Розділ 18 . Обом це подобалось, хоча ненависть брала вверх

Поки Фредді писала пункти контракту, Маркус заварив собі кави.
— Любий, завари і мені кави !
— Досить вже ! Не називай мене любий , а якщо хочеш кави, то піди на кухню і завари !
— Як скажеш, милий ! Вона пішла на кухню, а він вирішив поглянути одним оком на те , що вона там вже написала. Вже після першого пункту очі полізли на лоба. 
" 1.Я матиму змогу користуватись твоїм, а точніше вже і моїм байком коли забажаю " . Але пункт 2 був ще кращим : "Я зможу жити в твоєму будинку, приїжджатиму сюди коли завгодно і матиму від нього ключі ".
*Та вона що здуріла ? Може мені ще гроші їй виплачувати ? * , - було чутно з його думок.
Але пункт 3 був більш простим і зрозумілим : "Між нами будуть тільки дружні стосунки і не більше. Ніякого фізичного контакту ! Тільки на публіці ."
Тут претензій в нього не виникло.Хоча , він гадав, що це мав би бути 1 пункт, а не 3...
— Що читаєш , коханий ?
Той швидко викинув з рук її блокнот і взяв журнал, який першим потрапив під руку , але він не помітив, що читав його знизу догори.
— Добре, не відволікатиму ! В мене попереду ще багато роботи.
Хлопець схвально кивнув головою і продовжив читати журнал , як виявилось,про моду та вечірні сукні.
Коли йому набридло , він увімкнув телевізор і почав дивитись якусь детективну програму.
Через деякий час дівчина вже завершила і сповістила про це Рея.Він підготував свої пункти , тому вони розпочали зіставляти всі за й проти.
— Ну що ж, я розпочну. Моя перша умова звучить так : " Ти будеш поряд зі мною , коли я з друзями або з
батьками ". Погоджуєшся ?
— Так. Моя перша умова звучить так : "Нічого більшого ніж дружба між нами не буде. Ми вдаватимемо щасливу пару, але наодинці - ні фізичному контакту".
Він подумав, що вона все ж поміняла місцями цю умову з ще однією.
— Згоден. Тоді слухай мою наступну умову: "Ми не втручатимемось в особисте життя одне одного".
— А моя умова звучить так , що ми знатимемо про всі зустрічі та плани одне одного. Я вважаю, що це врятує нас від незручностей і проблем.
— Добре, обговоримо це пізніше ?
— Угу, - кивнула дівчина.
— Тоді я читаю третю умову. "Наш договір триватиме шість місяців.На п'ятому місяці ми одружимось і зображатимемо щасливе подружжя, а через місяць назавжди забудемо одне про одного ."
— Пів року - це занадто. Три місяці ?!
— Ні, шість. Це моє останнє слово.
— Гаразд, - крізь зуби мовила дівчина.
— І ще найважливіше, як я міг забути. Ось слухай : "Якщо третя сторона дізнається про наш договір, його розірвано ".
— Це й так зрозуміло.Тоді слухай ще мою умову. Вона прочитала пункт про будинок, і додала, що він не житиме в її будинку.
— Що за дурниці ? Я тобі скажу більше, через місяць наших відносин ми житимемо разом у моєму будинку.
У Фредді просто щелепа відвисла, а очі стали ніби 5 копійок.
— Що таке, люба ? Тобто новина про наше майбутнє весілля тебе не здивувала так, як новина про будинок ?
— Добре, я погоджуюсь, але за умови, що ти приймеш всі мої наступні.
— Я згоден.
— Добре, тоді підпишись ось тут, - нахабна і задоволена посмішка розцвіла на її обличчі.*Ох, ти ще не знаєш на що підписався ! * , - подумала вона.
— А ти підпиши мої умови !
— Звісно, серденько моє ! А тепер відвези мене додому !
— Я не маю на це часу .
— Ее, ні, любий, маєш ще як маєш . Ознайомся з пунктом 46 !
— 46 ? - він здивувався так, ніби ніколи не чув цифри 46.
— Так, а тебе щось не влаштовує ? Але знаєш , вже пізно. Ти все підписав. Потрібно було ознайомитись з тим, що підписуєш.
— Добре, кохана. Я до твоїх послуг. *Я тобі покажу, хто в сім'ї головний ! От побачиш ! *
Він підсадив її і вони поїхали нічним містом.Всю дорогу він їхав необережно , кружляв з боку на бік, наїжав на всі ями. І все це заради того, щоб відбити бажання у дівчини кататись з ним. 
І ось вони стояли біля будинку і розмовляли.
— Я тобі так вдячна. Завдяки тобі моя спина перестала боліти.
Він мало не закипів від злості , але намагався приховати це.
— Я теж тебе ненавиджу ! - сказав хлопець з насмішкою.
Раптом Фредді помітила Маркуса, який повертався додому.
— Рей, негайно поцілуй мене !
— Ніякого фізичного контакту і все таке.
— Цілуй, там позаду... Вона не встигла договорити, як відчула, що його губи накрили її.Однією рукою жадібно він схопився за талію, а іншою торкався її підборіддя й грався волоссям.Вони цілувались довго і пристрасно.Обом це подобалось, хоча ненависть брала вверх. 
Коли вони зупинились, хлопець забрав руки й посміхнувся.
— Це твій перший поцілунок ?
— А хіба це має значення ? Я зробила це тільки через те, що позаду був Маркус, а не через якісь високі почуття до тебе.
— Здається ти забула, що це я тебе поцілував. Отже я викрав твій перший поцілунок ?! Признай, що він був непоганим !
— Ні, в тебе з рота смерділо, а ще ти з'їв весь мій вишневий блиск, тому ніякого задоволення я не отримала зовсім.
— А чому ж тоді заплющила очі ?
— Через вітер . А ти чому ?
— Сильний вір змусив мене закрити мої зелені оченята, - з насмішкою промовив він.
— Так я й думала. До зустрічі, любий !
— Угу,прощавай, кохана ! - він сів на свій мотоцикл і поїхав.Всю дорогу думав про те, що сталось.

А Фредді зустрілась поглядом з Маркусом на кухні.
— Ну розповідай , - з посмішкою мовив хлопець.
Але її це зовсім не тішило , вона лише хотіла викликати в нього ревнощі, але йому схоже було всеодно.
— Ну що тут розповідати ? Це мій хлопець Рей.
— Я радий, що ти знайшла своє кохання.
— Я теж, - мовила дівчина, видавлюючи посмішку. — На добраніч !
Після цього вона пішла до себе. Її накрило змішаними почуттями. Вона вже не хотіла мати почуття до нього, але навіщо ж тоді викликати ревнощі ?! І чи правильно дівчина вчинила з цим безглуздим поцілунком ? Все-таки це був її перший поцілунок.І вона його не забуде ...
Опанувати свої думки та емоції було важкувато, тому вона вирішила зателефонувати Емілії. 
— Привіт, сестричко !
— Привіт, як ти ?
— Все добре. Мені здається чи в тебе сумний голос ?
Дівчина дійсно була засмучена.Її мучило питання по те, чи правильно вона вчинила, підписуючи договір. Фредді хотіла все розповісти Емілії, але згадала, що це неприпустимо. Тим більше, вона вже підписалась на це, тому дороги назад немає.
— Все гаразд , - ледве видавила вона з себе. — Краще розповідай про своє нове життя !
Так вони говорили про все на світі , а потім стомлена вона хутко заснула, проганяючи всі думки геть.