Розділ 1 . Божевільний юнак

Фредді - молодша сестра Емілії. Їй 17.Досить приваблива дівчина невеликого зросту. Світле волосся, ніби промені ранішнього сонця,  так і манять до себе. Має маленьке кругле обличчя,а  великі зелені очі на ньому сяють мов смарагди ; курносий ніс і пухлі губи тільки додають впевненості дівчині. Таку вроду вона успадкувала від матері.
Дівчина любила одягати яскраві кольори в одязі, тому завжди сяяла, як райдуга після тривалого дощу. Вона була досить привітною і мала безліч друзів.

Фредді сиділа на дивані у вітальній кімнаті, переглядаючи журнали .
— От би й мені такий одяг ! Ехх , -зітхнула дівчина й сумно поглянула на екран телефону  і вирішила зателефонувати сестрі.Вона увійшла в трійку найкращих учнів школи і отримала змогу брати участь в програмі по-обміну. Таким чином , дівчина з маленького містечка Флориди відправилась навчатись у один із найкращих університетів Нью-Йорку.
— Привіт ! Ну , що ти вже долетіла ? - почувся стурбований голос 
— Гадаю , ще дві-три години летіти.
— Зрозуміло.А я вже третю годину чекаю на нього.Цікаво , а він дійсно буде таким же  красивим, як і на фото в соцмережах ?  - з допитливістю запитала сама себе Фреді й міцно обійняла телефон двома руками. До речі, його звуть Маркус. 
— Ох , Фреді, коли ж ти нарешті зрозумієш, що щастя не в хлопцях , а ...
Вона не встигла й слова сказати , як та одразу ж її перебила .
— Ей, я  взагалі-то й не стверджувала, що щастя саме в коханні , і я знаю, ти скажеш щось типу :" Я от лечу в Нью-Йорк тільки заради вищої освіти та хорошого навчання."
— Я все розумію , це життя : хтось хоче все життя палко кохати, а хтось їздити на власному авто у свій офіс.Отже, ми різні , -  розчаровано сказала дівчина.
— Хей, ну ти чого ? Кохання - це прекрасно, однак я хочу жити вільно та без обмежень.Хочу створити власний бізнес , повністю себе забезпечувати й ні від кого не залежати.

Несподівано хтось подзвонив у дзвінок . *Цікаво хто ж це .А можливо той самий хлопець ...* , - її думки перебив ще один довгий дзвінок у двері .
— Зачекай, я перетелефоную.Бувай! Як прилетиш - одразу зателефонуй !!! Не змушуй мене чекати !
— Обов'язково, бувай ! 
— Та йду я , йду , - обурено промовила дівчина .А в голову тільки й лізли думки : * Хто це так старанно дзвонить вже третій раз ? Мабуть, якийсь божевільний *. Дівчина відчинила двері , і вже хотіла почати вибачатись за свою дотепність, як на мить завмерла на місці.Її погляд застиг на юнакові років 17.Серце почало божевільно калатати і вилітати з грудей, хоча на обличчі все ще висів звичний, трішки здивований , і абсолютно спокійний погляд. 
— Привіт, - почулось з вуст юнака.
— П-п-п-привіт! Проходь ! Ти напевне Маркус ?  -ледве вимовила вона.А до голови тільки й підкрадались думки : *О Боже, який же він красень ! * ; на мить вона відірвалась від реальності, однак зуміла привести всі думки в порядок і запросила його в дім .
—Так, хехе , той самий , - хлопець усміхнувся та заніс валізу в будинок , - А ти ... я так розумію , Фредді ? , - сказав він, просвердливши поглядом дівчину , з ніг до голови.
— Та сама , хехе - вони обидва посміялись, - Ну що ж розповідай про себе  , - вже впевненіше мовила дівчина, - Тобі заварити чай чи каву ?
— Каву, будь ласка.
Вона пішла на кухню заварити свіжої кави , а сама тільки й роздумувала про божевільного юнака. 

  На перший погляд він виявився звичайним хлопцем, одягнений просто, але зі смаком, гарно підстрижений, має чудове почуття гумору , до того ж красиву зовнішність і непогану статуру.* Він підходить під усі мої пункти ідеального хлопця. * Коли вона нарешті втекла від своїх думок, то одразу повернулась до нього.
— Ось , пригощайся ! Як це воно жити в  Нью-Йорку ?  - заінтриговано запитала вона, а її очі враз загорілись від щастя, уявляючи місто.
—Хммм, ну нічого особливого. Ти напевно думаєш, що життя там здається просто чимось неймовірним, але є й свої мінуси - з усмішкою мовив Маркус.
— Та ти напевне жартуєш, і просто знущаєшся наді мною! Я все життя мрію жити в одному з його районів , навчатись в одній із шкіл , - з неймовірним захватом мовила дівчина, однак спустившись із небес на землю, вона різко змарніла.
— Оу, ну це дійсно круто, але в дійсності це звичайне життя , до якого всі звикли. В школах більшість грають в баскетбол або катаються на  скейтбордах.
— Хмм , а ти в нас мабуть скейтер ? Вірно ж ? 
— Нууу, так воно і є , - спокійно мовив він. —Та ти що читаєш мої думки ?
— Та ні, твій одяг , зачіска - все вказує на твоє хобі.А ти випадково не привіз його з собою ? - з надією мовила вона.
— Тадааам..... привіз - , із сяйвом в очах він дістав скейт . — А ти вмієш кататись ?
— У-у , -промовила дівчина, похитуючи головою.
— Хочеш навчу ?
— Таак , це було б просто чудово.
— Тоді домовились ! А ти не познайомиш мене з родиною ?
— Мабуть, вже завтра . Мати допізна на роботі,  батько ще у відрядженні й повернеться тільки через тиждень, а брат пішов прогулятись з друзями.До речі, в них своя музична група , і він грає на електрогітарі .
— Оу, це круто.Я теж би хотів грати, однак , мама стверджує, що мені медвідь на вухо наступив, хехехехех.
— Хехехехех , - з щирістю засміялась Фредді.         — Нууу , вже пізно. Ти мабуть стомився.Я покажу тобі твою кімнату.А якщо захочеш прийняти душ, то він знаходиться прямо по коридорі й направо.
— Дякую ! Зачекай... добраніч , Фредді !
— Взаємно, солодких тобі снів !  - із цими словами вона вийшла з кімнати нового сусіда й пішла спати.Як тільки-но переступила поріг своєї кімнати, то відразу стрибнула в ліжко. Вона так стомилась, ,що навіть не взяла телефон до рук , аби перевірити соцмережі, а просто відклала його на столик. Натомість розгрібала всі свої думки за день і розмірковувала про "божевільного" юнака.З такими думками вона міцно заснула, схиливши голову на м'яку подушку.