Розділ 4. От же нетерплячий

— Ну і що ти тут робиш в таку годину ? - стурбовано і навіть розлючено мовив Джер.
— Ми посварились, і я вирішив вибачитись, тому й влаштував для неї сюрприз.А щось не так ?
— Послухай мене, якщо ти виявишся таким же козлом як Метті, то май на увазі, я вишверну тебе з цього будинку при першій ж нагоді.І ніяка програма обміну не поверне тебе сюди.Це я тобі гарантую.Не сумнівайся ! Ти мене зрозумів ? Не смій їй робити боляче , інакше  я зіпсую тобі .....
— Що тут відбувається ? - здивовано сказала дівчина з підносом їжі в руках.
— Та нічого.Ми обговорювали фільм, так , 

Маркусе ? - мовив брат , штовхаючи ліктем нового приятеля.
— Так, Джеремі, - з натягнутою посмішкою мовив він.
— Ну що , продовжимо ? Я принесла нам ще попкорну, чипсів , солодощів і фруктів.
— Ні , я вже піду спати.Завтра маємо готуватись до наступного концерту в барі.
— О ! Ми з Маркусом обов'язково прийдемо на ваш виступ  , і я тебе з усіма познайомлю. Як тобі ідея ?
— Я за.На добраніч, Джер ! Успіхів вам !
— Д-д-дякую , - крізь зуби мовив гітарист.

Через кілька хвилин вони додивились комедію і розійшлись по своїх кімнатах.
                       * Ранок * 
—  Доброго ранку , матусю ! - поцілувала її в щоку Фредді.
— Привіт, люба ! Як спалось ?
—  Чудово. Ввечері ми всі разом дивились комедію, навіть Джер приєднався .
— Рада за вас.Доню , заїдь в магазин і купи продуктів. Вже немає з чого готувати вечерю.
—  Не переймайся.Я куплю все, що потрібно й сама приготую нам вечерю.
—  А ти точно впораєшся ? Ти впевнена ?
—  Абсолютно.Ну все, я піду переодягнусь і поїду з Маркусом скупитись.
Вона на радощах вибігла з кухні , й забігла без стуку в кімнату сусіда.
— Ей, Маркусе ! Збирайся , ми їдемо в супермаркет.Хеей ! Ти де ? 

Його не виявилось в кімнаті, тому вона вже збиралась виходити з неї, як відчула, що хтось тримає ручку дверей ,аби зайти. 
— Вибач, що зайшла.Я чекала на тебе тут.
В кімнату зайшов хлопець .Він щойно прийняв душ , і був обмотаний рушником на поясі , а однією рукою поправляв своє мокре каштанове волосся.
— Ой вибач, я мабуть невчасно. — сказала вона,спостерігаючи за ним одним оком , — я думала, що ми разом поїдемо в магазин ,щоб купити продукти, а згодом я приготую вечерю.
— Все добре , не переймайся.Я одягнусь і чекатиму тебе в машині.
— Гаразд.Тоді я піду переодягнусь. Дівчина вийшла з його кімнати й одразу поспішила в свою.Там вона , як завжди, ще десять хвилин крутилась перед дзеркалом в роздумах що ж їй одягнути.Все-таки її вибір зупинився на зеленій футболці, чорних джинсових шортах і білих
кросівках.Волосся вона просто розпустила.Злегка нафарбувала вії , бризнула на зап'ястя парфуми.І все , вона готова.Захватила ключі в свою улюблену чорну сумку-багет і вийшла з будинку.Через 20 хвилин вони вже обирали продукти .
— Що ти зазвичай їси на вечерю ?
— Якийсь овочевий салат з рибою або м'ясом.Я намагаюсь збалансовано харчуватись.
— Зрозуміла.Так значить беремо помідори, листя салату , огірки й цибулю.Потім яловичину , хліб для тостів , сир , шинку.І звісно ж кукурудзу, перець і цукіні.Так , я все записала.Ходімо шукати це !
Через кілька хвилин дівчина обирала сир і вислуховувала нотації Маркуса .
— А ти взагалі читала склад цього сиру ? 
— А навіщо? Ми завжди його беремо.Він смачний.
— А термін придатності ти взагалі читаєш?
— Ні, не читаю.Відчепись !
— Як тобі взагалі довіряють робити покупки ? Дівчино, та ти ж усіх потравиш , - сміючись , додав він.
— Та годі тобі вже. Ти ж досі живий.
— От і добре, - з сарказмом мовив він.
Вони оплатили покупки та поїхали додому.В авто Маркус згорав від цікавості , що ж вона приготує, аби всіх потравити , тому не витримав і запитав :
— А що ми будемо їсти ?
— Дочекайся вечора та й побачиш .От же нетерплячий ! І взагалі тобі варто готуватись до завтрішнього дня.
— А що має бути завтра ? - здивовано запитав хлопець.
— Ти серйозно чи просто вирішив познущатись наді мною ? Завтра твій перший навчальний день.Як ти міг забути ?!
— Аааа , точно.Зовсім забув.Вихідні пролетіли так швидко, що я й не помітив ,- він вдарив себе по обличчю .
Вдома вона розібрала сумки з продуктами й вирішила зателефонувати подрузі.
— Привітики, Мерилін ! Як справи ?
— Привіт, люба ! Все добре . Чим займаєшся ?
— Збираюсь готувати вечерю.Приходь до мене , поспілкуємось і я тебе познайомлю з Маркусом.Впевнена , він тобі сподобається .
— Добре, а коли мені приїхати ?
— Приїжджай прямо зараз.Я чекатиму.
— Добре, скоро буду.Бувай ! 
Вона скинула виклик, відклала телефон і звернулась до сусіда, аби повідомити йому новину.
— Маркусе , чекай на гостей ! До нас скоро прийде моя подруга.
— Подруга ? Ну гаразд. Я піду до себе наверх .Маю деякі справи. Тобі ж не потрібна моя допомога ?
— Йди, я сама впораюсь, - гордо мовила вона й продовжила нарізати овочі для салату , а згодом увімкнула музику для настрою.Через кілька хвилин вона вже почала пританцьовувати, нарізаючи помідори. Настрій одразу піднявся й вона радісно готувала салат, підспівуючи під пісню "Party Monster" - Weeknd. Та що тут казати, вона просто обожнювала Weeknd усім серцем. Його пісні були для неї всім . Вони викликали посмішку, підіймали настрій і просто підтримували.

Маркус виконував домашнє завданння і вирішив спуститись на кухню.Він зупинився біля сходів , спостерігаючи за доволі цікавою картиною.Фредді навіть не помітила його і продовжувала собі танцювати.А Маркус сперся на перило сходів, схрестив руки на животі й просто усміхався .Не витримавши, він все ж сказав  :
— Гарно танцюєш ! 
— Ти мене злякав.І давно ти так спостерігаєш за мною ?
— Достатньо , аби зрозуміти, що ти миленько танцюєш , - мовив він і підійшов так близько, що міг відчути її дихання біля своїх грудей. Вона була досить низькою і досягала ростом лише його грудей, тому так просто він міг оволодіти нею, просто нахилившись.
— Ти насправді вважаєш, що я гарно танцювала ? - дитячим голосом з сяйвом в очах запитала Фредді .
— Справді , - шипляче і гордовито відповів Маркус.Він підійшов ще ближче , це викликало сильну напругу між ними. Його погляд був прикутий до її потрісканих губ.
*Він ось-ось мене поцілує  - пронеслось в голові в дівчини.Він так владно підійшов, притиснув до кухонного шкафчика, не даючи мені ротом захопити й каплі повітря і пожерав мене своїм спокусливим поглядом, роблячи в мені дири.Маркус був абсолютно зосередженим на моєму обличчі , але в той же час грався , перебираючи пасма мого волосся.Він наблизився,  і здавалось хотів поцілувати ...... *