Розділ 11. Добрий ранок, соня !

Хлопець вже давно не спав, але коли почув тихі схлипування остаточно піднявся й пішов на звук. Це виявилось те, чого він зовсім не очікував. На підлозі, спершись об стіну, сиділа вона...
— Крістіадель ? Що сталось ?
— Нічого.
— Я поряд, ти можеш мені виговоритись, якщо хочеш.Він обійняв її й одразу ж відчув мокрі сльози на своїй футболці.
— Ей, ну ти чого ? Все добре , я поруч. Вона сперлась на його мужнє плече і виплакалась. 
— Так, вставай я віднесу тебе на ліжко. Вона піднялась , а він взяв її на руки  мов принцесу й відніс на ліжко.
— Зачекай, я зараз принесу тобі води. Він одразу спустився на кухню і налив склянку холодної води.Піднявшись до її кімнати, він вручив їй кружку , а сам поправив заплутане волосся дівчини, і витер сльози.
— Послухай, я розумію, що тобі важко, але ,будь ласка, скажи , що сталось.Я тебе прошу. Не змушуй мене хвилюватись за її величність. 
На обличчі на секунду з'явилась оманлива посмішка, але одразу ж зникла.Вона розповіла йому все. Він і сам скривився від болю, який відчув лише від розповіді, що сталось. А що ж тоді відчуває Крісті ? Маркус так і ліг біля неї, не зміг залишити саму.В обіймах вони заснули...
Наступного ранку сонце зігрівало своїми променями все місто. І воно , пробиваючись через вікно, розбудило двох сонь. Хлопець прокинувся першим, потягнувся, позіхнув і спочатку навіть не зрозумів, що він не вдома.Коли ж розплющив сонні очі , то помітив біля себе її... На душі одразу стало так приємно і спокійно, коли побачив Крісті. *А вона миленька , коли спить.Так не хочеться вириватись з теплих і таких приємних обіймів. * Думки хлопця перервав,як виявилось,вже 10 будильник. *Чорт, ми так міцно спали, що не чули 9 попередніх будильників. Жах ...*
— Соня, пора вставати ! Ми проспали !
Вона спробувала розплющити сонні блакитні оченята, але це було не так просто. Вони злипались від недостатньої кількості сну , і пекли від  виплаканих сліз.Коли ж її спроби вдались, вона поглянула на Маркуса й не зрозуміла, що він робить з нею на одному ліжку, але згодом все пригадала.
— Добрий ранок, соня, нарешті ти встала. Ми запізнюємось в школу. Вставай !
— Оййй, так не хочеться. Це ліжечко таке м'якеньке і приємне. 
Вона накрилась теплою ковдрою, а носом тикнула в м'яку подушку, ховаючись від сонячного проміння.
— Ну все вставай, - він використав заборонений прийом - лоскоти. Так, це дійсно спрацювало. Вона встала, але пропустила одну деталь. Вона була в короткій футболці, яка ледве прикривала її тендітну спину. 
*От же чорт !*
— Відвернись негайно ! І йди звідси ! 
— Добре, але ти ж пам'ятаєш, що вночі я ніс тебе на руках, тому... Вона кинула в нього подушку.
— Натяк зрозумілий, я вже йду, - він вийшов з кімнати, і швидко спустився на кухню, аби заварити каву.
Дівчина, тим часом, одягнула легенький  світшот кавового відтінку й сині широкі джинси.Швиденько розчесала волосся , бризнула парфуми на зап'ястя й захвативши портфель, вийшла з кімнати.
— О ! Я бачу ти часу даремно не витрачаєш .
— Так , рятую наші невиспані обличчя.
— Хахаха , - вона сіла за стіл і слідкувала за тим, що він робить і одночасно гортала стрічку Instagram .
— Тобі з цукром чи без ? - запитав юнак.
— Без , - відповіла вона, не відриваючи погляду від екрану.
— Я так і думав. Ось , тримай . Твоя чашка.
— Дякую, - посміхнулась дівчина.
Вони швиденько випили каву і поїхали в школу.По дорозі вони не розмовляли, а просто намагались прокинутись. Цю мертву тишу порушила Крістіадель.
— Маркусе, а ти не міг би висадити мене десь подалі від школи ? Я не хочу, щоб Єва подумала чогось дурного про нас.
— Звісно. Так, буде підозріло, якщо ми запізнимось разом , - з посмішкою мовив він. —Ну ось приїхали. 
— Бувай ! І ... дякую тобі за все ! - вона усміхнулась і провела його вдячним поглядом.
Він відчув щось дивне...Всередині стало тепло, а всі почуття враз змішались докупи.Це тепло він відчував лише будучи поряд з матір'ю. Юнак згадав, як в дитинстві бавився з нею. Ці спогади навіяли приємних відчуттів на його душу.Маркус все б віддав за те, щоб пережити це знову, оскільки його мати померла через невиліковну хворобу.Так, в них була купа грошей, але цього виявилось недостатньо.
Ці спогади коливались в його серці мов маятник.На мить він відірвався від реальності, але ці відчуття варто було віднести на другий план, оскільки він запізнювався , і на дорогах були затори. Він вийшов з машини і вирішив просто піти пішки. Спочатку йшов, потім пришвидшив темп, а згодом просто біг.Він ще ніколи в житті не поспішав так на хімію. І ось нарешті... перед ним виднілась та сама споруда. Очам своїм повірити не міг. Виявляється , Крістіадель живе досить далеко.
В школі все було як завжди. Але з'явились плітки про бал.Під час даного дійства обирали королеву й короля балу .Тому всі пліткували про це, хоча до нього було ще 2 тижні. 
Після занять Маркус вирішив прогулятись і провітрити голову, а також в планах було почитати книгу. Тому він читав з музикою в наушниках і просто насолоджувався моментом , поки вітерець ніжно розвіював його каштанове волосся. Цю тишу , як завжди, потрібно було чимось зіпсувати. Це виявився вхідний дзвінок від Фредді .І згодом почувся її голос :
— Привіт ! В тебе все добре ? Ти не ночував вдома .
— І тобі привіт ! Все добре, не переймайся.
— Рада це чути. Але я телефоную не тільки через це...
— Слухаю.
— Ми з Кейтлін хотіли піти в парк покататись на скейті. Ти не проти позичити мені його на один вечір ?
— Без проблем, бери, але попрошу про одне - не зламайте його , - він сам засміявся від своїх же слів. — До речі, а хто така Кейтлін ?
— Моя подруга. Дякую, дякую, дякую !Я в боргу не залишусь. Бувай ! І ще раз дякую !
— До зустрічі ! 
Дзвінок не те, щоб був неприємним, але він зіпсував читання , повернув його в сувору реальність, тому юнак зібрався і поїхав додому. Там він прийняв душ і валявся на ліжку, нічого не роблячи.
Тим часом Фредді з Кейтлін підкорювали скейт-парк.Вони не те, щоб були богинями цього спорту, але в них доволі непогано виходило, тому дівчата просто насолоджувались цим. Кейтлін з Фредді по черзі освоювали скейтборд. Ну і звісно ж , як без цього, наробили безліч фото і назнімали відео.І тільки після цього розійшлись по домівках.
Вдома Фредді зустріла маму , яка тільки повернулась з роботи.
— Доню, маю хороші новини, - вона взяла дівчину за руки й привітно посміхнулась.
— Я тебе слухаю. Ти мене добре так заінтригувала.
— Післязавтра приїде тато, тому збирайся . Ми поїдемо в супермаркет.
— Добре, я піду переодягнусь.
Джозефіна ,тим часом ,заварила собі кави і приготувала сендвіч ,аби трохи перекусити.
Дівчина одягнула ті ж самі джинси і червону кофту. Волосся зав'язала у високий хвіст і вже спускалась до матері, як відчула чиюсь руку на своєму плечі. Це виявився Маркус звісно. А хто ж іще ?
— Привіт ! Ти кудись збираєшся ?
— Привіт ! Так, ми з мамою їдемо в супермаркет.
— А можна з вами ? Мені так нудно.
— Нуу поїхали ! Я піду попереджу маму.
— А я швиденько переодягнусь. Він піднявся в свою кімнату й одягнув сірий спортивний костюм і одразу ж спустився на кухню, щоб його не довелось чекати.
— Добрий вечір , місіс Джозефіно ! Як у Вас справи ?
— Привіт, Маркусе ! Все гаразд.Можемо вже їхати ?
— Так, до речі , ми можемо поїхати моєю машиною. 
— Чому б і ні ?! Я сподіваюсь, в тебе є права, хлопче ?!
— Звісно, мем.І ще я дуже хороший водій, так Фредді ?
— Абсолютно , а ще дуже скромний ,
- саркастично мовила дівчина.
Вони взяли ключі й вийшли з будинку. Як тут помітили  Джеремі.
— Привіт, синку ! Ти так пізно сьогодні ?!
— Привіт ! Так, ми репетирували увесь вечір, я так стомився , що одразу піду спати.
— Добре, любий. Ми їдемо в магазин. Тобі купити щось ?
— Купи мені 2 баночки коли , будь ласка.
— Добре, йди відпочивай !
Вони сіли в машину й поїхали. Вже за двадцять хвилин машина припарковувалась.Вони швиденько скупились і збирались вже поїхати додому, але їхні плани дещо змінились...