Розділ 32. Невеликий шантаж із присмаком крові

— Прошу не чіпай моїх дітей ! - благав він.
— Ну що ти ? Я не настільки жорстока, я нічого не зроблю твоїм діточкам, - вона наблизилась до нього і приставила гострючий ніж до горла, 
— Але навряд чи їм добре житиметься без батька.Вибір за тобою ! - усміхнулась дівчина.
— Я все розповім, але пообіцяй, що не вб'єш ні мене, ні мою сім'ю ! - похитав вказівним пальцем той.
— Домовились, - Фредді забрала ніж , і той нарешті зміг проковтнути хоча б краплю повітря.
— Я працюю на компанію "Alix" , вони прислали мене для вбивства твого хлопця.
— Він не мій хлопець , - відрізала та.
— Та мені байдуже , - грубо відповів злодій.
— Навіщо їм це ? - Фредді почухала потелицю від цікавості.
— В його руки перейде володіння компанією батька.Їм потрібна його смерть , аби стерти її з лиця Землі.
— От воно як ! - вона приклала вказівний палець до підборіддя, роздумуючи про щось.— Я так розумію ці компанії давно ворогують.
— Саме так.Їм необхідно прибрати його, а потім взяти ситуацію у свої руки.
— Бачиш, від тебе теж може бути толк, - похвалила його Фредді.
— Принеси мені їсти ! 
— Ну сьогодні ти був слухняним, тому заслужив.Добре, принесу.
Як тільки дівчина вийшла, то почула гучний гуркіт , що надходив з кімнати, з якої вона щойно вийшла.Перше, що їй спало на думку, це те, що Рей пішов до нього, тож вона не придала цьому значення і пішла на кухню принести щось поїсти тому.Так вона набрала тацю їжі й випила склянку води, адже горло пересохло від таких розмов.Після чого впевнено пішла в кімнату нового друга , але цю впевненість ніби відрізали, коли її нога переступила поріг.Як тільки вона це зробила, то відчула як чиїсь руки схопили її.Серце вилітало з грудей, билось, як скажене.Все тіло тремтіло від страху та нерозуміння, що коїться.Її думки різко перервав злодій, що приставив ніж до горла, той самий ніж, яким вона погрожувала йому.Дівчина злякалась ще більше , а її тіло покрилось мурашками вкотре.Серце калатало ще швидше , а тіло тремтіло.Вона голосно крикнула, а згодом з рук із грохотом впала таця.Він притиснув ніж ще ближче до її шиї й зробив неглибокий надріз, легенько надавивши.
— Не кричи, дурепо ! 
— Дурепо ? А ти здавався мені милим, - вона намагалась навіть зараз жартувати, хоча подумки вже давно попрощалась із життям.
— Захочеш жити, ще й не таке зробиш.А тепер не кричи , бо інакше переріжу глотку в ту ж секунду !
— Не чіпай мене ! - намагалась вирватись дівчина.
— Що таке ? Не подобається ? Я відплачую тобі тією ж монетою, а тепер виведи мене з будинку безпечним шляхом, якщо тобі дороге життя !
Фредді легенько кивнула і обережно рухалась поряд з тим , хто міг її вбити у будь який момент.
Вони тихо спускались сходами, як дівчина краєм ока помітила чийсь силует.
*Це Рей ! Повірити не можу ! Я врятована ! Вперше в житті я рада бачити людину, яка зіпсувала мені безтурботне життя * - пронеслось у голові.А на обличчі промайнула коротка посмішка.
Рей мужньо стояв з пістолетом в руках і одним поглядом заспокоїв дівчину.Ось так виглядає спасіння.
— Якщо ти не відпустиш її , я вистрілю тобі прямо в голову ! - прошипів від злості хлопець і направив на нього пістолет.
— А якщо ти не відпустиш мене, то я переріжу їй горлянку, - він огидно засміявся і зробив неглибокий надріз біля шиї, з якого рікою потекла кров.
— Забирайся негайно ! 
Він на радощах швидко вибіг з будинку.
— От покидьок ! Фредді, ти як ? - він міцно обійняв її та приттснув до себе.
— Трохи рана болить , а так все в нормі, але я не розумію , навіщо ти його відпустив ?
— Ти мені потрібна живою.Хто ж  виноситиме мені мозок ? - посміявся Рей.
— Я думала, що ти скажеш щось приємніше.Але тепер серйозно , ми його не наздоженемо.
— Не переймайся цим ! Ми його не наздоженемо, але я викликав поліцію, тож далеко він не втече.Мене більше хвилюєш ти ! Цей покидьок нічого тобі не зробив ?
— Не встиг, але як ти про все дізнався ?
— Я чув як ти пішла нагору, а потім повернулась на кухню і я щось запідозрив.Мої підозри виявились немарними, коли я почув , як щось дзвякнуло і ти закричала мені не залишилось нічого , окрім як зганяти за пістолетом.
— Ти розповідаєш це так спокійно , ніби це відбулось не зараз.
— Звичайний день, нічого нового , - посміявся хлопець , — Іди до мене , - він пригорнув її і трохи заспокоїв.
— Дякую, якби не ти , я не знаю що б могло статись.Він здавався мені хорошим, коли я погрожувала йому, то він прикривав свою задницю жалістю до сім'ї.А коли випала нагода вибратись звідси, він скористався нею.
— Та він добряче все продумав. Спочатку притворився добряком, а потім...От тільки жаль, що я не зміг витягнути з нього інформацію.
— Ти не зміг, а я змогла , - похвалилась та.
— Почекай, він тобі щось розповів ? - вигнув брову від цікавості Рей.
— Угу, як миленький.
— Але як тобі це вдалось ?
— Скажімо просто невеликий шантаж із присмаком крові.
— Ти перерізала йому вени ? - злякався Рей.
— Не встигла, але добряче надавила на його слабке місце, і він швидко розколовся.
— Ти дійсно вражаєш мене ! І що ж ти дізналась ?
— Він працює на компанію "Alix" і їхня компанія хоче знищити вашу.
— "Alix"кажеш ? Колись ми були суперниками.Потім наша компанія виграла тендер і вони нарешті притихли, але схоже жадність взяла вверх.
— Тобто ця компанія - ваш старий ворог ?
— Можна й так сказати.В батька проблеми зі здоров'ям, тож вони хочуть позбутись мене, а потім забрати собі компанію.
— І що робити ? - засмутилась дівчина.
— Подам на них в суд , а далі розберемось, - промовив він і прийняв вхідний дзвінок від працівника поліції.
— Так, доброго дня !
— Доброго ! Маю вам повідомити, що його заарештовано , прибудьте у відділок ! Маємо обговорити декілька питань.
— Доюре, скоро буду ! - поклав слухавку хлопець і пішов переодягнутись.
Через кілька хвилин він спустився і хотів попрощатись із Фредді , але вона його перебила : — Я поїду з тобою !
— Навіщо ? Що тобі там робити ?
— Тобі потрібен свідок, а крім мене нікого нема.
— Добре, поїхали ! - погодився він.