Розділ 9. Такий неперевершений і бездоганний

Ранок знову розпочався не з приємного, але цього разу в обох одночасно. Вони так мило спали, мов янголята. Здавалося, що могло б зіпсувати таку мить ? Відповідь очевидна - клятий будильник. Вони насолоджувались сном удвох, доки не почули його. Тоді в один момент розплющили очі, потерли їх кілька раз, бо не розуміли, що відбувається. Потім різко вирвались з обіймів і сором'язливими поглядами проводжали одне одного. Тоді Маркус вийшов з кімнати сусідки й попрямував чистити зуби. А Фредді заправила ліжко й переодягнулась. Сьогодні вона одягнула білу футболку , до якої додала червоний галстук і червону тенісну спідничку, яка чудово підкреслювала фігуру дівчини. Волосся вона зібрала в гульку й вирішила зробити легкий макіяж : нанесла туш, злегка підфарбувала брови, трохи рум'ян і блиск для губ. Такий ледве помітний  макіяж тільки підкреслював її вроду .Наостанок вона бризнула парфуми на зап'ястя і шию, як вона це робила весь час і спустилась на кухню. Там вона зустрілась з Маркусом.
— Привіт ! Тебе підвезти в школу ?
— Ні, я маю деякі справи , тому не варто. Ну все я побігла.
— Ти нічого не їстимеш ?
— Ні, я не голодна, - мовила Фредді й захватила яблуко на перекус. — Я пізніше куплю щось у шкільному буфеті.
— Гаразд, як знаєш.
Дівчина вийшла з дому й зателефонувала Мерилін.Після кількох гудків вона все ж почула її голос. 
— Ало, Мерилін, де ми зустрінемось ?
— Привітики ! Як завжди в нашій кав'ярні.
— Добре. А Кейтлін прийде ?
— Так. Я тільки-но говорила з нею. Вона вже збирається.
— Ну, так, як завжди. Її "я вже збираюсь" зазвичай триває як мінімум годину, якщо не більше.
— Що поробиш ? Це ж наша Кейтлін. Ну гаразд , тоді до зустрічі !
— Бувай ! 
Фредді була досить тактовною людиною, тому завжди приходила вчасно на відміну від подружок. Більш за все вона не любила чекати. Це страшенно її дратувало. Отже, не дивно, що вона прийшла у кав'ярню першою. Але довго чекати не довелось. Через хвилин 10 прийшла Мерилін. Тепер вони вдвох згадували любу подругу незлим тихим словом, чекаючи на неї вже 27 хвилин. Час здається вічністю , коли чекаєш.
І ось нарешті на горизонті з'явилась Кейтлін. Це була дівчина досить високого зросту.Перше , що кидалось в очі - її волосся. Від природи воно було чорне як ніч, але вона перефарбувала його в темно-червоний відтінок. І зараз вони виглядало як суміш полуничного й шоколадного морозива.Чого не скажеш про її шкіру, вона була білосніжною. На обличчі виднілись карі очі, прямий ніс та пухлі губи. Її часто порівнювали з Кетрін Пірс із "Щоденників вампіра", через те, що вони були дійсно схожі.
Одягнена була в чорний спортивний костюм і чорні кросівки. А її вуха , як у ельфа, прикрашали сережки в формі павутинки.
— Привіт ! Ви давно чекаєте ?
Дівчата переглянулись між собою і в один голос сказали :
— А ти як думаєш? Зовсім недовго, що ти, подруго , - з сарказмом сказала Фредді.
— Кейтлін, якщо ти ще раз запізнишся, то це наша остання зустріч ,-погрозливо мовила Мерилін.
— Підтримую, - додала подруга.
— Ой, та годі вам. Ну подумаєш трохи запізнилась. З ким не буває ?!
Дівчата переглянулись , але нічого не сказали. Вони вирішили поберегти свої нерви. Дійсно сварки з Кейтлін ніколи не приводили до чогось хорошого.Оскільки дівчина обходила своєю впертістю навіть віслюка.
Кейтлін хутко сіла за столик і покликала офіціанта.
— Доброго дня ! Що будете замовляти?
— Лате.
— Капучіно.
— Еспресо.
— Зрозумів вас.
— Давно ми з вами так не збирались. Розповідайте, що нового.
— Я подружилась в Джейкобом. Він такий милий.
— Нічого собі, Мерилін. Ніколи б не подумала про вас обох.Але я рада за тебе.
— Я в шоці. Чому ти раніше не сказала?
— Тому що, ми тільки почали спілкуватись. Можливо це ще не серйозно? Звідки мені знати ?! А у вас там що ?
— Я ходила на концерт Джеремі та його банди. Вони дійсно круті. А твій братик добре так подорослішав.
— Я сподіваюсь тут немає ніякого натяку чи ви вже спілкуєтесь в мене за спиною ?
— Ні в якому разі, але він милий.
Фредді кинула на неї злісний погляд з досить ясним натяком .
— Я зрозуміла .
— От і молодчинка !
— Фредді, а ти чому мовчиш ? Розповідай, як там вас із Маркусом ?
— Нуу, ми непогано спілкуємось. До речі, вчора він вчив мене кататись на скейті. Він досить непоганий вчитель.
— Ой, це так мило. А він тобі подобається ?
— Не хочу про це розмовляти . Закрили цю тему.
— Ось ваше замовлення. Приємного апетиту ! - почулось з вуст офіціанта.Він розклав напої перед ними і пішов до іншого столика.
— Дякуємо ! - в один голос промовили дівчатка.
Вони випили кави,попліткували і відправились до школи.

Сьогодні виявилось, що новий друг Маркуса захворів, тому він думав, що сидітиме сам. Але він побачив , як в клас увійшла Крістіадель , тому вирішив скористатись нагодою.
— Привіт, Крістіадель ! Не хочеш сісти зі мною? Алекс захворів, тому біля мене сьогодні вільно.
— Привіт, а знаєш чому б і ні ? Зараз я тільки візьму портфель і приєднаюсь до тебе.
Уроки були нудними й тягнулись мов жувальна гумка, але цим двом не було нудно. Вони сміялись, пліткували і навіть грали в морський бій. Тому для них уроки пролетіли швидко. Залишилась тільки фізкультура.Крісті пішла в роздягальню разом з Євою. Це була її єдина подруга. Оскільки з виду Крістіадель здається холодною і неприступною, друзів в неї майже не було, за винятком колишньої найкращої подруги, яка завдала їй такого болю. Після чого вона не хотіла ні кохання, ні дружби.
А з Євою вони познайомились в шкільному буфеті, коли Крісті не вистачило грошей на булочку , та їй допомогла. Ось так і зародилась їхня дружба.
Отже вони переодягнулись і пішли в спортзал.Там вони трохи розім'ялись і вчитель сказав, що вони гратимуть баскетбол.Крісті це одразу сподобалось. Чесно кажучи , вона не була спортсменкою, але полюбляла змагатись. Дух суперництва в ній панував ще з дитинства. Для неї  просто не існувало вислову "Головне не перемога, а участь ". 
Гравці поділились на команди та розпочали гру.
Крісті  виявилась в різних командах з Євою і Маркусом, але це ні трішечки її не хвилювало. Все з самого початку йшло на користь команді синіх. В цій команді й була наша розтяпка. Вони грали спокійно , і там пахло дійсно командним духом, а противники грали напружено і весь час було чутно сварки. Гол за голом, команда синіх виривалась вперед , в той час, як зелені вже опускали руки. Дівчина часто ловила на собі погляд Маркуса, він був ніжним, спокійним, і ні в якому разі не таким як у інших суперників. 
І ось він - вирішальний момент. Рахунок зрівнявся, і все залежить від подальших дій.М'яч потрапляє до рук Крістіадель , але її це аж ніяк не лякає. Вона вміло обходить всіх суперників і ось та сама мить. Дівчина кидає м'яч , який довго грає на її нервах , кружляючи біля кільця. І нарешті рішуче падає в корзину. Крики, команда обіймається, всі вихваляють її. Ось він смак перемоги. Такий неперевершений і бездоганний.
Із спортзалу дівчина вийшла з прекрасним настроєм і гарячим присмаком тієї палкої солодкої перемоги.Як тут хтось торкнувся її плеча...