Розділ 28. Багато ви розумієте в коханні !

— Не наглій , Маркусе ! Краще продовжуй пошуки ! Інакше гратимеш із Джой.
— Еее, ні, я гратиму лише з тобою !
Вони перерили все і нарешті юнак вигукнув :
— Я знайшов ! , - він простягнув їй миленьку рожеву сукню.
— Аааа , яка краса , - вона кинулась йому на шию з міцними обіймами.
— Обережніше ! Задушиш, і тобі доведеться грати із Джой.
Вони обоє посміялись і швидко пішли в гримерну.
— Я залишу тебе , - він вийшов і закрив за собою двері.
А Крісті вже одягнула сукню і розглядала себе в дзеркалі.Вона ідеально підкреслювала її гарненьку фігуру - тонку талію і широкі стегна.Дівчина розпустила волосся, підправила макіяж і вийшла з кімнати.
Як тільки хлопець поглянув на неї, то його серце почало битись швидше, вистрибуючи з грудей.Тіло завмерло і почало трохи тремтіти лише при одному її вигляді.
— Виглядаєш неймовірно , розтяпко ! - він широко посміхнувся і пронизував її поглядом , мов сканер.
Дівчина подякувала поглядом і вони відправились на генеральну репетицію.

— Маркусе, йди туди ! Допоможіть йому , - командувала Джой. — Ооо, а ти переодягнулась ? - на її обличчі розцвіла пригнічена посмішка, яку одразу помітила Крісті.
— То це була ти ? - вона вказала рукою на неї , — От гадюка ! Я тебе зараз приб'ю !
На крики збіглось багато народу, серед них був і Маркус.Він розборонив їх, і тут же прибіг містер Холдер.
— Що тут коїться ? Ви , як малі діти, навіть на хвилину залишити не можна.
— Вона все зіпсувала.Джой порізала ножицями мою сукню так, щоб здавалось , що її погризли миші.
— Ти впевнена, що це справи рук Джой ? - він кинув на неї обережний погляд.
— Так, вчора я перевіряла стан сукні, а зранку - ось це.
— Міс Джой, в мій кабінет негайно ! - насупившись, промовив викладач.— А ви готуйтесь до вистави, чого вилупились ? - його обережно огортав гнів, хапаючи в свої лапи.
Як тільки нога дівчини переступила поріг кабінету, він наблизився до дверей і замкнув їх.
— Що ви робите ?
— Рятую нас від небажаних вух.Це я повинен запитувати : "Що ви робите ? ".
— Я не розумію, про що йде мова.
— Не вступай в акторський ! Тебе звідти одразу виженуть....Дівчино, не прикидайся дурепою ! Навіщо ти це зробила ?
— Щоб вона не змогла виступити, але натомість він ще й допоміг знайти іншу сукню.
— Ооох, я бачу все серйозно, - зітхнув той. — Схоже, ти дійсно не розумієш ?!
— Не розумію чого ?
— Він не кохає тебе, до чого всі ці  старання ?
— Багато ви розумієте в коханні ! - хмикнула Джой.
— Можливо, але значно більше ніж ви.
— Ви занадто самовпевнені.
— Не вам судити ! - спокійно відповів викладач.
— Але ви ж осудили мене , стверджуючи, що я не маю шансу.
— Якщо це образило вас, то вибачте !
— Я подумаю, - промовила дівчина, виходячи з його кабінету.
— Зачекайте, здається ви забули про покарання.Тому введу вас у курс справи.Ви будете моєю правою рукою, допомагатимете з усім.
— Я можу відмовитись ?
— Боюсь, що ні.
— До зустрічі, містер Холдер , - награно посміхнулась вона.
— Завтра о восьмій у моєму кабінеті !
— Щооо ? О восьмій ? Я ще сплю о цій порі , - насупилась та.
— Ваша продуктивність залежить від того, коли ви прокинулись, тому завтра ваш день буде максимально продуктивний.Не сумнівайтесь !
Після "дуже приємної " бесіди вони повернулись у клас акторської майстерності.До вистави залишались лічені хвилини , а зал все більше наповнювався глядачами.
Підняли завісу й вистава розпочалась.Спочатку вони показали історію двох ворогуючих сімей, а вже згодом на сцені з'явились головні герої, які грали закоханих підлітків.
— Ох , Ромео, як посмів ти так вчинити ? Я безмежно закохалась в тебе.Це все - твоя провина.
— О, Джульєтто, наші почуття взаємні.
Їхні серця почали битись одночасно й ніжно трепетати.Погляди зустрілись і зараз, дивлячись одне одному у вічі, вони розуміли, що на них чекає...
Маркус підійшов ближче й трохи повис над дівчиною.Однією рукою жадібно схопився за талію, а іншою владно притягнув підборіддя до себе , що виглядало досить пристрасно.Він схилився над нею і домінантно провів поглядом, після чого наблизився...
Серця в обох вилітали з грудей, а відчуття метеликів у животі зводило з розуму.
Маркус жадібно вп'явся у її ніжні губи, пристрасно цілуючи.Руками гуляв по її талії, в той час , як вона гралась його волоссям.Виглядало це так, ніби зовсім не гра...
Весь зал стоячи аплодував, і охав від милої сцени, а герої нарешті відірвались одне від одного і , як ні в чому не бувало, пішли повторювати наступні репліки.
Через двадцять хвилин вистава закінчилась і всі аплодували.Актори вклонились і опустили занавісу.
Крістіадель не встигла навіть в сторону відійти , як їй ледве не на руки застрибнула Єва.
— Ааааааа , ви поцілувались !!! Боже мій !!! Повірити не можу !!!
— Заспокойся ! - трохи засоромлено відповіла та, а її щоки налились рум'янцем , мов спілі вишні. — Це всього лише вистава !
Маркус, проходячи повз них , хотів запитати Крісті, чи все в неї добре, та почув слова : "Це всього лише вистава !" , що ранило його душу, але юнак зробив вигляд , що нічого не чув і пішов в іншу сторону.
Крісті пішла переодягатись і змивати макіяж.Вона добряче стомилась і не мала сил допомагати іншим із прибиранням сцени й декорацій , тож просто пішла додому.

Тим часом Фредді лише прокинулась.А на годиннику красувалась стрілка, що вказувала на першу годину дня.Вона невинно потягнулась, позіхнула і почала розглядати все навкруги.Певний час дівчина не могла зрозуміти де вона знаходиться і взагалі , що вчора сталось.В голову прокрадались думки, які бентежили її ще сильніше.Почухала голову, але це ніяк не змінило ситуацію.Голова скажено боліла, розколюючись на шматки. Намагаючись пригадати хоча б щось, вона напружила свою пам'ять, і таки згадала все...
Тепер це не давало їй спокою, але на фоні визріла нова проблема...
Як тільки вона взяла телефон до рук , то помітила  на годиннику цифри "13:04" . Тепер остаточно вирішила зробити собі вихідний.
Так, зібравшись з думками , дівчина пішла у ванну кімнату робити ранкові процедури.Після цього спустилась вниз і обмотала мокре волосся рушником.Її погляд зустрівся з очима Рея.Фредді згадала вчорашнє , і в ту ж секунду трохи почервоніла.Не кожен день їй доводилось лежати на майже голому юнакові.
— Добрий ранок, люба ! Що з твоїм обличчям ?
— І тобі, коханий ! А що з моїм обличчям не так ? Ти зовсім страх втратив ?
— Здається воно червоне.
— Я тільки вийшла з душу, яке воно має бути , чортовий генію ?
— Еее, гаразд ! Я приношу вам  свої найбільші вибачення ! - сказав хлопець і налив собі кави.