Такий милий, що аж нудить

— Залиш мене в спокої ,- спробувала відштовнути його дівчина, але від цього вони ще більше наблизились одне до одного.Ось вона та сама небезпечна відстань.
Тиша...Спокій...Лише звук серцебиття.
— Тебе це не влаштовує ? - запитав він.
— Що саме ? Те, що ти повис наді мною , чи те, що ти із самого ранечку приїхав , не питаючи дозволу, і ще й вимагаєш , моєї присутності.Зліз із мене негайно !!!
— Добре, як забажаєш, але не поводься , як істеричка ! До того ж , це ти потягла мене за собою , - скажав він із легкою насмішкою.
— Це сталось випадково, але це вже не так важливо.
— Ми поспішаємо, переодягайся швидше ! - насупився хлопець.
— Може вийдеш ? - вигнула брову Фредді.
— Якщо тобі так хочеться , то, будь ласка, - він вийшов із кімнати та зачинив за собою двері.
Через кілька хвилин дівчина спустилась сходами, де на неї вже чекав Рей.
— Що це ? - витріщив очі він.
— А що не так ? 
— Ми їдемо в поліцейський відділок , а потім в суд , а ти одягнула тенісну спідницю , чому ?
— Ти що ревнуєш, через те, що вона надто коротка ? - похитала головою Фредді.
— Та, ні , все гарно поєднується : ця блузка і спідниця.Не так- то й погано.
— Ти що сумнівався у моєму смаку в одязі ?
— У-у.
— Я так і думала.Поїхали вже !
За двадцять хвилин вони зупинились біля відділку.
— А вони точно нічого мені не скажуть ?
— Нехай тільки спробують, і я вижену їх усіх, - взяв її за плечі хлопець.
Вона усміхнулась і заспокоїлась.
— Доброго дня ! Сідайте !
— Доброго ! Давайте папери, ми підпишемо все, що необхідно.
— Ось, тримайте ! Міс Фредді, можете не перейматись, ми все владнали.Ви ніяк не причетні до того, що сталось.
— Ось так значно краще ! - сказала дівчина і тикнула йому в руки зім'яті папери і ручку.До побачення !
— І вам !
— Фредді, що це було ?
— Мене розізлили його слова про мою вдавану причетність до справи.
— З цим покінчено , забудь
— Відвези мене додому !
— Добре, поїхали !
— А в тебе ще є якісь справи ?
— Так, потрібно заїхати до юриста, щоб підготувати документи на суд проти компанії " Alix".
— От, як ! Добре, що в мене нема таких важливих справ.
— Ти що зовсім не маєш планів ?
— Взагалі-то , сьогодні субота, тож ми з дівчатами поїдемо в торговий центр скупитися.
— Ясно, тоді до зустрічі !
— Бувай !
Як тільки вона піднялась наверх у свою спальню, то одразу зробила конференцію по відеозвінку.
— Привіт ! То що, сьогодні все в силі ?
— Так, я зможу , - сказала Кейтлін.
— У мене ще є деякі справи , але я встигну. - відповіла Мерилін.
— Супер, тоді збираємось на 15 : 00.
— До зустрічі !
Як тільки дзвінок завершився, вона вирішила трохи поприбирати в кімнаті, через той безлад.Тож голосно увімкнула музику, адже вдома все одно нікого.Під час прибирання вона танцювала, співала у розчіску , мов у мікрофон, а потім вирішила почати писати проект із біології.
До зустрічі залишилось менше , ніж година, тож дівчина пішла прийняти душ, зробила всі процедури, нанесла купу масок і кондиціонер на волосся.Потім вона сушила його феном і  водночас співала , даючи інтерв'ю дзеркалу про свою вдавану популярність.
Після чого Фредді спустилась на кухню , щоб поїсти.Вчора мама приготувала рис із овочами, тож вона просто підігріла його в мікрохвильовці.
Раптом хтось подзвонив у двері. Неочікувано для неї це виявилась солодка парочка : Маркус і Крістіадель.
Вона зовсім не була рада їх бачити , але все ж довелось відчинити двері.
— Привіт, проходьте ! - натягнула посмішку вона.
— Привіт, ти вибач, що потурбували, я забув ключі вдома.
— Та, нічого страшного, з ким не буває.
* Боже, як же він мене дратує ! Останнім часом став таким милим, що аж нудить, а все через цю Крістіадель.Ненавиджу її, але я вірю, що довго вони не протримаються разом ! *
— Фредді, що таке ?
— Та нічого, просто задумалась.А чому ви повернулись так рано ?
— Ми збирались у кафе, але Крісті забруднила кофту, і я запропонував заїхати додому.Може ти позичиш їй свої речі ?
— Звісно, зараз повернусь , - вдала щасливий вираз обличчя, але сама Фредді вже давно кипіла від злості.*Мало того , що він привів сюди цю дівицю, та ще й просить мій одяг ! Що за нахабство ?! *
Вона піднялась разом із його дівчиною на гору, і дала їй сірий світшот, а потім взяла одяг для себе, оскільки була вже запізнювалась на зустріч.Як тільки взяла собі речі, то пішла в сусідню кімнату, щоб переодягнутись, залишивши її наодинці.Фредді зняла футболку , і почула короткий стукіт у двері, а потім і слова :
— Крісті, давай швидше , ми спізнюємось ! - сказав Маркус і увійшов до кімнати, але неочікувано для нього самого побачив там не свою дівчину.
— Маркусе ? - вигукнула вона і швидко прикрилась футболкою.— Що ти тут робиш ?
— Я гадав, що ти у своїй кімнаті, а тут Крісті.Вибач, здається, я переплутав.Я піду.
— Зачекай, можеш мені допомогти ?
— Із чим допомогти ?
— Я ніяк не можу застібнути сукню, не дістаю руками до застібки.
— Так, зараз, - він підійшов і став позаду неї.Одразу відчув запах її солодких парфумів, що доносились із витонченої шиї.Він обережно прибрав волосся і поправив кулон, аби той не заважав.Потім повільно застібнув сукню.
Фредді відчувала себе ніби на сьомому небі.Він так обережно прибрав волосся, а потім торкнувся до неї довгими  холодними пальцями , застібаючи сукню.Вона вся тремтіла, й слова сказати не могла.
Але все ж повільно повернулась обличчям до нього.
— Дякую ! - тихим голосом мовила вона.
— Будь ласка.А ти кудись збираєшся ?
— Так, я їду з подругами в торговий центр за покупками.
— О, нам із Крісті якраз по дорозі.
— Справді ?
— Так, ми тебе підвеземо.
— Дякую !
— Я піду їй скажу.
— Вона у моїй кімнаті, - усміхнулась Фредді.
Через кілька хвилин вони спустились і всі разом сіли в чорну автівку.Маркус натиснув на газ, і вони поїхали