Розділ 24. Боюсь, що твої сподівання слабші за мої нерви

— Ти вже намилувалась мною ? Можемо їхати ? - сказав хлопець, спершись об стіну, і усміхнувся.
— Цілком, - видавила посмішку та.
— Тоді чого ти чекаєш ?
— В мене жахливо болить нога, тому я не можу самостійно залізти на байк.
— Ох, ти моє лихо ! Йди-но сюди ! І ще одне , ти забула про цей прекрасний шолом ?
— Ні, але раз ти згадав, то одягни мені його !
— Ти можеш хоча б щось зробити сама ? Ааа, звісно ж можеш....без кінця базікати.Це в тебе прекрасно виходить.
Дівчину це трохи розізлило і скло на шоломі точно б тріснуло від такого.
Ця юна леді любила діяти всім на нерви, тому вирішила знехтувати своєю безпекою заради чогось дурного. Хлопець помітив, що вона не вчепилась за нього , але знав як це виправити.Він різко натиснув на газ і та швидко вчепилась за нього , царапаючи нігтями його шкіряну куртку.
Через деякий час вона знову повторила це, але його терпіння вже не вистачало.Він обігнав кілька машин попереду й зупинився, грізно знімаючи свій шолом.
— Ти зовсім здуріла ? Відповідай ! Тобі жити набридло ?
А у відповідь тільки тиша.
— Так і мовчатимеш ? Добре, я поїхав. Адресу ти знаєш, тож зможеш сама діббратися.Щасливої дороги ! - хлопець помахав їй рукою і зник.
— Ну і добре ! Їдь собі ! Дорогу я знаю ла-ла-ла..... - пробурмотіла вона сама до себе і пішла.Дорога виявилась довгою і нудною, тому вона вже йшла як нежива й зовсім не дивилась по сторонах, переходячи дорогу пішохідним переходом.А варто було б !
Вона просто спокійно рухалась , як тут почула різкий звук ... те бурмотіння мотоцикла і побачила колеса перед собою.В останню мить вона встигла відбігти, а він притормозити. Дівчина відскочила на траву й впала, а з рук посипались пакети й портфель.
Розуміючи, що пора підійматись, вона почухала голову від болю і спробувала розплющити очі.Перше, що вона побачила - це приглушений байк, який вялявся просто на траві , та хлопця, який підбіг до неї.Це виявився милий блондин з гарненькими золотистими кучерями і яскраво-вираженими голубими очима.
— Ти в порядку ? - запитав незнайомець, простягаючи свою руку, щоб допомогти їй підвестись.
— Ти ще смієш питати ? - вона сама піднялась й обтріпала джинси, які набули яскраво-зеленого відтінку.
— Я не бачив тебе , справді.Вибач !
— Як ти міг не побачити мене ? Добре , а як ти тоді не помітив пішохідного переходу ?
— Не помітив, але я ж не збив тебе і ще й вибачаюся. Тобі цього мало ?
— Красно вам дякую, пане, що не збили мене ! Я дуже щаслива, що всього-на-всього забруднила штани і розсипала свої речі по дорозі. А так, знаєте, дрібниці !
Він засміявся, не витримуючи цього.
— Ти ще смієшся ? Мало того , що мій день і без того був жахливим, а ти ще підляв масла у вогонь....Чорт , - вона захопилась збирати все по дорозі , але занадто поспішила.Нога, на яку вона впала , різко підігнулась від болю, нанесеного раніше і дівчина впала.
Незнайомець одразу підбіг і хотів їй допомогти піднятись, але та відмовилась.
— Дякую, ти вже й так допоміг, - з болючою ногою дівчина зібрала все й пошкандибала собі.
— Зачекай, я підвезу тебе !
— Ні їдь, в тебе ще купа справ.Потрібно збити ще кількох людей і зіпсувати їм настрій, тож поспішай !
— Що за божевільна ?! - він не збирався сперечатись з нею, тож просто зробив так, як вона сказала.
А Фредді тепер з подвійно зіпсованим настроєм прямувала до Рея.Як би там не було, а підвести вона його не могла, тому вже за кілька хвилин вона дошкандибала до нього.
— Привіт, коханий ! - сказала вона, зачиняючи двері.
— Що з тобою сталось ?
— Не роби вигляд , що тобі це цікаво !
— А ти не смій робити з мене монстра ! Я не настільки безсердечний, як ти думаєш.
— Справді ? Щось не схоже ! Ти ставишся до мене , як до пустого місця , як до тягара в твоєму житті.
Він підійшов ближче і прислонив її до стіни.Обнією рукою тримався за стіну, перегороджуючи їй шлях, а іншою взяв за підборіддя. Тими тонкими і довгими пальцями вчепився за гостре підборіддя.Він різко наблизився до її вуха і прошептав :
— Повір, я не ставлюсь до тебе як до пустого місця.Я ставлюсь так лише до бридких і неприємно нав'язливих людей.А знаєш скільки таких дівчат ? ..... Але ти не така ! .... Я відчуваю це.
— Твої відчуття тебе підводять.Я навмисно стану брудкою і неприємно нав'язливою дівчиною.Ти ще сам розірвеш наш договір !
— Боюсь, що твої сподівання слабші за мої нерви , - усміхнувся той, відпустив її і вийшов з кімнати.
— Якщо він такий впевнений у своїх силах, то я зруйную цю вдавану впевненість, - бурмотіла до себе дівчина.В той час як Рей випадково почув це , проходячи повз двері.Він не міг стриматись, тож додав : 
— Успіхів тобі , кохана !
— Вельми вам дякую ! - несподівано для себе відповіла вона.
Коли обоє "перечекали грозу" , то розпочали підготовку до вечора .
— Спочатку приберемо в будинок, а потім ти поїдеш в магазин.
— А ти чому не можеш ?
— В мене болить нога , як тобі вже відомо, - хмикнула та.
— Тоді поїдь на моєму байку ! В чому проблема ?
— Тобі його зовсім не шкода ?
— Ти ж нічого з ним не зробиш за пів години, правда ж ?
Дівчина кинула на нього погляд з натяком.
— Добре, я приберу будинок, а на тобі їжа.Домовились ?
— Угу , - мовила дівчина і хотіла вже виходити, але згадала про стан її одягу.
— Рей , дай мені свій одяг, мій брудний.
— Ходімо наверх в мою кімнату, я знайду тобі щось....
— Ось , широкі чорні штані й сіра футболка в п'ять раз більша за тебе. Підійде ?
— Так, а тепер вийди ! Я хочу переодягнутись.
— Переодягайся, я тобі не заважаю.
— Добре ! - вона зняла свою брудну футболку, під якою виднілась витончена талія і чорний спортивний топ, який тонкими брительками врізався в ніжну шкіру її плечей.На спину обережно спадали милі кучері.Вона швидко накинула футболку, яка годилась їй в сукні.По довжині вона досягала майже колін.Ось яка в них велика різниця в рості.
А потім одягнула штани, які також не підійшли їй по розміру, але разом це виглядало чомусь неперевершено.
Рей весь час стояв ,спершись об двері ,і спостерігав за дівчиною.
А та вийшла з кімнати й наостанок сказала : — Шоу завершено, любий !
Після чого почувся гуркіт мотору , і дівчина помчалась містом.
В магазині вона купила закуски : чипси, сир,копчене м'ясо.А з солодощів печиво, шоколад,різні тістечка та булочки.
— Я вдома, - сказала дівчина, знімаючи взуття .
— Давай мені пакети, я все наріжу ! .... Якась ти дуже тиха, признавайся, що ти зробила щось із моїм байком ?