23. Бажання бути поруч

Місяць по тому
(Дмитро)
У новорічну ніч своїй коханій я вирішив зробити невеличкий подарунок. Вона цей місяць була слухняною і вже перестала незрозуміло реагувати на нашу близькість. Не опиралась і здається помалу почала мені довірятися. У цьому всьому було все добре, якби дещо не зрозуміле. Вона не могла завагітніти. Ми це обговорювали лише раз, але так виходить, що й цього було мало. Тиждень по тому, потайки від Лєри я ходив перевірятись у клініку. Мене дуже цікавило питання, чому від мене не може завагітніти жінка. Лікарі сказали, що у мене все добре і з того часу я почав сумніватись у можливості материнства Валерії. Мені звісно казали, що це не може бути з першого разу і це так рідко стається, але у нас це було майже кожного дня. 
За сніданком ми як і завжди дружньо обідали. Не так, як колись. Без цих суворих поглядів, натяків, дурних зауважень і виправдовувань. Просто по-сімейному. Мала завжди мені усміхалася за сніданком і пила свою каву з великою кількістю густої пінки. На її верхній губі залишився молочний слід і це так мило доповнювало її усмішку. Здається ця гра щось змінила в наших стосунках. Вони стали більш м'якіші та здається наше кохання помалу ставало взаємним.
Я не розумів, як це так сталось. Так різко і майже без причини. Моя мала часто любила давати Каріні вихідний, коли не йшла в університет. Збирала посуду після сніданку і клала її в посудомойку. Протирала стіл і це виглядало так сексуально. Вона була така сексуальна. Навіть якби вона була безплідною, я б всеодно з нею ніколи не розлучився. Без неї я не я. Давно вже це зрозумів. Тільки я ще давно зрозумів, що любов - це біль. У наших стосунках мені це нічого не казало і я думав, що так буде завжди. 
Мала мене часто почала збирати на роботу і дуже любила зав'язувати краватку. На жаль вона робила це дуже повільно і я час від часу заглядав на наручний годинник. Очевидно, що її це бісило, але одночасно вона була такою милою, коли злилась. Сьогоднішнього ранку я забув телефон і повернувся. Моя мала, як на диво дуже часто пила якісь таблетки, які називала "Від голови". На цей раз це дійсно було дивним. Вона вся повна емоцій в хорошому настрої із біллю в голові? Якось незрозуміло.
- Крихітко, а у тебе, що знову болить голова? 
- Так, трошки.
- Ти щось дуже часто їх п'єш. Може до лікаря?
- Ні, не треба. У кого не буває. Зі мною все добре, не хвилюйся. А ти щось забув?
- Телефон.
- Ось, тримай.- простягає мені у руку.
- Дякую, бувай мала. Скоро буду.
Вона відповіла майже тим самим.
Сівши у свій Ford Mustang, я швидко дістався до офісу своєї компанії. Сьогодні у мене було дві зустрічі із клієнтами та чотири наради. Окрім того я, як ніколи об'їздив усе місто задля того, щоб забрати документи про домовленість купівлі ділянки для будування нового житлового комплексу. І усе це було через те, що моя секретарка відпросилась у ту годину, коли мені найбільше потрібна була її допомога. Додому я повернувся досить пізно. Малої вдома не було. Я вже давно спростив правила нашої гри і тепер вона могла ходити куди захоче і навіть не питатися дозволу. У цієї гри тепер було лише одне правило: частий секс і все. Я став до неї дуже добрий і навіть не задумувався про наслідки цієї доброти. Вже й не було покарань. Зайшовши до нашої спальні у мене просто розколювалась голова. Каріни сьогодні на роботі не було, через доброту моєї дружини і тому я навіть не знав, де у нас лежить аптечка. Згадав, що Лєра має якісь таблетки від голови і кладе їх собі десь у шухляду туалетного столику. Їхня назва здається "Prismal". І ось, вони мені зразу порались до рук. Одну таблетку я випив і навіть через годину не відчув ніякого ефекту. А може й щось змінилось, я вже давно перестав звертати увагу на те, що у мене болить. Моя мала повернулась сьогні пізно, десь в одинадцятій. Я через це з нею сваритись не збирався, але десь глибоко в душі я був на неї злий. Наступний робочий день був такий же важкий, що і вчорашній. У мене також дуже боліла голова. Я вирішив зайти в аптеку і купити собі таблетки від голови. Чесно, то я ніколи не цікавився їхніми назвами. На даний момент знав лише назву табличок моєї малої. Якось "Prital" чи "Prismal".
Зайшовши в аптеку я простояв у довжелезній черзі. Я був досить злий на цих аптекарів. Одна із них почала заспокоювати свого "любого клієнта". Довго не тягнучи я попросив таблетки
"Prismal". Ця аптекарка з великими очима дивно подивилась на мене в чому я її не зрозумів. Вона мені їх щиро протягнула і запиталась:
- Ваша дружина знає, як їх вживати?
Ось цього її питання я точно не зрозумів.
- Вони взагалі-то для мене - стверджую.
- Вибачте, але це таблетки для жінок. Це протизаплідні таблетки.
На цьому моменті я оскаженілі і без жодних "До побачення" вибіг з аптеки і швидко сів у машину. Моїй любій дружині більше не буде так добре, як було. 
Швидко приїхавши додому, я просто оскаженів. Як добре що Лєра була вдома. Відірвавшись в нашу спальню я розпочав із мовчання, щоб її заплутати, але потім у мене вирвалось:
- Як ти могла? Я ж думав, що у наших стосунках нарешті все добре, але ти...
- Дім, що з тобою? Що сталося? - питається мала.
- Навіщо ти так робила? Я все зробив заради того, щоб тобі було добре зі мною. Я чекав, що у нас народиться дитина і ми будемо повноцінною сім'єю, але ти...
- Ти взагалі про що? У нас ще будуть діти і все буде добре.
- Не бреши! От тільки не бреши! Ти досі не хочеш від мене дітей! Ти мене ніколи не любила, ніколи! Я для тебе завжди був насильником і тираном! Можливо й це було так, але я кохав тебе і досі кохаю, але вже трохи по-іншому, сучка.
- Я не брешу! Я не...
- Тільки ще скажи, що ти не приймала протизаплідні таблетки. Я тебе зараз задушу за твою брехню.
- Дім, я не хочу. Я боюсь, що...
- Що що? Я не буду достойним батьком? Чи може тираном для нашої дитини? Чи ти просто не кохаєш мене і у тебе ще досі в намірах втекти від мене? 
Я схопив її за шию і притиснув до стіни.
- Ні, я просто...
- Що просто? Ти хоч розумієш, як мені зараз боляче?
Вона почала важко дихати і трясти руками, просячи відпустити.
- Ти мене насильно одружив на собі!
Як я можу хотіти від тебе дитину?
Я відпустив. В чомусь вона все ж була права. 
- Добре. Пам'ятаєш про нашу гру?
- Т-так - відповідає.
  - Минулі правила відновлюються, більше я нічого не хочу чути! І ще, віддай мені свої таблетки. Усі!
Моя послушня дівчинка швидко дістала мені усі свої таблетки з усіх закутків і тремтячими руками віддала.
- Усі! Бо якщо я зараз знайду ще і покличу на пошуки охоронців, то тобі буде ще гірше. На її очах появились сльози. Ще цього не вистачало.
Вона побігла до ліжка і дістала ще одні з під матрацу і простягнула мені.
- Усі! Ти глуха чи що?
- Б-більше немає. Чесно.
- Не бреши! Я чесне слово зараз покличу охоронців!
Взяв її за підборіддя, змушуючи дивитись на мене.
- Я...я правду кажу. - виправдовується.
- Ну дивись мені. Якщо щось знайдуть, то ти будеш замкнена у підвалі! - на останньому слові зробив акцент так, щоб ще більше її налякати.
Вона аж здригнулася від страху напевне.
- Більше н-немає. - каже і плаче так, що аж я хочу плакати.
Після цього я навіть не думаючи вкинув її на ліжко і всадив свій член у її лоно. Боляче так, щоб відчула. Вона плакала, стогнала і навіть дозволила собі бити мене, хоча я навіть не відчував цього. Мала просто битися не вміє. У неї дуже маленькі та делікатні ручки. Я залив її спермою так, щоб навіть ніякі таблетки не врятували її від вагітності. Жорстоко. Дуже жорстоко. Як ніколи. Потім ще жорсткіше дав їй у рот. Вона почала захлибуватись моєю спермою. Брала глоткою. Глибоко. Дуже глибоко. Тошнота часто підходила і я її навіть раз відпустив в туалет вирвати, бо вся підлога у спальні була у рвоті. Потім я ще її добре дав у рот біля унітазу, до поки вона вже була така обезсилина, як розгрузила цілий  потяг із мішками з щебенем. Вона вже перестала на очі бачити. Тоді я витер її лице рушником, одягнув у нічну сорочку і поніс у іншу спальню. Ця була вся брудна після нашого сексу.
Через три тижні мене спіткала приємна новина. Мала була вагітною.
Вона не розмовляла зі мною, але я її, як міг догоджав. У нас вже зникла та дурна гра, покарання, навіть щоденний секс. Усе наче налагодилось, але вона досі була ображеною на мене та й здається досі боялась. Тепер я чекав нашого маленького принца чи принцеси.