Розділ 17. Кілька ковтків свіжого повітря

Ця мить здавалась вічністю. Вони обоє засоромлені , з червоними обличчями, але й досі дивляться одне одному у вічі.Напруга між ними добряче діяла на нерви обом. Тож Крісті , набравшись сміливості, підійшла ближче й наважилась порушити цю жалюгідну тишу.
— Нам вже час вибиратись звідси, - ледь чутно мовила вона, відводячи свій погляд.
— Так, ти права.Можливо тут десь є ключі чи ще щось.
Вони почали шукати їх, перериваючи все навкруги. Але все марно. Ні ключів, ні світла. Лише їдка темрява, яка поглинала все і натомість лише породжувала страх і сумніви.
— Маркусе, зроби що-небудь, благаю ! В мене клаустрофобія. Я не зможу тут спокійно перебувати.
Хлопець почав перевертати всі коробки, стукати в двері, кричати на допомогу. Але нічого не змінилось. Він у розпачі повертався до засмученої і наляканої дівчини. І вирішив хоча б якось її підтримати.
— Послухай мене ! Я поряд. Подивись на мене ! Дихай, спокійно і рівно ! Я поруч.
Дівчина зробила кілька ковтків свіжого повітря, яке проникаючи в її організм , діяло як заспокійливе.
— Ось так, молодчинка ! Вдих, видих ! Все добре.
Він обійняв її, щоб заспокоїти, а натомість зачепив головою поличку зверху і з неї посипалось все, що там було. Серед купи безладу він розгледів зв'язку ключів.І просто не міг повірити своїм очам. Він навіть не уявляв , що радітиме простій зв'язці ключів.Аде життя непередбачуване !
— Крісті, дивись ! Я знайшов ключі. Ось , ми зараз і виберемось !
В темряві було важко щось розгледіти, але із третьої спроби він відімкнув двері. Кімнату одразу захопило денне світло, яке пробралось навіть у найтемніші щілини. Порція свіжого повітря заполонила всю комірку, даючи доступ такій жаданій речовині проникнути в організм переляканої і заплаканої дівчини. На її очах досі були мокрі сліди від сліз, які розмили гарно нафарбовані тушшю вії. 
— Пандочко, ходімо краще вмиємось ! Інакше містер Холдер дасть тобі не головну роль, а роль декораційної панди.
—Припини негайно ! Бери коробку з костюмами і пішли у вбиральню ! Поки дівчина перед дзеркалом змивала чорні круги під очима, він тим часом слідкував за всіма її діями.
Раптом в коридорі почулись кроки.
— От чорт, хтось іде. Маркусе, хутко ховайся в туалеті !
— Біжу, біжу, - забігаючи в кабінку , мовив хлопець.
Це виявилась Єва. Вона помітила дівчину біля дзеркала.
— Що робиш ?
— Поправляю макіяж.
— Зрозуміло, а де Маркус ?
— Ааа він .... він повернувся за деякими деталями для костюму.
— А чому ви були там так довго ? Колись , 

подруго ! Інакше я сама дізнаюсь .
— Ми просто розмовляли ... ну добре....нас закрили якісь семикласники. Ну от нам і довелось сидіти там.
— Звучить романтично. А ви ? - не встигла договорити Єва, як та її одразу перебила :
— Ні, йди звідси ! 
— Ти ще смієш мене виганяти ? Я прийшла в туалет взагалі-то .
Поки дівчина пішла в справах, Маркус швидко вибіг і закриваючи двері,підморгнув Крісті.
*От же дурень* , - подумала вона.
Згодом дівчата з Маркусом віднесли костюми і всі деталі до нього і тренерувались до виступу.

А Фредді вийшла подихати на шкільне подвір'я.Неочікувано навіть для неї самої, вона побачила знайомий байк. Тому швиденько вирішила втекти, поки він її не помітив. В той чай, як Рей просто спостерігав за цією кумедною картиною, схрестивши руки. Але панькатися з нею він не став.
— Фредді , я тебе бачив. Йди сюди, не балуйся ! Ти ж не дитина !
— А ти спробуй наздожени !
- усміхнулась дівчина і побігла в школу. Зараз всі в їдальні, тому народу на коридорі було мало.
— Боже мій, навіщо я зв'язався з цим дівчиськом ? - сердито вдарив себе по лобі й побіг всередину .
Довго шукати дівчину не довелось. Вона просто забігла в порожній клас ,що було очікувано, але забула закрити двері. Ось - головна помилка....
Він помітив її, і зайшов в клас , прикриваючи двері. Підійшов ближче, схопив за руку і притиснув її до стіни.
— Ей, що ти робиш ? - нічого не розуміючи, видавила дівчина.
— Помовч хоча б хвилину ! - сказав він і приклав свій вказівний палець до її гарячих губ. — Ти хочеш , щоб нас хтось почув ? В нас будуть неприємності.
— Не в "нас" , а в тебе, любий ! - похитала  головою Фредді.
— Ні, моя дорогенька, в нас. За договором ми тепер пара. Пам'ятай це !
— Я ще нічого не підписувала .Отже твій договір недійсний , - насупившись мовила вона.
Хлопець помітно розізлився. Він втиснув свої мускулисті руки ще сильніше в стіну, а потім наблизився, щоб щось сказати. Його дихання можна було відчути біля її губ. Він закусив щелепу, чим себе й видав.Рей підступно підійшов ще ближче, так , що торкався своїм тілом її . Між губами відстань скоротилась вдвічі.Тепер він пристрасно дивився прямо у вічі.У ті
смарагдові очі, а його сіпались від напруги, яку він сам й створив.Хлопець так просто оволодів Фредді.Несподівано вона відчула його рівне й гаряче дихання біля свого вуха.
— Буде так, як я скажу.Ти підпишеш ці папери ! - шиплячим і грубим голосом мовив він.
По її тілу пробіглись мурахи , а губи заніміли, не маючи сил на сварливість. Ось так просто стояла і витріщалась на його задоволене обличчя. І ця чортова посмішка змушувала сіпатись бідолагу. Зрештою він зруйнував тишу :
— Ходімо, ти віддаси мені свої умови договору !
— Я нікуди з тобою не піду ! В мене ще заняття взагалі-то , - хмикнула дівчина.
— Твої уроки почекають. Нічого з ними не станеться.
— Я сказала, що нікуди з тобою не їхатиму ! Її огорнула злість, яка пронизливо пробіглась її тілом. Від цього вона стисла руки в кулаки і сердито просвердлила юнака зверхнім поглядом.
Він вирішив не відповідати , а просто схопив дівчину і закинув її на плече.
— Відпусти мене негайно ! - голосно крикнула вона.Та він геть уваги на це не звернув. 
— Добре, тоді я розцінюю це як викрадення. Так ?
— Заспокойся вже нарешті. Він доніс її до байку й поставив на ноги.
— Вельми вам вдячна ! І що тепер ? Навіщо було влаштовувати цей цирк ?
- кривлячись сказала вона.
— Це зовсім не цирк. Ти сказала, що не поїдеш і не підпишеш документи. Але ти впустила одну малесеньку деталь.
Дівчина вигнула брову .
— Біля мого будинку є камери спостереження , на яких прекрасно видно те, як ти крадеш мій транспортний засіб. А це прямий