Розділ 27. Грубий голос у супроводженні домінантного погляду

І знову те саме тремтіння, яке вкотре супроводжувалось мурахами.До горла крадькома підібрався клубок, що складався з нервів, переживань і страху.Він душив дівчину щосекунди, не даючи спокійно дихати.
Більше вона не могла терпіти, тому намагалась вирватись, але це було досить не просто.До того ж , все, що вона бачила - це густу темряву, крізь яку  ледве пробивалось місячне сяйво.Це трохи заспокоювало, але не надовго.
Вона спробувала вирватись, і частково їй це вдалось, але хтось знову схопив її за руку і притягнув до себе так, що її тіло торкалось його.Фредді різко відчула гаряче дихання біля свого вуха.Воно здавалось їй таким теплим і знайомим, але незрозуміло чому.
— Заспокойся, це я - Рей.Тільки не кричи !
— Рей ? - вона вся тремтіла , але обійняла його так міцно, як могла. Хлопець посміхнувся і також обійняв її.Тепер вона відчувала себе в безпеці.Фредді заспокоїлась і трохи розслабилась, але тут дівчину різко осінило , після чого вона одразу вирвалась з теплих обіймів.
— Рей ? Чому ти схопив мене ? Ти зовсім здурів ? Я думала, що в будинку є хтось посторонній.
— Так і є, хтось пробрався в будинок.
— Щоооо ? - налякано закричала вона.
— Тихіше, нам не варто привертати увагу !
— І що нам робити ? - знову злякалась дівчина.
— В мене є план, він трохи ризикований, але іншого вибору нема.
Почулись кроки , а потім скрип дверей.Ось він і зайшов у кімнату, з якої не вийде.Повільно оглядаючись, він впевнено і швидко рухався вперед.Але чи надовго ?
Рей не чекав ні секунди, як тільки він підійшов , то хлопець одразу вдарив по голові чужого і той поринув у тривалий сон.
— Ну і що нам з ним робити ?
— Принеси стілець, а далі я сам !
Вона так і зробила й спостерігала за його наступними діями.Рей посадив його на стілець, прив'язав і заткнув рота ганчіркою.
— Будемо його катувати, шантажувати, поки не зізнається , чому він тут і хто його підіслав.
— Добре, але я хочу спати ! Тому приємно тобі провести ніч з цим чоловіком !
— Взагалі-то я проведу ніч з тобою !
— Щооо ? - схрестила руки дівчина.
— Я не залишатиму тебе одну після такого ! - гордо промовив Рей.
— А як же наш в'язень ?
— Я замкну кімнату, хоча він і так весь зв'язаний, тому далеко не втече.Нуу, що ходімо спатки ? - протягнув він сонним голосом , що нагадувало муркотіння.
— Угу, - беземоційно відповіла та.
Після цього вони пішли в кімнату.
— А де ти спатимеш ?
— А хіба в мене багато варіантів ?  На ліжку , звичайно ж !
— Ее, ні ! Лягай на підлогу !
— Ти зовсім здуріла ? Там холодно, і... хочу нагадати тобі, що це мій будинок.
— Наш, любий , наш ! Тобі варто перечитати умови !
Хлопець вийшов з кімнати, нічого не сказавши.На неї це ніяк не подіяло,вона вирішила, що юнак пішов в іншу кімнату, тож просто лягла спати.Але хіба їй було до сну після останніх подій ? Вертілась і ніяк не могла заснути, як тут почула різкий звук з кімнати їхнього в'язня і побігла шукати Рея.
Він в той час приймав душ, і саме виходив із ванної кімнати, обмотуючись рушником.Як тут на нього звалилась дівчина...
Так, Фредді злякалась і тікала куди очі бачили, і випадково натрапила на Рея.Все, що вона бачила - його майже голе тіло, яке прикривав якийсь-там рушник.В нього було доволі спортивне тіло і виднівся яскраво-виражений прес.
Одним рухом Рей навис над дівчиною.
Тепер вона спостерігала за гарненьким личком з гострим підборіддям і гарними мускулистими  руками, які супроводжувались синіми венами, в яких так і кипіла пристрасть.Сильними руками він втискався в підлогу і поїдав пристрасним поглядом бідолашну.
— Догралась, дорогенька ? - прошептав він грубим голосом і домінантно поглянув, від чого по її тілу пробіглись мурашки.Від одного голосу, цього чортового голосу...
— А якщо і догралась, то що ? Що ти мені зробиш ?
— Не випробовуй моє терпіння, дівчино ! - він насупив брови.
— Я думала, ти значно стриманіший, - вона вирвалась і покинула ванну зі словами : — Я хотіла повідомити тебе, що він прокинувся. - Дівчина вийшла з кімнати і попрямувала спати.
Знесилено впала в ліжко і відкинула всі думки подалі.Втома дала про себе знати, нахабно кидаючи в сон.
А Рей вирішив залишитись з новим "другом" , щоб трохи покараулити.Адже безпекою нареченої він не хотів нехтувати.

                       
Наступного ранку Крістіадель встала рано , оскільки сьогодні день вистави і справ - купа.Тож першим ділом пішла в душ, а потім одягнула чорні штани і кофтинку Маркуса.Та була такою великою, що дівчина почувалась дуже комфортно в ній.
Швидко зібравшись, Крісті вийшла з дому і розмовляла по телефону з Євою.

В школі вже на всю кипіла робота.Всі готували декорації, міряли костюми і робили макіяж.Джой не втихала, оскільки була відповідальна за все це.
— Пересуньте це сюди ! А ти прибери це зі сцени негайно ! Господи, я скоро здурію.
Вона побачила Крістіадель і одразу ж накинулась на неї.
— Ну нарешті ! Де тебе носить ? Ти - головна героїня, хіба ти не повинна прийти раніше ?
Та промовчала і схрестила руки. — Я прийшла вчасно, а от тобі варто заспокоїтись.
— Не вказуй мені ! Швидко йди переодягайся , а я знайду твого напарника !
Вони з Євою закотили очі й провели "привітним" поглядом Джой.
Через кілька хвилин Крісті одягнула сукню, і крутилась перед дзеркалом.
— Ти виглядаєш просто чарівно, - поплескала в долоні подружка.
Та посміхнулась і почала фарбуватись.Світлі тіні, чорні вії, трохи рум'ян, підмальовані брови і блиск.Все, вона виглядає просто прекрасно.Дівчина ще раз повертілась перед дзеркалом , і раптом почула крик Єви.
— Чорт, - вона вказала на задню частину сукні.
— Щось не так ? - злякалась та.
— Твоя сукня...вона порізана, - викрикнула подруга із роззявленим ротом.
— Щоооо ? Чорт, чорт, чорт !!! Що мені тепер робити ? Через десять хвилин мій вихід, - по щоках покотились гарячі сльози, опікаючи м'яку шкіру.
— Заспокойся, ти зіпсуєш макіяж !Приведи себе в порядок, а я знайду когось !
Єва швидко вибігла з гримерної , шукаючи когось.Першим, хто трапився їй на шляху був Маркус.
— Маркусе, ходи сюди !
— Що таке ? Щось сталось ?
— В нас виникла проблема, - сказала вона, насупившись.
— Я слухаю, - хлопець заправив руку у волосся.
— Сукня Крісті зіпсована ! Хтось порізав її !
— Я приб'ю того, хто це зробив ! Де вона ?
— У гримерній, - відповіла дівчина.
— Добре, йди ! Не переймайся, я розберусь !
Він побіг до Джульєтти на поміч.
— Можна увійти ? - запитав Маркус, стукаючи в двері.
— Угу, - почувся засмучений голос.
— Перестань плакати ! Я поруч !
— То й що ? Чим ти мені допоможеш ? - опустила голову і знову по щоках покотились сльози.
— Спершу заспокойся ! А тепер вставай ! Ми підемо і знайдемо тобі іншу сукню, ще кращу за цю.
Він взяв її за руку , і повів у кімнату, де зберігаються костюми.
— Так, залишилось знайти гарну сукню !
— А якщо нас знову тут замкнуть ?
— Тоді продовжимо почате, - усміхнувся хлопець.