Розділ 8. Заплющ очі, інакше я не зможу піти

Ранок розпочався не з приємного. Маркус спокійно спав, додивляючись вже 10 сон, як раптом почув той жахливий звук.... звук будильника. Так, найнеприємніший звук у світі . Але як би там не було, це означало, що пора вставати.Без найменшого бажання він все-таки піднявся з ліжка, і попрямував у ванну кімнату.Там він зробив водні процедури і повернувся до своєї кімнати. Надворі було доволі холодно, тому він одягнув теплий світшот і  джинси .Склав портфель, оскільки вчора на це не було ні часу , ні сил.Після чого відправився на кухню, щоб приготувати сніданок.
Ранок Фредді пройшов абсолютно так само. Вона вийшла з кімнати й зустрілась поглядом з Маркусом, який спускався сходами.
— Добрий ранок ! Як спалось ? - почувся сонний голос хлопця.
— Добрий ранок. Просто чудово до моменту, поки не задзвонив будильник. Чим будемо снідати ?
— Я приготую нам омлет. Сьогодні повар я , - гордо мовив юнак.
— Тобі допомогти ?
— Можеш нарізати помідори, якщо хочеш.
— Добре.
Він хотів вибачитись перед нею, тому зробив їй омлет і прикрасив помідорами в формі усміхненого смайлика. 
— Ось, пригощайся , -  гордо мовив хлопець і поклав перед нею тарілку.
— Виглядає миленько, дякую ! - на її обличчі розцвіла посмішка.
— Вибач мене ,будь ласка, я не хотів тебе образити. В мене видався важкий день і я зігнав всю злість на тобі. Прошу вибач !
— Ну гаразд, але за однієї умови.
— Якої ? - розводячи руками спитав він.
— Пам'ятаєш, як ти хотів мене навчити дечого ?
— Точно, скейтборд . Ти про нього ?
— Угу. То все в силі ?
— Так, цілком . Я заберу тебе після уроків. Гаразд ?
— Так. Тоді до зустрічі !
— Бувай !
Вони розійшлись по кімнатах, а потім попрямували в школу .

Фредді була молодша на рік від Маркуса, тому не була його однокласницею. Але з однією однокласницею він був вже знайомий...
Добре знайомий ...

В школі хлопець ближче познайомився з усіма. Він був доволі комунікативною людиною, тому міг легко заводити нові знайомства. Людей прямо таки тягнуло до нього. Тож не секрет, що Маркус гарно вписався в класний колектив і знайшов собі нових друзів. А головне він дізнався, хто ж та сама однокласниця. Ця новина підняла йому настрій . Отже тепер вони мали змогу більше спілкуватись.На перервах вони весело проводили час разом . Їхня дружба ставала міцнішою щомиті.

Уроки пройшли досить швидко. В цілому день виявився непоганим. Але це ще не кінець... 
Після занять він чекав Фредді .Йому не довелось довго чекати і вже за кілька хвилин вони наближались до парку, де всі катаються на скейтбордах.Там панувала своєрідна атмосфера. Все виглядало ніби з простору Pinterest . Розмальовані скейти, мішкуватий одяг, прикраси, зроблені своїми руками. Все виглядало стильно, але просто й стримано.
Тут підлітки збирались компаніями, розважались і завжди проводили час весело.В парку завжди було людно, як і сьогодні . Хтось вмикав музику на колонці, хтось танцював, а хтось катався на скейті. Віяло приємною атмосферою і комфортом.
Спочатку вони трохи прогулялись , а згодом пішли вчитись кататись.
— Ну що ж, розпочнімо. Спершу потрібно покласти ось так скейт, а вже потім стати на нього. Ось спробуй ! Не бійся !
— А ти триматимеш мене за руки ? Я ж не впаду ? - налякано мовила вона, а її очі забігали від страху.
— Триматиму, не бійся. 
Він заспокоїв її, тож вона, довірилась йому і нарешті стала на скейт. Це потрібно було бачити. Фредді раділа немов мала дитина. А її очі сяяли від щастя.Нарешті вона запалила в собі той вогник впевненості, якого їй так бракувало.Юнаку подобалась бачити її такою. Усмішка їй до лиця.
Він розповів про те, як їхати, повертати, в цілому все, що їй потрібно знати. І ось момент істини - вона сама стала на скейт і поїхала. В цю мить Маркус тримав за неї кулачки і намагався бути поряд , на випадок, якщо дівчина впаде. Але цього не сталось на диво. Тепер вони вже обоє стрибали від щастя. 
Вона - тому , що навчилась кататись, а він - тому, що навчив . Фредді виглядала такою щасливою, що прямо кинулась хлопцеві на шию з обіймами.
Маркус - дуже тактильна людина, і він любив обійми , тому у відповідь обійняв її ще міцніше. Він відчував гордість, що зміг чогось навчити Фредді. А ще вони добре провели час.Коли вдосталь накатались, то стомлені, але щасливі відправились додому.
— Слухай, може купимо морозива за такої нагоди ? - запитав хлопець.
— Я не проти. Я знаю чудове місце , де подають найсмачніше морозиво в місті.
— Тоді ходімо !
Вони вже сиділи в кафе й чекали на офіціанта .
— Доброго вечора ! Чого бажаєте ?
— Одне ванільне морозиво.
— А ви ? - запитав офіціант.
— Я буду шоколадне морозиво.
Офіціант покинув їхній столик. А вже за кільки хвилин вони їли морозиво.
— Я навіть не сумнівався, що ти візьмеш шоколадне.
— Так, все, що з шоколадом зводить мене з розуму .
— Ми гарно провели час.
— Так, дякую, дякую, дякую тобі . Ти навчив мене кататись, і я цього не забуду.Можливо колись я теж навчу тебе чогось.
— Будь ласка , - з усмішкою промовив хлопець.
Після цього вони пішли додому.Там вони ледве пересували ногами, оскільки в парку провели понад 2 години і добряче стомились. Поїли овочевого салату, а потім в честь такої події Фредді дістала ще морозива з морозильної камери , взяла маленькі мисочки і почала накладати їм обом.
— Ми вже їли морозиво .
— Так , їли. Ну то й що, я хочу ще. І ти теж напевно хочеш. Тобі покласти ?
— Угу, - мовив хлопець, перевіряючи соцмережі.
— Може подивимось щось ? 
— Я за. Що увімкнути?
— В метрі один від одного. Це мій улюблений фільм, обожнюю його. Впевнена, він і тобі сподобається.
— Ну все, тоді вмикаю.
Дівчина пішла на кухню,щоб насипати ще морозива і полила його шоколадною глазуррю.
— Ну ось. Тримай, це тобі.
— Це знову шоколад ? Попкорн, тости, морозиво і все з шоколадом. Як він тобі не набридає ?
— Для мене це як людина, до нього звикаєш, постійно хочеш бути поряд . От тільки людини може зрадити й покинути, а шоколад однозначно ні. Вибір  цілком зрозумілий, - почулось з вуст дівчини, набитих попкорном.
— Ти неймовірна.
У відповідь вона просто усміхнулась.
Вони сміялись, їли морозиво з шоколадом, а під кінець Фредді навіть поплакала.
— Розумієш, я переглядаю цей фільм сотий раз, але кожнісінького разу плачу від цієї сцени. А коли він сказав : "Заплющ очі, інакше я не зможу піти ", мене просто розірвало від болю,  - і знову вона в сльози.
— Ти залила своїми сльозами весь диван. Ей, ну годі тобі .Ходи сюди ! Все гаразд. Це просто фільм. Не плач !
Він пригорнув її до себе й міцно обійняв. Вона потихеньку переставала плакати, а згодом заснула.Він не хотів будити її, тому просто накрив ковдрою і ще міцніше обійняв.Так вони й заснули вдвох....