Розділ 31. Височезна скеля над безмежним океаном

— Я хочу розпочати нову історію саме тут, але спершу завершити стару, - продовжував він.
Крісті нарешті підняла голову і дивилась йому прямо у вічі.Це чудове поєднання карих і голубих очей нагадувало височезну скелю над безмежним океаном.
Вона й досі не могла його зрозуміти, але відчайдушно намагалась.
— Я хочу зруйнувати нашу дружбу, і замість цього ми повинні стати парою, - сказав юнак і різко вп'явся у її губи, мов скажений звір.Руками обхватив талію і прижав Крісті до себе так близько, як тільки міг.Тепер же блукав руками по її тілу, змінюючи маршрут.В одну секунду вони обвивались кругом її шиї, в інший біля підборіддя.
Пристрасний поцілунок на фоні неймовірного заходу сонця у безлюдному місці на березі річки.Коли світ зупиняється, і в ньому існують тільки двоє, коли хочеться затамувати подих від одного чортового поцілунку.Він був не першим, але, спираючись на почуття, дійсно першим.
Коли вони відірвались одне від одного, то стояли хвилину мовчки, тримаючись за руки.І нехай увесь світ почекає !
— Крістіадель, чи згодні ви стати моєю дівчиною ? Кожного дня радувати мене своєю прекрасною посмішкою, обіймами й поцілунками ? Чи згодні ви стати частинкою мене, найпрекраснішою частиною ? 
Всередині дівчини переливались фарбами змішані пристрасть, нерви і дике відчуття метеликів у животі, про яке тільки й пишуть в книгах.Вона просто затамувала подих від почутого.Для неї це перше і водночас найпрекрасніше зізнання в коханні, а  дівчина прочитала чимало романів, і схоже не просто так...
— Так,так, я згодна, - стрибала від щастя Крісті.
Маркус підняв її на руки і прокрутив у повітрі.Для обох ця мить здавалась найщасливішою.Тож вони скріпили ці почуття палким поцілунком, опікаючи губи одне одного.
Через деякий час покинули набережну і під зоряним небом йшли додому , тримаючись за руки.Шалені почуття просто кипіли всередині,тож вони всю дорогу насолоджувались одне одним. Цей вечір назавжди закарбувався в пам'яті обох.

Наступного ранку Фредді встала досить рано , зробила ранкові процедури і пішла на кухню приготувати сніданок.
Але помітила на кухні щось напрочуд дивне - присутність когось там в таку рань.Це викликало не просто здивування, а навіть підозру, що це хтось ненормальний.Цим диваком виявився Маркус.
— Добрий ранок ! Чому не спиш ?
— І тобі ! Я вирішив сьогодні піти раніше.
— Ти так сяєш, схоже не просто так, - сказала дівчина, хоча захлиналась від ревнощів.
— Щось типу того.Ну, я вже піду, бо поспішаю.Я приготував тобі сендвіч і каву.
— Дякую, бувай ! - сказала дівчина, згораючи від цікавості, що в нього сталось з Крістіадель.
Вона швидко поснідала й відправилась в школу.Дорогою перебирала в голові всі можливі варіанти.*Чорт, він не виходить в мене з голови.Невже я справді ревную його ? Так хочеться вимістити цю злість на комусь.Точно, Рей.Сьогодні тобі не пощастить ! *

Маркус зустрівся з Крістіадель, щоб піти до школи разом.Тож зараз ці голуб'ята воркували між собою,тримаючись за руки.На такій романтичній ноті вони дійшли до потрібного класу.

А Фредді все ще йшла до школи, розгрібаючи весь безлад у голові, викликаний надмірною радістю хлопця.
Так її ледве не збив якийсь мотоцикл. Дівчина в останній момент відскочила з дороги, як побачила приближення ще одного.За секунду вона зрозуміла , що сталось і блимаючими очима розглядала все навкруги.Перед нею постало два чоловічі силуети, і почулись знайомі голоси.Це виявились Рей та Аллен.Аллен ледь не наїхав на дівчину, тож зараз осипав її тонною вибачень :
— Вибач , будь ласка, я не помітив тебе ! Ти завжди з'являєшся так неочікувано.
— Ти йолоп чи що, я не розумію? Та хіба тобі повилазило ? Ти ледь не збив мою дівчину ! 
— Але я вже вибачився, що мені іще зробити ? - поправив блискучі на сонці кучері Аллен.
— Толку з твоїх вибачень ?! Їдь собі і стеж за дорогою, не то всіх тут позбиваєш !
Хлопець хотів допомогти Фредді та подати їй руку, але вираз обличчя Рея сказав все за себе.Тож, прощаючись з нею поглядом, він вибачився ще раз.
— Їдь вже ! - крикнув Рей, а потім звернувся до неї : — Ти як ? Все в порядку ? Не поранилась ? - присів біля неї хлопець.
— Нормально, а ти що тут робиш ?
— Взагалі-то це я маю питати тебе ,що ти тут робиш ? Я якраз їхав по тебе.
— Я вирішила сьогодні пройтися пішки.
— А мені це знати не обов'язково ? 
— Я думала в тебе інші турботи, наприклад : наш новий друг.
— Він спить.
— А може він того ? - зіскочила з місця дівчина.
— Йому ще занадто рано помирати ,але поговоримо про нього пізніше ! Сідай , відвезу тебе до школи ! І будь обережніша ! Мало, які виродки тут їздять !
— Ти що переймаєшся за мене ?
— З чого це ти взяла ?
— Ні , мені мабуть здалось, ти ж у нас безсердечний.Поїхали вже ! Я запізнюсь !

Після занять Рей забрав Фредді та відвіз до себе додому.
Переступаючи поріг будинку, він зняв верхній одяг, поклав ключі на місце , а потім пішов переодягнутись.
Дівчина одразу побігла на кухню,бо дуже зголодніла, оскільки не пішла в їдальню.Відкриваючи холодильник з повним інтузіазмом, вона вмить змарніла, оскільки нічого вже приготованого там не було.Продуктів не бракувало, але з усього потрібно було щось готувати.
— Реє, йди сюди !
— Чого тобі ?
— Я хочу їсти, а твій холодильник майже пустий.
— В сенсі пустий ? Я недавно купляв продукти.
— Нуу, продукти є , але нема нічого приготованого.
— Я вчора весь день провів в офісі весь день, тому й не мав на це часу.Зроби собі бутерброди й завари чай, а пізніше я приготую свою фірмову страву !
— Фірмову ? Ну добре !
Дівчина так і зробила, а потім пішла провідати друга.В кімнаті погано пахло, а чоловік сидів похнюплено.Вона вирішила скористатись цією нагодою, щоб вичавити з нього інформацію.
— Привіт ! Ти подумав, чи не хочеш розповісти мені щось ?
— Подумав, я нічого не скажу, - злісно відповів той.
— Ти гарненько подумай, бо крім того, що ти голодний , я можу завдати тобі болю, повір ! - погрозливо сказала дівчина, беручи ніж до рук.
— Що ти робиш ? Не підходь до мене !
— От мені цікаво, в тебе є сім'я, сім'я , дружина, діти ?
— Не чіпай їх, прошу !
— Це буде залежати тільки від тебе.Якщо ти мені все розповіси, я не вб'ю нікого з них !
— Я не можу, вони обіцяли вбити мене, якщо розповім.
— Хто вони ? - насупилась Фредді.
У відповідь він лише стиснув губи і промовчав.
Дівчина одразу піднесла ніж до його поморщеної шкіри й зробила не глибокий надріз, але він і від цього закричав.
— Аааааа ! Припини негайно !
— Здається, ти не зрозумів ? Тоді я зроблю це ще раз !
Він знову промовчав і не залишив дівчині вибору.
— А наступний поріз буде красуватись на твоїй шиї, якщо не зізнаєшся ! А це призведе до швидкої втрати свідомості, а через кілька хвилин і до смерті.Але це не головне, подумай , як житиметься твоїм дітям без батька !