- Мала, одягайся. У нас по плану нічне плавання. До речі твій Олексійко - мертвий.
- Що???! Ти жартуєш?
- Ні, я серйозно. Ну все, не плач. Я так просто зради не полишу.
- Чекай, все не так мало бути.
- Не зрозумів.
- Я тебе з ним не зраджувала, це був такий план. Поцілуватися на твоїх очах. Я думала після цього ти мене кинеш, або не будеш заважати нашому
"коханню". Він мені зробив послугу, а ти його вбив!
Тобто він помер через мене! - призналася я і впала у істерику.
- Короче, заспокойся. Його доля в твоїх руках. Він живий. Я так сказав, бо чекав коли ти сама признаєшся. Я знав ще все від самого початку.А тепер ти просиш у мене вибачення за цю аферу і його трохи повчать розуму, або вб'ють.
- Яяя.. вибачч
- На коліна і з власного бажання. Правдиво.
- Вибач будь ласка. - вставши на коліна благала я. Поглядом втопилася в землю, куди стікали мої сльози.
Він мене погладив по голові і наказав піднятися. Витер мої сльози із щік та очей і продовжив:
- Добре, накажу щоб не вбивали. Хочеш повернутись додому? Чи переночуємо тут?
- Дімо, скажи їм, щоб не робили нічого поганого Олексію. Будь ласка.
- Його не вб'ють. Цього тобі має бути досить.
- Але ж він ні в чому не винен.
- Забагато але. Більше, ніж він заслужив, йому не дістанеться. Все по заслугам. Ми залишаємось?
- Так, але я хочу спати окремо.
- Це останній раз, коли я йду тобі на поблажку. Я, як джентельмен буду на дивані. Тобі он там величезне ліжко.
- Дякую.
- Ходи погуляємо по узбережжі.
Ми вийшли на берег моря і відчули його запах. Безкінечні білі піски та безкінечні води, хвилі. Це було дуже романтично. Я навіть пожаліла за свій поступок, бо якщо бути я нічого такого не натворила, можливо сьогодні цього згвалтування би не було, а ми в цій романтиці поговорили по душам. Але нажаль так статись не судилось. Ми мовчки походили по узбережжі. Ніхто не починав розмову, що ніяк не описувало Дмитра.
Потім ми повернулися до вілли і так, як і домовлялися я спала на величезному ліжку, а мій чоловік на дивані. Ні, страху я вже не відчувала. Я просто плакала, закрившись у кімнаті.
Дмитро проходив кілька разів повз двері спальні і вже нахиляв кулак, щоб постукати у них, як щось кожен раз різко його зупиняло. Він переживав за Лєру, але намагався цього не показувати і дати їй ще трохи часу "розставити всі крапки над і". Він має зробити все заради того, щоб вона покохала його. А його бажання ніколи не залишаються нездійсненими.
***
Ранок був просто чудовим. Таким теплим і спокійним. Дмитро приніс флет вайт Валерії у ліжко. Романтичний жест. Потім вони обоє вийшли на пляж ще раз насолодитися всією цією красою.
- Маленька, нам потрібно сьогодні повертатися. Десь через пів години. У мене робота. Цей час ми мали провести зовсім по-іншому, але вже як є.
Ми сіли на вертольот і водієм, як і вчора був Діма. Його сконцентрований погляд так заворожував. Ми не розмовляли і від цього мені було легше. Інколи наше мовчання може більше пояснити та розказати про нас, ніж довга розмова. Я думаю він все зрозумів. Тільки я боялась, що він зрозуміє, що я починаю відчувати до нього якусь симпатію. А може я просто перегрілась на сонці.
- Лєро, приїхали. Я думаю на певний час нам потрібно буде забути про покарання. - ласкавим голосом сказав він і доторкнувся своєю долонею до мого обличчя, а потім змінив тон.- Але це не означає, що ти зможеш робити, що схочеш. Усе в міру.
- Я думаю буде краще, якщо ми з тобою трохи пожевем окремо.
- Я тобі у віллі казав, що це була остання ніч, коли ми спимо окремо. Ні, так не буде краще. - гаркнув і сттукнув дверима машини. Я за ним.
- Доречі забув сказати. У нас ще не було медового місяця. А куди ми поїдемо, це теж сюрприз. Можеш помалу збирати валізи. Мені теж. А і я тобі ще напевно ніколи не говорив: я тебе кохаю! - і поцілував так задушливо і по-хижому якось.
З великою перервою від минулих глав нарешті дописала цю. Вийшла якоюсь короткою навіть. Напевне через те, що я зараз на відпочинку. Так, у мене чудовий вікенд. Як думаєте, яку країну для медового місяця підібрав Дмитро? Пишіть свої ідеї в коментарях.
💞💞💞
#10567 в Любовні романи
#2578 в Короткий любовний роман
#2717 в Молодіжна проза
Відредаговано: 17.07.2020