21. Іронія близькості

- А от і моя вірна дружина, Борис- заявляє Загорський.
Я мовчу. Не хочу, щоб він зрозумів, що я пила, але це і так очевидно.
- Відвали від неї, єбобоша - захищає мене Коля.
Підбігає подруга, зрозумівши всю ситуацію та її проблему. Вітається з Дмитром, на що той навіть не подає виду. Як же незручно перед подругою і всіма, хто у цьому клубі.
- Борис, прибери цього ідіота з моїх очей. Наваляй йому.- наказує.
- Відпусти його. Я хочу, щоб його не чіпали!!! - кричу на Дмитра.
Після цієї фрази Дмитро наближається до мене, а мені різко стає дуже погано. Мій шлунок спазмує і розривається. Мене нудить. Я швидко, поки мене ще не схопив мій чоловік, тікаю до туалету. Мені дуже погано. Я перепила. Більше ніколи не буду пити. Ніколи.
- Все добре? - злегка питається, загубившись серед туалетних кабінок Дмитро.
- Так. - відповідаю, коли він мене все ж знайшов.
- Точно!? - сердитим грубим голосом перепитується.
- Точно. - в'яло відповідаю і похитуюсь на місті.
Загорський схопив мене собі на руки і поніс до машини. Поклав на задньому сидінні і подав маленьку бутилку моршинської води. 
- Випий, буде краще. - пропонує.
Я сміливо беру воду із його рук. Ми ще чекали Бориса, а за кермо сів Діма. В машині я заснула. Прокинулась вже на м'якому матраці у спальні. Вочевидь Діма мене переніс на руках із машини на ліжко. Як було соромно за вчорашній вечір. Перед усіма, хто був у клубі, перед подругою, перед Дмитром, перед тим хлопцем, що приставав вчора в клубі. Зранку голова страшенно розколюється. Другий підряд ранок у мене такий. Після вчора в обморок впала, вчора напилася. Що зі мною? Здається, коли я жила з батьками, я була спокійнішою. Тепер, коли живу з чоловіком стало все навпаки. Контроль напевне лише посилився, а спокій більш порушився. Я дурію. Треба розслабитись, але вже не в клубі і з розумом. Може поїхати на море. Хоча, щойно з Парижу повернулась. Ще й прийдеться вислуховувати моралі Дмитра про вчорашнє. Треба збиратися до університету. Спершу прийняла душ, випила таблетки від голови. Потім пішла на сніданок, який уже стояв на журнальному столику у спальні. Так трапляється рідко. Завжди з ініціативи Дмитра. Напевне сьогодні теж просив Каріна, щоб мені принесли сніданок у кімнату. Зазвичай я їм на кухні. Може, якби я теж попросила принести їжу у кімнату, Каріна би погодилась, але я чомусь не наважуюсь. Ще досі не вважаю цей будинок моїм домом і хазяйкою у ньому себе.Сьогодні одягнула в'язану кофту і розширені штани, зроблені під джинс. Заплела низький уже хвіст і підкучерявила пасма світлого волосся. Трішки підмалювала вії і підправила губки кокосовою олійкою.
Вийшовши на подвір'я відчула пізню листопадневу прохолоду. Скоро випаде сніг, буде зима. Це моя перша зима без батьків буде. Так шкода. Підійшовши до воріт кликнула мого водія, щоб підготував автомобіль. Відповіді на диво не почула. Уже згодом все зрозуміла. 
До мене підійшов один із охоронців і сказав, що мені виходити за межі будинку строго заборонено. І виходить тепер ще й на подвір'я не можна. Одразу все стало зрозуміло. Дмитро знову з мене знущається, хоче залякати. У безвиході повернулася назад до будинку. З моїми пропусками університету повна халепа. Треба було заспокоїтись. Зібрати пазл докупи і розібратись з емоціями. Думала подзвонити до мами та відшукати в її словах розради, але телефону я не знайшла. Знову усе повторюється. Він забрав мій телефон і замкнув у будинку. Чорта з два...
До вечора я просиділа у невідомості, до приходу Загорського.
Він тільки що зайшов у будинок, одразу ж піднявся до спальні. Без стуку увірвався.
- Мала, ти як? - хвилюється напевне.
- Нормально. - грубо відповідаю. - Нафіга твої хвороголові не випускають мене із будинку? Де мій телефон?
- Ні, все буде трішки по-інакшому. Пропоную гру замість покарання.
- Ти з глузду з'їхав? - нервуюсь.
- Перед тим, як розповісти правила гри ти маєш відповісти на декілька запитань. - нахабніє мова Дмитра.
- Не хочу.
- Якщо я вчора не дозволив нікуди іти, чому ти не послухалась?
- Тому що я так захотіла. Я хотіла побачитись з друзями!!!!
- Це не відповідь, але нехай. Друге: навіщо ти пила?
- Бо захотіла так!!!!!
- І потім вирвати це все чи загравати з мужиками допомогло? Ну, ок. Третє запитання: Чи ти пам'ятаєш, що винна мені секс?
- Ні і не хочу пам'ятати. Відвали! - захищаюся словами.
- А тепер правила. Гра буде тривати доти, поки ти не завагітнієш. Перше правило: щоденний секс. Такий як я захочу і в любій позі, в усі дирки. 
- Ти збожеволів! Ти будеш мене гвалтувати, як у Віллі? 
- Ні, ти сама будеш просити. Точніше, друге правило: звертатись до мене "мій хазяїне", коли ми вдвох і в цьому домі.
- Не буду! Все, ти мене не змусиш, ні як!
- Змушу. 
Він дістає із шухляди планшет і я лякаюсь. Там скріншот судимості мого батька. Його можуть знову посадити.
- Мала, ти бачиш? Якщо хочеш, щоб це не потрапило до рук слідчого, будь хорошою дівчинкою. Послушною.
- Я не буду!
- Не будеш провідувати батька у камері?
- Будь ласка, Дім, не треба, прошу. Давай без цього. Давай, як усі будемо. Я буду хорошою дружиною, а ти чоловіком.  - пропоную, надіючись на згоду.
- Хорошим чоловіком? Це я був таким давніше, але тепер ти мене змінила. Зробила поганим. Третє: слухатись мене у всьому і не брехати. Не огризатись. Ніколи!
- Я не хочу цього робити! Не треба...
- Це було останнє правило. Тепер давай започаткуємо старт нашій грі, але перед цим хочу попередити. Я тобі дозволю виходити із дому лише на навчання. Строго. Твій водій привозить тебе на пари і одразу ж після їх закінчення, відвозить додому. Це так лише цей тиждень. Далі побачу по твоїй поведінці. Хочеш кудись інше піти- кажеш мені і я піду з тобою, якщо робота дозволить таке. Телефон дозволю. Харчуватися ти можеш лише із раціону, який я зазначу. Про це потурбується Каріна. Пити більше не дозволю. Ні краплі! І ще хочу нагадати, що я чекаю спадкоємця і твоя вагітність завжди буде бажаною. Гру стартую!
- Ти у мене забираєш волю і право на вибір у всьому. Я не хочу цього дотримуватись.
- Треба, сонечко.- заклав світле пасмо мені за вухо і підкусив мочку вуха. Потім прошипів. - За волю батька треба бути готовою до всього.
- Но...
- Ніяких "но". Знімай штани, крихітко. 
- Я не буду з тобою цим займатися.
- Не втечеш- схопив мене обома руками за щоки.- Мала, не варто було мене злити. Я постараюсь бути ніжним, але хочеться відігратись, що аж руки чешуться.
- Давай краще покарання, Дімо! Ти ж казав, що сексом не караєш! Я не хочу...
Він задер на мені кофту та зняв ліфчика. Почав цілувати груди, покусючи соски. Із мого рота, крізь зуби виривались стони. Потім розірвав на мені штани, зробивши невелику дирку