Розділ 3 .Так значить ти не вільна ?

                 * 2 години по тому *
—  Ну ось і все готово, - дофарбовуючи губи блиском , мовила Фреддс сама до себе.Після чого глянула ще раз в дзеркало й захопивши сумку-багет , вийшла з кімнати.Внизу, біля сходів,її вже чекав Маркус .Як тільки-но він побачив її ,то завмер на місці від вроди дівчини й просто намагався пошевелити губами , аби сказати хоча б щось . На язику вертілось стільки всього, а сказати було нічого. 
— Маєш чудовий вигляд , - нарешті почулось з вуст юнака.На що дівчина посміхнулась і вийшла з будинку, а вслід за нею й Маркус .А  його погляд все ще висів на вузькій чорнявій сукні, яка так чудово підкреслювала фігуру.А накручені локони так обережно злягали на її витончену шию.Оххх, це зводило з розуму.Однак тільки-но почув стукіт підборів Фредді, він нарешті отямився й відкрив дверцята новенької чорної ауді , а сам гордовито сів за руль.
*Він так обережно веде машину, а погляд тільки й прикутий до дороги.Потрібно нагадати йому про моє існування * - подумала дівчина.
— Хей, Метті ...тобто...тобто, Маркусе.Вибач, я ....
— Хто такий Метті ? На обличчі висів спокій, проте всередині щось не давало спокійно дихати. — Дивно,  - почулось з вуст юнака.
— Що ? - запитала дівчина. 
— Ти так і не відповіла - промовив він, не відриваючи погляду від дороги .
— Метті ... він ...мій колишній....друг. Так вважав він , - засмучено мовила Фредді й продовжила ,— ми були друзями з раннього дитинства , але потім я зробила найбільшу помилку в своєму житті -  закохалась в нього , проте це не важливо ... - сказала вона , витираючи холодну кришталеву сльозу.
— Ти як ? Все гаразд ? - турботливо мовив Маркус, витираючи сльози з її щоки ; рука зупиналась біля губ.Це викликало неабияку напругу й дівчина прибрала її з обличчя та впевнено вийшла з автівки.
— Ну от і приїхали , ходімо,  - мовив хлопець взявши дівчину за руку.Та лише здивовано поглянула на нього, на що він виправдовувався, що не хоче загубитись в такому натовпі.Фредді не витримала і розсміялась.    
— Хотів спитати, а чому ми приїхали саме сюди ? 
— Хммм, можливо тому, що ти хотів побачити місто.Дівчина квапливо потягнула його за руку й повела за собою на атракціони.— Спершу підемо сюди , - вона тикнула пальцем на колесо спостереження.
— Гаразд, як скажеш , - мовив він.
—Тоді , піди в он-ту лавку і купи нам квитки , і швидко !!! - наказовим тоном , жартівливо мовила вона.
— Слухаюсь, моя люба !  - після цих слів він почухав потелицю, кинув на неї погляд , розвернувся й пішов.
А вона тим часом й гадки не мала , що відбувається.Її вираз обличчя складався  з роззявленного рота й здивованих очей.Нарешті вона відчула тих самих "метеликів" й гарячий присмак кохання,який так добре обпікає не тільки тіло, а й нерви ; відчула те, про що могла лише читати , але ніякої насолоди це не принесло .*Що зі мною не так ? * - пронеслось в голові, затуманеній думками.
Фреддс звикла закохувати в себе хлопців і гратись їхніми серцями, адже це приносило їй та подружкам неабияке задоволення, але не цього разу. *Я продовжу цю гру з власним серцем , буде так, як захочу я *
— Ось .... я купив , а тепер можемо йти.Ну що, ходімо ?
— Звісно ...
              *через 5 хвилин*
— Аааааааааа це неймовірноооо !!!  Чому ти не кричиш ?
— А треба ? Я не настільки емоційний .... , - він хотів договорити як побачив, що вже знайома йому Крістіадель цілується з кимось. — Хто це поруч з нею ? - збентежено запитав Маркус, і не помітив, що сказав це вголос .
— А тебе це хіба бентежить ? , - нічого не розуміючи мовила вона.
— Неважливо ...Я пішов.
— Ти куди зібрався ??? 
— Вибач.Я маю термінові справи,-сказав він, покидаючи Фредді , а сам натомість  побіг за "дівчиною з небес" ...
— Зачекай , -  наздоганяючи Крісті ,мовив він , ледве доторкнувшись до її плеча.
— Чого тобі ? ,- обурено запитала вона.
— Давай просто поговоримо ! , - благаючи мовив він.
— Нам немає про що говорити.
— А мені здається, що є.
— В тому-то й справа - тобі здається.Вона схрестила руки на животі й зовсім не чекаючи відповіді розвернулась і пішла, але раптом почула : 
— Хто він ???
— Щооо ? Ти про кого ? , - розвертаючись вигнула брову Крісті.
—Про шкільного прибиральника , - глуздуючи кивнув Маркус , і додав : 
—А хіба не зрозуміло ? Я про хлопця , з яким ти щойно цілувалась.
— Аааа, ти про Девіда ?! Він мій хлопець , - гордовито кивнула вона .А через секунду підійшла до нього , притисла до стіни й сказала : 
—Гадаєш, якщо ми зустрілись в шкільному коридорі, то все... ми тепер спілкуємось, немов друзі , хахаха.Не смій лізти в моє особисте життя  !Зрозумів ?!  - запитала вона й вказівним пальцем ніжно провела його підборіддям.Розвертаючись, лише всміхнулась , і  якраз підійшов Девід.
—Що сталось, люба ? Все гаразд ?
—Так, ходімо.Цей юнак сплутав мене з іншою дівчиною.От ми й розмовляли з приводу цього.
*Так значить ти не вільна, Крістіадель ?А я гадав, що в кабінеті ти посилала мені якісь сигнали.Що ж,схоже я помилився *....
За хвилину він сів у своє чорненьке авто, натиснув на газ і поїхав нічним містом.*В маленькому містечку немає заторів, що чудово.І я здатен кататись коли душа забажає.Це явно плюс цього чужого мені міста * , - промайнуло в голові юнака.Йому раптом стало сумно й одиноко , тому він вирішив зателефонувати найкращому другу. Через кілька гудків почулось :
— Хей, здоровань, нарешті зателефонував.Я вже думав ти того.
— І тобі привіт.
— Що з голосом ? Якісь проблеми ?Дядьку Стеффі варто приїхати ?
— Ні, все добре , Стефф, просто тільки що я розчарував дівчину, яка влаштувала мені сюрприз , і тепер не знаю, що робити.
— Чувак, що ти накоїв ?
— Я побіг за дівчиною, з якою познайомився сьогодні.Вона видалась мені такою милою в школі, а коли я зустрів її тут, я ... я ... вона була зовсім інша.До того ж в неї є хлопець якийсь-там Давід чи Девід.Поняття не маю.
— Так , а в чому саме проблема ?
— Я був з Фредді, моєю новою "сестрою", а коли побачив ту з хлопцем, побіг за нею.Здається , я засмутив її.
— Ну і що ? Ми не в кам'яному віці живемо.Купи шоколадку , квіти й вибачся перед нею .Все просто.
—Хмм, гарна ідея.Дякую, бро ! 
— Нема за що. До речі , маю гарні новини .Через пів року я отримаю візу й приїду до дядечка Маркуса на днюху.
—Це просто супер.Я дуже радий.Тоді побачимось !
— Так, бувай ! 
                   *Вдома*
Припаркувавши машину , юнак зайшов у будинок з квітами й шоколадом, як йому й порадив Стеффі .Він швидко піднявся сходами й перед дверима продумував слова вибачення .І нарешті постукав .
— Заходьтееее ! - почулось з кімнати.
— Привіт ! Я хотів вибачитись за зіпсований мною вечір .В мене з'явились невідкладні справи , і я мусив їхати.Ось , це тобі, - він простягнув їй білі піонії й чорний шоколад на знак вибачення .
— Нічого страшного ! Все в порядку, але дякую, що потурбувався.І дякую за це , -  взяла квіти й обійняла Маркуса.То може подивимось якийсь фільм ,аби виправити зіпсований вечір ?Розтопимо шоколад і їстимемо його з попкорном ?! Як тобі ідея ?
— Попкорн із шоколадом ? Вперше чую.Я згоден , - жваво мовив хлопець.
За 10 хвилин вони вже сміялись від комедійного серіалу з повними ротами попкорну.
—Ахаха, ти чув, що вона сказала ? , - почулось з набитого їжею рота.
Маркус не встиг відповісти, як в кімнату зайшов непроханий гість - Джеремі.
—Джер, що ти тут робиш ? 
— І тобі привіт, люба сестро ! Прийшов познайомитись з новим жителем цього будинку.Я Джер, - простягаючи руку мовив він.
—Маркус, приємно познайомитись.Приєднуйся до нас !
— З радістю, любий брате !
—Що ? Що тобі тут робити? Краще полагодь свою гітару ! Йди звідси негайно  !
—Фредді , що за крики ? Перестань.Ми ж не чужі люди.
*Ще й як чужі.Намагається зіпсувати нам і без того зіпсований вечір.Краще піду на кухню, вип'ю стакан води та заспокоюсь* - подумала дівчина.
— Я зараз повернусь, тільки візьму нам ще трішки попкорну.